Рішення

від 27.10.2016 по справі 361/3169/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/3169/15-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С. Провадження № 22-ц/780/5217/16 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А. Категорія 26 27.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Лівінського С.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 11 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; банк), та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 65-08-Ил/33, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 60 000 доларів США з терміном останнього повернення кредитних коштів до 10 квітня 2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16% річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 65-08-Ил/33, за яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором солідарно із позичальником.

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11 квітня 2008 року між банком та відповідачем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. за реєстровим № 1222, згідно з умовами якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходиться в с. Красилівка Броварського району Київської області.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року у розмірі 726 538 гривень 13 копійок.

Посилаючись на те, що рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, у зв'язку з чим станом на 28 листопада 2014 року складає 83 603,51 доларів США (1 251 483 гривні 43 копійки), з яких: 47 060,04 доларів США (704 454 гривні 40 копійок) - основна сума боргу за кредитом; 36 543,47 доларів США (547 029 гривень 03 копійки) - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами; 2 030 704 гривні 50 копійок - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за кредитним договором за період з 28 листопада 2013 року по 28 листопада 2014 року, а всього 3 282 187 гривень 93 копійки, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Банк «Фінанси та кредит» за кредитним договором № 65-08-Ил/33 від 11 квітня 2008 року в сумі 83 603,51 доларів США та 1 251 483,43 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В іншій частині позовних вимог щодо нарахування пені відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», р/р 39015010829980 МФО 300937, код ЄДРПОУ 098007856, судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 січня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру заборгованості за кредитним договором.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № 65-08-Ил/33 від 11 квітня 2008 року в сумі 22 798,00 доларів США, що станом на 28.11.2014 року складає 341 269,09 грн. та 1 251 483,43 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 28 січня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає наведеним вище вимогам процесуального законодавства.

Судами встановлено, що 11 квітня 2008 року сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії № 65-08-Ил/33, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 60 000 доларів США з терміном останнього повернення кредитних коштів до 10 квітня 2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16% річниз.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 65-08-Ил/33.

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 квітня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,2500 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходиться в с. Красилівка Броварського району Київської області.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року у розмірі 726 538 гривень 13 копійок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, у зв'язку з чим станом на 28 листопада 2014 року заборгованість за кредитним договором складає 83 603,51 доларів США, з яких 1 251 483 гривні 43 копійки - основна сума боргу та нараховані відсотки, а також 2 030 704 гривні 50 копійок - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за кредитним договором за період з 28 листопада 2013 року по 28 листопада 2014 року.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із результатів системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року (справа № 6-1206цс15).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотеко держатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»).

За правилами ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в п. п. 12.2.1 та 12.3 іпотечного договору від 11 квітня 2008 року, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або продаж іпотеко держателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

За змістом ч. 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено,що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки, однак, вказавши про необхідність звернення стягнення за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на це вид майна, не зазначив початкову ціну предмета іпотеки, визначену відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Позивачем не надавалося доказів про те, що він намагався здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи зазначено вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові через невідповідність висновків суду обставинам справи, а також через порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає до задоволення.

керуючись ст.ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в повному обсязі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: