Постанова

від 02.11.2016 по справі 823/1074/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1074/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, третя особа: первинна профспілкова організація Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Черкаське обласне комунальне підприємство «Фармація» (далі - позивач, ) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач), третя особа: первинна профспілкова організація Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0002101700 від 14.04.2016 року, яким філії «Аптека № 66 ЦРА» ЧОКП «Фармація» збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 881, 75 грн.; № 0003011700 від 15.04.2016 року, яким філії «Аптека № 50 ЦРА» ЧОКП «Фармація» збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 472, 91 грн.; № 0000961700 від 13.04.2016 року, яким філії «Аптека № 55 ЦРА» ЧОКП «Фармація» збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 331, 44 грн.; № 0001491700 від 15.04.2016 року, яким філії «Аптека № 56 ЦРА» ЧОКП «Фармація» збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 414, 51 грн.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 12 вересня 2016 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, уповноваженими представниками відповідача здійснено документальну планову виїзну перевірку діяльності філій позивача, а саме: «Філія Аптека № 50 ЦРА», «Філія Аптека № 55 ЦРА», «Філія Аптека № 56» та «Філія Аптека № 66 ЦРА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

В період з 01.03.2016 року по 22.03.2016 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку філії ЧО КП «Фармація» «Аптека № 50», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складений акт № 26/23-12-22-016/38469333 від 29.03.2016 року, на підставі якого відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення № 0003011700 від 15.04.2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 472, 91 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення, у відповідності до статті 56 ПК України, оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.

Рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області № 12457/23-00-10-0210 від 21.06.2016 року та Державної фіскальної служби України № 15596/6/99-99-11-02-01-15 від 20.07.2016 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

В період з 01.03.2016 року по 22.03.2016 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку філії ЧО КП «Фармація» «Аптека № 55 ЦРА», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складений акт № 25/23-12-22-016/38469616 від 29.03.2016 року, на підставі якого відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення № 0000961700 від 13.04.2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 331, 44 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення, у відповідності до статті 56 ПК України, оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.

Рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області № 12686/23-00-10-0210 від 23.06.2016 року та Державної фіскальної служби України № 15590/6/99-99-11-02-01-15 від 20.07.2016 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

В період з 01.03.2016 року по 22.03.2016 року уповноваженими представниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку філії ЧО КП «Фармація» «Аптека № 66 ЦРА», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 28.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складений акт №24/23-12-22-016/38553330 від 29.03.2016 року, на підставі якого відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення № 0002101700 від 14.04.2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 881, 75 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення, у відповідності до статті 56 ПК України, оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.

Рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області № 12452/23-00-10-0210 від 21.06.2016 року та Державної фіскальної служби України № 15588/6/99-99-11-02-01-15 від 20.07.2016 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

В період з 01.03.2016 року по 22.03.2016 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку філії ЧО КП «Фармація» «Аптека № 56», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складений акт №26/23-12-22-016/38469349 від 29.03.2016 року, на підставі якого відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення № 0001491700 від 15.04.2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 414, 51 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення, у відповідності до статті 56 ПК України, оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.

Рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області № 12688/23-00-10-0210 від 23.06.2016 року та Державної фіскальної служби України № 15587/6/99-99-11-02-01-15 від 20.07.2016 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Як убачається з актів перевірки, на підставі яких були винесені оскаржувані рішення відповідача, відповідач дійшов висновку про те, що в період, який підлягав податковій перевірці, позивачем, в порушення статей 13, 97 Кодексу законів про працю України, статей 14, 15 Закону України «Про оплату праці», статей 5, 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1418 від 29 грудня 2009 року, Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров'я України, Об'єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2011 - 2013 роки, п. 5 розділу «Нормування та оплата праці» Колективного договору на 2010 - 2015 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ЧОКП «Фармація», було завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 164 Кодексу визначено базу оподаткування вказаним податком.

Так, згідно правил пункту 164.1 цієї норми базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.2 цієї норми перелічено види доходу, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Зокрема, до оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1).

Заробітна плата для цілей оподаткування вказаним податком, відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Також, відповідно до пункту 164.2 статті 164 Кодексу, до доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (абз. «а»).

Згідно пункту 164.6 цієї норми під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Таким чином, позивач, як податковий агент, зобов'язаний нарахувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб - працівників. До бази оподаткування цим податком відноситься виплачений працівникам дохід у вигляді заробітної плати. При нарахуванні, утриманні та сплаті до бюджету податку із заробітної плати, виплаченої працівникам, сума податку обчислюється виходячи з бази, до якої не включається сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що сплачується із такої заробітної плати.

Спірні рішення відповідача ґрунтуються на тому, що надбавки за вислугу років призначені позивачем без достатніх правових підстав, а тому їх нарахування вважається виплаченим працівникам додатковим благом, з якого не повинен сплачуватися єдиний внесок, а тому цей внесок не виключається із бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що додаткові блага, відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, податкове законодавство не відносить заробітну плату та дохід, пов'язаний із виконанням трудових обов'язків, до додаткового блага.

Колегія суддів зазначає, що незалежно від того, на якій правовій підставі працівникам установлені надбавки за вислугу років (на підставі колективного договору, наказом чи розпорядженням керівника організації, нормативно-правовим актом (для державних установ)), такі надбавки, в силу правил статті 2 Закону України «Про оплату праці», входять до структури заробітної плати.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції, проаналізувавши зміст колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація», а також положення про оплату праці працівників цього підприємства, дійшов висновку, що ці документи не містять жодних посилань на встановлення надбавки за вислугу років.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що згаданим колективним договором передбачено (п. 5.1), що нарахування та виплата заробітної плати працівника підприємства здійснюється відповідно до Положення про оплату праці, і що адміністрація зобов'язується проводити оплату праці працівників згідно з штатним розкладом (п. 5.3).

Вищезазначеним Положенням про оплату праці передбачено, що до структури заробітної плати входить, зокрема, додаткова заробітна плата, яка включає, зокрема, набавки, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань, і що конкретний розмір додаткової, преміальної оплати праці встановлює адміністрація підприємства (абз. «б» п. 1.3 розділу 1 Положення).

Під час розгляду справи колегією суддів установлено, що надбавки за вислугу років установлювалися наказами позивача виключно працівникам підприємства у відсотках до їх посадових окладів, а також її виплата була передбачена штатним розписом організації, за погодженням із первинною профспілковою організацією.

Колегія суддів погоджується із апелянтом в тому, що чинне законодавство не обмежує підприємство у праві щодо розширення соціальних гарантій, компенсацій, трудових та соціально-економічних пільг за рахунок власних коштів.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15 травня 2014 року (касаційне провадження №К/9991/81507/11).

Окрім того, на можливості госпрозрахункових комунальних підприємств передбачати виплату працівникам надбавки за вислугу років в колективному договорі або іншому локальному документі з оплати праці підприємства (положення, наказ, розпорядження), виходячи із наявних фінансових можливостей, наголошувало Міністерство соціальної політики України в листі від 25.08.2015 №1082/13/84-15 (копія наявна в матеріалах справи).

Установлені обставини та приведені норми свідчать про те, що надбавка за вислугу років, установлена на підприємстві, відноситься до заробітної плати, і не може розглядатися як додаткове благо у розумінні податкового законодавства, позаяк не підпадає під критерії доходу, визначеного положеннями підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень - рішень, не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, оскільки є необґрунтованими та суперечать чинному на час спірних правовідносин податковому законодавству. Відтак, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні даного позову.

Доводи апелянта, викладені у скарзі, знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, спростовують висновки, викладені судом в оскаржуваному рішенні, а тому скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, як така, що не відповідає вимогам до законності та обґрунтованості.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 515, 80 грн., що підтверджується квитанцією № 4929 від 20 вересня 2016 року.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції позовні вимоги позивача задоволені, колегія суддів приходить до висновку про необхідність присудження позивачу здійснених ним судових витрат за подачу апеляційної скарги на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року у розмірі 1 515, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області № 0002101700 від 14.04.2016 року, № 0003011700 від 15.04.2016 року, № 0000961700 від 13.04.2016 року, № 0001491700 від 15.04.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Енгельса, 142) на користь Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» (18008, Черкаська область, місто Черкаси, вул. Вернигори, 7 код ЄДРПОУ: 01980963) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 515 (тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.