Рішення
від 28.10.2016 по справі 638/14064/15-ц
ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14064/15-ц

Провадження № 2/638/1767/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2016 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого - судді: Шишкіна О.В.,

секретаря: Голуб Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, яким просила суд визнати майно, наведене у переліку, об'єктами спільної часткової власності подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем вказано про те, що 21 грудня 1993 року сторонами укладено шлюб, який було розірвано заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.07.2013 року.

До такого майна позивач відносить:

1.квартира № 11 в будинку № 47 по вул. Сумській в м. Харкові, придбано за 133200 грн.;

2.квартира № 12 в будинку № 47 по вул. Сумській в м. Харкові, придбано за 201705 грн.;

3.квартира № 24 в будинку № 47 по вул. Сумській в м. Харкові, придбано за 62100 грн.;

4.квартира № 78 в будинку № 39 по вул. 23 Серпня в м. Харкові, придбано за 41800 грн.;

5.гаражний бокс № 123 у гаражно-будівельному кооперативі №5 по вул. 23 Серпня, 10 в м. Харкові, придбано за 2400 грн.;

6.нежитлова будівля літ. «А-1», приміщення №1-4 по вул. Університетській, 20 в м. Харкові, придбано за 2919 грн.;

7.нежитлові приміщення (павільйон очікування з вбудованими приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі № 11) літери А-1, №№ 11-1, 11-2 по вул. Бєлгородське Шосе, 10 в м. Харкові, придбано за 9200 грн.;

8.нежитлові приміщення 1-го поверху №22-37, 1/2 ч. №38, 1/3 ч. №15, II; 2-го поверху №53-65, 1/2 ч. №52, 1/4 ч. №66, II в літ. «А-2» по вул. Архангельській, 6 в м. Харкові, придбано за 267500 грн.;

9.нежитлові приміщення 1-го поверху №1-14, 16-21, 1/2 ч. №38, 2/3 ч. №15,1; 2-го поверху №42-51, 1/2 ч. №52, 3/4 ч. №66, 1 по вул. Архангельській, 6 в м. Харкові, придбано за 226000 грн.

10. 18/200 частин житлового будинку №1/79 з відповідною часткою надвірних будівель по вул. Квіткінській, 79/1 (колишня вул. ОСОБА_3) в м. Харкові, придбано за 3287 грн.;

11.житловий будинок №45 по вул. Заливна в с. Васищеве Харківського району Харківської області, придбано за 14000 грн.;

12.земельна ділянка по вул. Заливна, 45 в с. Васищеве Харківського району Харківської області, загальною площею 0,25 га, придбано за 30880 грн.;

13.земельна ділянка по вул. Горького, 14-а в с. Васищеве Харківського району Харківської області, загальною площею 0,15 га., придбано за 15150 грн.;

14.земельна ділянка по в'їзду Красному, 6-а в с. Васищеве Харківського району Харківської області, загальною площею 0,0935 га, придбано за 15000 грн.;

15.земельна ділянка по вул. Квітковій, 2 в с. Васищеве Харківського району Харківської області, загальною площею 0,15 га, придбано за 20200 грн.;

16.житловий будинок №32 по вул. О. Яроша в с. Соколове Зміївського району Харківської області, придбано за 19000 грн.;

17.квартира № 3 в будинку № 79 по вул. Олеся Гончара в м. Києві, придбано за 45000 грн.;

18.квартира № 17 в будинку № 79 по вул. Олеся Гончара в м. Києві, придбано за 64400 грн.;

19.об'єкти нерухомості (спальні корпуси №№ 1, 3, 4, літні спальні корпуси №№ 2-33. навіс, гараж, сторожка, КНС № 1, душ, матеріальний склад, котельна, літній кінотеатр, танцмайданчик, ігровий павільйон, овочесховище, матеріальний склад, їдальня, мед. пункт, столярна майстерня, склад ГСМ. дизельна підстанція, приймальне відділення, адміністративно-приймальний пункт, бар. КАС. пральня) по вул. Косіора, 1-а в с. Буймеровка Охтирського району Сумської області, придбано за 152600 грн.;

20.земельна ділянка по вул. Косіора, 1 в с. Буймеровка Охтирського району Сумської області, загальною площею 97071 кв.м., придбано за 150275 грн.;

21.житловий будинок із господарчими спорудами по вул. Чайкіної Лізи, 27 в с. Михайленкове Охтирського району Сумської області, придбано за 3000 грн.;

22.земельна ділянка по вул. Чайкіної Лізи, 27 в с. Михайленкове Охтирського району Сумської області, придбано за 1000 грн.;

23.житловий будинок по вул. Чайкіної Лізи, 25 в с. Михайленкове Охтирського району Сумської області, придбано за 20000 грн.;

24.земельна ділянка в с. Михайленкове Охтирського району Сумської області, загальною площею 0,55 га, кадастрові номери 5920384000060015083; 5920384000060015085; 5920384000060015084, придбано за 1500 грн.;

25.житловий будинок № 1 по пров. Сурікова в с. Михайленкове Охтирського району Сумської області, придбано за 25000 грн.;

26.земельна ділянка по пров. Сурікова, 1 в с. Михайленкове Охтирського району Сумської області, придбано за 150 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Представником відповідача подано заяву про відкладення судового засідання у зв'язку із його зайнятістю. Зважаючи на те, що відповідач має декілька представників та міг самостійно з'явитись у судове засідання, суд вважає подане клопотання необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної заяви у зв'язку із наступним.

Засади ст.ст. 3,11 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, а також охоронюваних законом інтересів судом.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При цьому відповідно до системного аналізу положень ст.ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, сторони при вирішенні спору зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог. Доказування у цивільному судочинстві ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності.

Так, дослідивши доводи сторін, перевіривши їх долученими до матеріалів справи доказами, суд встановив наступне.

21 грудня 1993 року сторонами укладено шлюб, який було розірвано заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.07.2013 року (а.с. 10).

Під час шлюбу сторонами придбано, зокрема, вказане вище майно (а.с. 13, 14-15, 16-а, 17, 18, 19, 22, 24, 26, 28, 30, 34, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 48, 50-51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Кореспондуючими є норми ч.3 ст. 368, 369 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 1 ст. 357 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України).

Частиною 1 статті 71 СК України, передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,- «Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. ».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №71, «вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності».

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем заявлено вимогу про поділ майна відповідно до часток сторін у справі спільної сумісної власності, що є рівними (оскільки підстав для відступлення від засад рівності часток співвласників з матеріалів справи не вбачається), та зважаючи на відсутність у суду відомостей про подільність предметів спору, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову.

Долю судових витрат суд вирішує в порядку ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-61, 169, 208, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 60, 63, 65, 69-71 СК України, ст.ст. 16, 215-216, 368, 372 ЦК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати об'єктами спільної часткової власності подружжя наступне нерухоме майно: