Постанова

від 29.09.2016 по справі 810/735/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року м. Київ №810/735/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головбудсервіс-К" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Головбудсервіс-К» з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 19.08.2015 №1133/22-4/34427305 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Головбудсервіс-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціям з ПП «Віва Трейдінг», ТОВ «Іррідіум».

Позивач стверджує, що придбав послуги у вказаних контрагентів правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними (фіктивними) немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими і видатковими накладними, актами виконаних робіт, отримані послуги були використані в господарській діяльності підприємства.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, позивач вважає необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами у перевіряємий період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання і подальшого використання в господарській діяльності позивача придбаних у контрагентів послуг.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.09.2016 суд за письмовим клопотанням позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Сторони щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Головбудсервіс-К» (ідентифікаційний код 34427305) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 16.06.2006 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2, а.с. 6-21).

Як платник податків позивач узятий на облік з 21.06.2006 за №8089, станом на момент перевірки підприємство перебувало на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У період з 02.07.2015 по 07.07.2015 та 12.08.2015 посадовою особою Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання постанов ДФС України від 29.05.2015, СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Головбудсервіс-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та податку на додану вартість за період з 01.03.2014 по 31.05.2014 по взаємовідносинах з ПП «Віва Трейдінг» та з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2015 по 30.04.2015 по взаємовідносинах з ТОВ «Іррідіум».

Результати перевірки оформлені ОСОБА_1 від 19.08.2015 № 1133/22-4/34427305 (т.1, а.с. 91-113) (далі - ОСОБА_1 перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Головбудсервіс-К»:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 161 604,00 грн.;

- пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 387 227,00 грн., у тому числі за березень 2014 року - на 40 000,00 грн., за квітень 2014 року - на 79 500,00 грн., за травень 2014 року - на 60 060,00 грн., за березень 2015 року - 85 000,00 грн., за квітень 2015 року - на 122 667,00 грн.

ОСОБА_1 контролюючого органу про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідум», за наслідками яких підприємство у перевіряємий період сформувало показники витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту, на суму яких було зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

В підтвердження такого висновку контролюючий орган в ОСОБА_1 перевірки посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», за даними якої контрагенти позивача не мають достатніх адміністративно-господарських засобів для досягнення результатів економічної діяльності, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів.

Контролюючим органом також було враховано податкову інформацію, отриману від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (ОСОБА_1 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Віва Трейдінг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із контрагентами за період квітень-травень 2014 року №4348/15-53-22-3/39070777 від 01.08.2014), де містяться тотожні висновки щодо фіктивності господарських операцій ПП «Віва Трейдінг» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями з огляду на відсутність майна, виробничо-складських приміщень, транспорту та відповідного персоналу.

На підставі викладеного контролюючий орган в ОСОБА_1 перевірки дійшов висновку про протиправний (фіктивний) характер діяльності контрагентів позивача, а відтак, про укладення позивачем правочинів з вказаними контрагентами без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

ОСОБА_1 перевірки були покладені контролюючим органом в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 22.09.2015:

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 202 005,00 грн., у тому числі 161 604,00 грн. за основним платежем та 40 401,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 8);

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 580 840,50 грн., у тому числі 387 227,00 грн. за основним платежем та 193 613,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 7).

Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу, якими

ТОВ «Головбудсервіс-К» донараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ПП «Віва Трейдінг», ТОВ «Іррідіум», на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, мету придбання та обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступне.

20 березня 2014 року між ТОВ «Головбудсервіс-К» як Замовником та ПП «Віва Трейдінг» як Виконавцем було укладено договір № 140320-1Р про надання послуг із прибирання територій (т.1, а.с. 10-14), в порядку та на умовах якого Виконавець зобов'язувався надати Замовнику послуги із прибирання території об'єкта, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Ковельська, 10.

Сторони домовились, що вартість послуг за договором становить: генеральне комплексне прибирання приміщення - 50,00 грн. за 1 кв.м.; прибирання прилеглих територій: в літній період - 25,00 грн. за 1 кв.м., в зимовий період - 35 грн. за 1 кв.м. (пункт 2.1 договору).

Згідно пункту 3.1 договору від 20.03.2014 № 140320-1Р оплата наданих Виконавцем послуг здійснюється Замовником за кожною окремою поданою заявкою протягом 60 днів з моменту підписання акта наданих послуг в розмірі, що залежить від фактичного обсягу наданих послуг за розцінками, що вказані у пункті 2.1 договору.

Додатком № 1 до договору про надання послуг з прибирання територій від 20.03.2014 № 140320-1Р сторонами затверджено перелік послуг, що надаються Виконавцем Замовнику відповідно до умов договору від 20.03.2014 № 140320-1р (т.1, а.с. 12-14).

Судом встановлено, що у період з березня по травень 2014 року ПП «Віва Трейдінг» надало позивачу послуги з прибирання приміщень та території на загальну суму 1 077 360,00 грн., у тому числі ПДВ 179 560,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийому наданих послуг: №1403-01 від 21.03.2014; №1403-02 від 25.03.2014; №1403-03 від 26.03.2014; №1403-04 від 27.03.2014; №1403-05 від 28.03.2014; №1404-01 від 02.04.2014; №1404-02 від 04.04.2014; №1404-03 від 08.04.2014; №1404-04 від 10.04.2014; №1404-05 від 16.04.2014; №1404-06 від 18.04.2014; №1404-07 від 22.04.2014; №1404-08 від 24.04.2014; №1404-09 від 29.04.2014; №1404-10 від 30.04.2014; №140512-1 від 12.05.2014; №140516-2 від 16.05.2014; №140520-3 від 20.05.2014; №140523-4 від 23.05.2014; №140527-5 від 27.05.2014; №140528-6 від 28.05.2014; №140529-7 від 29.05.2014; №140530-8 від 30.05.2014 (т.1, а.с. 64-86).

В оплату за надані послуги позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ПП «Віва Трейдінг» кошти у загальній сумі 1 077 360,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т.2, а.с. 34-41).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ПП «Віва Трейдінг» податкові накладні на загальну суму 1 077 360,00 грн., у тому числі ПДВ 179 560,00 грн.: №2605 від 21.03.2014; №2717 від 25.03.2014; №2755 від 26.03.2014; №2797 від 27.03.2014; №2848 від 28.03.2014; №160 від 02.04.2014; №353 від 04.04.2014; №759 від 08.04.2014; №957 від 10.04.2014; №1568 від 16.04.2014; №1770 від 18.04.2014; №2162 від 22.04.2014; №2371 від 24.04.2014; №2879 від 29.04.2014; №3068 від 30.04.2014; №1131 від 12.05.2014; №1510 від 16.05.2014; №1908 від 20.05.2014; №2209 від 23.05.2014; №2618 від 27.05.2014; №2743 від 28.05.2014; №2823 від 29.05.2014; №2970 від 30.05.2014 (т.1, а.с. 22-44).

Суму податку на додану вартість у розмірі 179 560,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за березень-травень 2014 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані звітні періоди (т.1, а.с. 120-121, 134-135, 148-149), а вартість отриманих послуг була віднесена позивачем до складу витрат підприємства за 2014 рік (т.2, а.с. 57-62).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Головбудсервіс-К» як Замоником та ТОВ «Іррідіум» як Виконавцем було укладено договір №150303-01В від 03.03.2015 про надання послуг по прибиранню територій, в порядку та на умовах якого Виконавець зобов'язувався надати Замовнику послуги із прибирання території об'єкта, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Ковельська, 10, перелік яких визначено у додатку № 1 до договору, що є невід'ємною його частиною (т.1, а.с. 15-21).

Сторони домовились, що вартість послуг за договором становить: генеральне комплексне прибирання приміщення - 80,00 грн. за 1 кв.м.; прибирання прилеглих територій: в літній період - 55,00 грн. за 1 кв.м., в зимовий період - 65 грн. за 1 кв.м. (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.4 договору факт виконання договірних зобов'язань Виконавцем підтверджується актом виконаних робіт.

Згідно пункту 2.2 договору від 03.03.2015 № 150303-01В оплата наданих Виконавцем послуг здійснюється Замовником протягом 5 днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Додатком № 1 до договору про надання послуг з прибирання територій від 03.03.2015 № 150303-01В сторонами затверджено перелік послуг, що надаються Виконавцем Замовнику відповідно до умов договору від 03.03.2015 № 150303-01В (т.1, а.с. 19-21).

Судом встановлено, що у період з березня по квітень 2015 року ТОВ «Іррідіум» надало позивачу послуги з прибирання приміщень та території на загальну суму 1 246 000,00 грн. у тому числі ПДВ 207 666,67 грн., що підтверджується актами здачі-прийому наданих послуг: № 3 від 31.03.2015, № 7 від 16.04.2015, №15 від 29.04.2015, №21 від 30.04.2015 (т.1, а.с. 87-90).

В оплату за надані послуги, позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Іррідіум» кошти у загальній сумі 1 246 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т.2, а.с. 27-33).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Іррідіум» податкові накладні на загальну суму 1 246 000,00 грн. у тому числі ПДВ 207 666,67 грн.: №3 від 31.03.2015, №7 від 16.04.2015; №15 від 29.04.2015, №21 від 30.04.2015 (т.1, а.с. 45-48).

Суму податку на додану вартість у розмірі 207 666,67 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за березень-квітень 2015 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані звітні періоди (т.1, а.с. 157, 164), а вартість отриманих послуг була віднесена позивачем до складу витрат підприємства за 2015 рік (т.2, а.с. 53-56).

Судом встановлено, що отримані позивачем послуги з прибирання приміщення та території у бухгалтерському обліку ТОВ «Головбудсервіс-К» відображено проводками за дебетом рахунка 931 «Витрати на збут», кредитом рахунка 685 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (а.с. 97-100).

Оплата отриманих послуг у бухгалтерському обліку ТОВ «Головбудсервіс-К» відображена за кредитом рахунка 311 «Рахунки в банках», дебетом рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (а.с. 97-100).

Як пояснив представник позивача, послуги з прибирання приміщень та території були придбані ТОВ «Головбудсервіс-К» з метою підтримки офісних та складських приміщень, що перебувають у власності підприємства, у належному стані.

Так, представник позивача зазначив, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Головбудсервіс-К» згідно КВЕД є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна. Підприємству згідно свідоцтва про право власності №12869978 від 15.11.2013 на праві власності належить комплекс нерухомості, що складається зі складських та офісних приміщень загальною площею 12 272,2 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Ковельська, буд. 10 (т.1, а.с. 169). Офісно-складські приміщення розміщуються на земельній ділянці загальною площею 3,9872 га, що також знаходиться у власності підприємства. Право власності позивача на земельну ділянку площею 3,9872 га підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 06.05.2010, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2013 (т.1, а.с. 172).

Позивач зазначає, що у штаті ТОВ «Головбудсервіс-К» у 2014 та 2015 роках працювало 9 осіб, серед яких прибиральники були відсутні, що і зумовило необхідність отримання таких послуг від третіх осіб, зокрема, ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум».

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

У силу положень пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту та витрат є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних послуг, а також віднесенням вартості таких послуг до складу операційних витрат.

Збільшуючи грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» не виконували своїх обов'язків з надання послуг по прибиранню територій та приміщень, оскільки вказані підприємства мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача також не містять зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками.

Натомість в підтвердження зазначених висновків про безтоварність розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача та ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» та фіктивність останніх, відповідач посилається на відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів, як-то персоналу, транспортних засобів, виробничих та складських приміщень, інвентарю.

Проаналізувавши доводи податкового органу, на яких ґрунтуються його доводи про наявність порушень з боку позивача щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, суд зазначає таке.

Як встановлено судом раніше, зміст укладених між позивачем та ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» договорів передбачав виконання останніми послуг з прибирання складських та офісних приміщень позивача, що розташовані за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Ковельська, буд. 10, загальна площа яких становить 12272,2 кв.м. а також прилеглої до цих приміщень території.

З актів виконаних робіт слідує, що фактично ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» виконувались роботи з миття фасадних панелей, вікон та дверей, видалення пилу з різних поверхонь, вологе прибирання підлоги приміщень, прибирання території з твердим покриттям.

Акцентуючи в ОСОБА_1 перевірки на відсутності у контрагентів позивача виробничих та складських приміщень, устаткування, транспортних засобів, торгівельного обладнання і трудових ресурсів, контролюючим органом було залишено поза увагою, що в процесі надання послуг згідно договорів з ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум», останніми не здійснювалось робіт, що потребують наявності на постійній основі кваліфікованого персоналу, транспортних засобів, обладнання чи виробничих і складських приміщень.

Суд зазначає, що залучення фізичних осіб до виконання відповідних послуг за замовленням позивача контрагентами може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У свою чергу основні та транспортні засоби, якщо того вимагає конкретний вид господарської діяльності, можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти надання відповідних послуг, що засвідчені наведеними документами і поясненнями. Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагентів, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов'язаний дослідити первинні документи.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Віва Трейдінг», на який посилається відповідач в обґрунтування доводів про відсутність у контрагента позивача основних засобів та трудових ресурсів, складений поза межами періоду виконання спірних операцій і не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій. Більш того, вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю правовою природою взагалі не може містити будь-яких висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства, оскільки призначений виключно для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість.

Поряд з цим, чинним законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість та витрати не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, у тому числі з питань належного зберігання первинних документів, належного декларування та сплати податкових зобов'язань тощо. Сам по собі факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податку не може виступати доказом порушення таким платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

Інформація про фіктивний характер діяльності контрагента, одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації; може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності розглядувані фінансово-господарські операції не відбулись.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні ОСОБА_1 перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставин фактичного надання ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» послуг з прибирання територій та приміщень ТОВ «Головбудсервіс-К» не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що роботи, які виконувались ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» були виконані іншими особами, або могли бути виконані позивачем самостійно.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності перелічених контрагентів без конкретизації, які саме фіктивні операції ними вчинялися та який вплив ці операції мали на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для невизнання понесених платником податків витрат та відмови у праві на податковий кредит.

У цьому контексті суд зазначає, що статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

При цьому, суд бере до уваги, що виходячи зі звичаїв ділового обороту, характеру та змісту спірних фінансово-господарських операцій, позивачем вжито вичерпних заходів щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» та відсутності дефектів у їх правовому статусі шляхом отримання документів, що підтверджують факт державної реєстрації, реєстрації платником ПДВ та повноваження осіб, відповідальних за складання первинних бухгалтерських документів.

Щодо посилань відповідача на кримінальні провадження, в рамках яких Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було доручено провести перевірку ТОВ «Головбудсервіс-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Віва Трейдінг», ТОВ «Іррідіум», суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 22.09.2015 у справі позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що за наявності відомостей, що засновник та директор юридичної особи - постачальника заперечує свою участь у її створенні та діяльності, а також підписання будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні за №32015100010000077 від 19.05.2015, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205 КК України (фіктивне підприємництво) та частиною 3 статті 212 КК України (ухилення від сплати податків).

У постанові Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.06.2015 «Про призначення документальної позапланової перевірки» зазначено, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №32015100010000077 встановлено, що невстановленими особами у період з 2014 по 2015 рік було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі і ТОВ «Іррідіум», з метою прикриття незаконної діяльності, що виражається у незаконному формуванні підприємствам реального сектору економіки податкового кредиту (т.2, а.с. 73-74).

З матеріалів справи також слідує, що Слідчим управлінням кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України проводилось досудове слідство у кримінальному провадженні №32014160000000102 за ознаками злочинів, передбачених частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків), частиною 1 статті 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Згідно постанови Слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 29.05.2015 «Про проведення позапланової документальної перевірки» у ході досудового слідства встановлено, що групою осіб протягом 2014 року створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ПП «Віва Трейдінг», за допомогою яких невстановлені особи документально оформляли неіснуючі фінансово-господарські операції (т.2, а.с. 75-77).

Суд зауважує, що стверджуючи про фіктивність ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум», відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів, які б свідчили про факт реєстрації вказаних підприємств на підставну особу, підробки документів або складання фіктивних документів, у тому числі одержаних за наслідками проведених слідчих дій у рамках кримінальних проваджень №32015100010000077 та №32014160000000102.

Разом з цим, перевіряючи доводи відповідача про фіктивність ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» у контексті вказаних кримінальних проваджень, суд ухвалами від 14.04.2016, 26.04.2016 витребував від Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та Слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України інформацію про хід розслідування та результати розслідування кримінального провадження №32015100010000077 від 19.05.2015 щодо ТОВ «Іррідіум» та №32014160000000102 щодо ПП «Віва Трейдінг».

ДФС України листом від 10.05.2016 №7880/5/99-99-23-01-16 повідомила, що кримінальне провадження №32014160000000102 Генеральною прокуратурою України об'єднано у одне кримінальне провадження №32013170000000044 (т.2, а.с. 176).

Листом від 25.04.2016 №127219126-57-22-02 Слідче управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило, що матеріали кримінального провадження №32015100010000077 щодо ТОВ «Іррідіум» 19.05.2015 передані до Генеральної прокуратури України (т.2, а.с. 178).

Ухвалою суду від 19.05.2016 від Генеральної прокуратури України було витребувано інформацію про хід та результати кримінальних розслідувань щодо ТОВ «Іррідіум», ПП «Віва Трейдінг», а також копії процесуальних документів, які містять пояснення чи показання засновників та керівників ПП «Віва Трейдінг», ТОВ «Іррідіум» щодо причетності до створення та діяльності цих підприємств в період з 01.03.2015 по 30.04.2015.

Генеральна прокуратура України листом від 06.06.2016 № 21/2-34325-14 повідомила, що процесуальні документи, які містять пояснення чи показання засновників (керівників) ТОВ «Іррідіум» щодо непричетності до створення та діяльності цього підприємства у матеріалах кримінального провадження відсутні. Досудове розслідування стосовно службових осіб чи засновників цього товариства у кримінальному провадженні не здійснювалось (т.2, а.с. 205).

Щодо ПП «Віва Трейдінг» Генеральною прокуратурою України повідомлено, що у матеріалах кримінального провадження №32013170000000044 наявний протокол допиту свідка директора та засновника ПП «Віва Трейдінг» ОСОБА_2, який надав лише загальні пояснення щодо діяльності очолюваного ним підприємства (т.2, а.с. 205).

Як вбачається з протоколу допита свідка від 10.06.2014, ОСОБА_2 підтвердив, що в січні 2014 року створив ПП «Віва Трейдінг» з метою зайняття господарською діяльністю. Приміщення, де зареєстроване ПП «Віва Трейдінг», а саме: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 на праві власності. Свідок також пояснив, що він як директор здійснював загальне керівництво підприємством, укладав господарські договори та підписував податкову звітність. Рахунки в банках відкривались ним особисто, доступ до програми «Клієнт-Банк», яка була встановлена на комп'ютері в офісі підприємства, мав лише він (т.2, а.с. 208-209).

На інші запитання ОСОБА_2 давати відповіді відмовився, посилаючись на положення статті 63 Конституції України.

З метою підтвердження або спростування доводів відповідача про номінальне керівництво директорами ПП «Віва Трейдінг», ТОВ «Іррідіум» очолюваними ними підприємствами суд також викликав для допиту у якості свідків директора ТОВ «Іррідіум» ОСОБА_3 та директора ПП «Віва Трейдінг» ОСОБА_2

Судом також було зобов'язано відповідача вчинити дії щодо повідомлення свідків - директора ТОВ «Іррідіум» ОСОБА_3 та директора ПП «Віва Трейдінг» ОСОБА_2 про виклик останніх у судове засідання.

Судові повістки про виклик до суду директора ТОВ «Іррідіум» ОСОБА_3 тричі повернулись на адресу суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання (т.2, а.с. 170-175).

Натомість судова повістка про виклик до суду у якості свідка директора ПП «Віва Трейдінг» ОСОБА_2 була вручена йому особисто 15.05.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01133 24341055 (т.2, а.с. 168).

Разом з тим, вказані особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду жодних доказів вжитих ним заходів з метою забезпечення явки вказаних осіб у судове засідання з метою підтвердження висновків, що були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, судом з огляду на проживання директора ПП «Віва Трейдінг» ОСОБА_2 за межами територіальної підсудності Київського окружного адміністративного суду було надано судове доручення Одеському окружному адміністративному суду допитати в якості свідка ОСОБА_2 з приводу обставин створення ПП «Віва Трейдінг» та виконання зобов'язань за договором з ТОВ «Головбудсервіс-К».

Проте доручення Київського окружного адміністративного суду повернуто Одеським окружним адміністративним судом без виконання у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 у судові засідання (т.3, а.с. 1-10).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ПП «Віва Трейдінг», ТОВ «Іррідіум».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного акта, покладено на такий орган, як це випливає зі змісту частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим при вирішенні в адміністративному суді спору податковою інспекцією мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину посадових осіб ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з цим, доказів притягнення посадових осіб ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, контролюючим органом не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, засновані виключно на припущеннях відповідача про порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача, що ґрунтуються виключно на оцінці непрямих доказів.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПП «Віва Трейдінг» та ТОВ «Іррідіум» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в ОСОБА_1 перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на 161 604,00 грн. та пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 387 227,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 22.09.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання послуг. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 742,68 грн. згідно платіжного доручення №136 від 22.10.2015, оригінал якого міститься у матеріалах справи (т.1, а.с. 2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 11 742,68 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.09.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Головбудсервіс-К» (ідентифікаційний код - 34427305, місцезнаходження: 08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Ковельська, буд. 10) судовий збір у розмірі 11 742,68 грн. (одинадцять тисяч сімсот сорок дві грн. 68 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39473843, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2А).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.