Постанова

від 17.04.2007 по справі 8/146ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/146ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17.04.07                                                                                 Справа № 8/146ад.

Суддя  господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Луганській області, -

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Сервіс», місто Луганськ,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державної податкової  інспекції у Жовтневому районі  міста Луганська, -

про стягнення 3300 грн. 00 коп.,

при секретарі судових засідань  Смірновій В.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Вдовенко С.Л. –державний податковий інспектор, - довіреність №1001/21-130 від 16.04.07 року;

від відповідача  – не прибув;   

від третьої особи –Шуст Ю.В. –державний податковий інспектор, - довіреність №7711/10 від 13.06.06 року, -

встановив:

           суть спору: Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Луганській області (далі –РУ ДААК, - позивач) заявлено вимогу про стягнення  з відповідача  фінансових санкцій у  сумі 3300 грн. 00 коп., застосованих щодо нього  на підставі рішення про застосування фінансових санкцій №1203341234-21 від 05.03.04 року, не сплачених відповідачем до державного бюджету у встановлений законом строк.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 03.04.07 року; позивач та відповідач до цього засідання не прибули.

          Представниками позивача та третьої особи заявлено  клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу  технічними засобами, що не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення” КАСУ, судом його задоволено.

У судовому засіданні представник позивача  звернувся до суду з заявою про заміну сторони правонаступником (вих. №993/21-130 від 16.04.07 року), в якій ставить суд до відома про наступне.

24.01.07 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №58 «Про реорганізацію Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів», згідно якій останній реорганізовано в Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

На його підставі Державна податкова адміністрація України 31.01.07 року видала наказ №43 «Про зміни в організаційній структурі органів ДПС», відповідно до якого:  

 реорганізовано Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів»в Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (пункт 1);

утворено на базі колишніх регіональних управлінь Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів –регіональні управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

На виконання цього наказу виконавчим комітетом Луганської міської ради 06.04.07 року зареєстровано в якості юридичної особи Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Луганській області (далі –РУ ДСАТ), реєстраційний №13821230000012923, - що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою Головного управління статистики у Луганській області №875 від 06.04.07 року.

Державну реєстрацію Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Луганській області  припинено 05.04.07 року, реєстраційний запис №13821120004000830.

Відповідно до ст.ст. 104 та 108 Цивільного кодексу РУ ДСАТ є правонаступником прав та обов'язків РУ ДААК.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 55 КАСУ, суд вважає заяву позивача про заміну його правонаступником правомірною та здійснює таку заміну, з огляду на що належним позивачем по цій справі є правонаступник колишнього РУ ДААК - Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Луганській області (РУ ДСАТ).

Його представник у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

            Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позовні вимоги не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових слухань.

Суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань з урахуванням того, що:

1)його юридичною адресою згідно матеріалам справи є місто Луганськ, кв. Восточний, 15-а.

2)12.03.07 року за вих. №367 судом на цю адресу спрямовано ухвалу суду про призначення справи до попереднього судового засідання та повістку.

3)оператором поштового зв'язку це поштове відправлення повернуто до суду зі службовою відміткою «адресат вибув».

За таких обставин суд вважає, що ним відповідача належним чином поставлено до відома про дату, час та місце судового слухання, а тому, керуючись ч. 6 ст. 71, ст. 86 КАСУ вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті за відсутності відповідача.

Представники позивача та третьої особи проти такого висновку суду не заперечують.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача –Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська (далі –ДПІ, - третя особа)  у судовому засіданні проти позову не заперечує, але вважає, що він підлягає задоволенню частково, оскільки відповідач частково (у сумі 100,00 грн.) 26.11.04 та 16.12.04 року сплатив суму накладених на нього штрафних санкцій (відзив –вих. №б/н від 17.04.07 року).

Звідси суд дійшов висновку, що сума несплачених відповідачем до бюджету штрафних (фінансових) санкцій становить  3300,00 грн. (3400,00 грн. –100,00 грн.).

          І.Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          1.  19.11.2003 року управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради ТОВ «ВІП-Сервіс», ідентифікаційний номер 32742678, зареєстроване в  якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний  запис  №25370169Ю0043911 та внесено його до ЄДР. Цей факт підтверджується відповідним свідоцтвом.

          Згідно матеріалам справи підприємство зареєстроване в якості платника податків у ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська.

          2.  12.02.2004 року фахівцями ДПІ, на підставі посвідчень на  право проведення перевірки  №№459 та 460 від 11.02.04 року, в присутності бармена-офіціанта Рябчук Олени Володимирівни, здійснено перевірку ТОВ  «ВІП-Сервіс»щодо додержання ним у своїй діяльності чинного законодавства щодо наявності ліцензій на виробництво спирту етилового, на право проведення роздрібної і оптової торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами; цільового використання спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; виявлення порушень встановлених правил торгівлі підакцизними товарами; наявності сертифікатів відповідності та якості або сертифікатів про визнання; наявності свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; дотримання стандартів; маркування підакцизних товарів, а також з інших питань, що регулюють виробництво та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів в Україні - у належній йому господарській одиниці –барі-сауні,  розташованому у місті Луганську, кв. Восточний, 15-а.

          В ході перевірки було виявлено  факти здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами:

          без наявності сертифікату відповідності, - чим порушено вимоги ст. 15  Закону України від 19.12.95 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами»(далі –ЗУ №481/95-ВР);

          без наявності декларації про максимальні роздрібні ціни, - чим порушено вимоги Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року №18-92 «Про акцизний збір»(далі –Декрет КМУ №18-92).

          Згідно додаткам до акту під час перевірки в магазині виявлено 4 найменування тютюнових виробів на загальну суму 255,00 грн.            

          За результатами перевірки складено акт №12340080/2320  від 12.02.2004 року, в якому зафіксовано виявлені порушення; з ним того ж дня, під розписку, ознайомлена бармен-офіціант  Рябчук Є.В., яка також отримала його примірник, а 13.02.04 року –директор Радіонов В.М., касир Касаткіна Ю.В. Названі особи підписали акт без заяв та застережень.

          У своєму письмовому поясненні від 12.02.04 року вищезгадана бармен-офіціант повністю підтвердила факти, викладені в акті.

          05.03.2004 року РУ ДААК у зв'язку з виявленими порушеннями чинного законодавства   винесено рішення про застосування фінансових санкцій №120334-1234-21, згідно якому щодо ТОВ «ВІП-Сервіс»за порушення вимог  ст. 10 Закону України  від 19.12.95 року №481/95-ВР, та ст. 6 Декрету КМУ №18-92 - на підставі абзаців 5 та 6 частини 2  ст. 17 цього Закону  застосовано штрафні санкції у сумі 3400,00 грн., у тому числі:

          за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності сертифікату відповідності –1700,00грн.

          за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за відсутності у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі, - 1700,00 грн.

          Це рішення того ж дня, за вихідним №1166/21-231, спрямовано на адресу відповідача та ним отримано, що підтверджується доказами, наданими позивачем до справи.

          Відповідач не надав до суду доказів оскарження цього рішення в адміністративному порядку. В той же час він частково сплатив суму штрафних (фінансових) санкцій –у розмірі 100,00 грн.,  що підтвердив представник ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська.

          ІІ.Суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що рішення про застосування щодо відповідача штрафних (фінансових) санкцій позивачем прийнято правомірно з огляду на наступне.

          1.При здійсненні роздрібної торгівлі тютюновими виробами відповідач повинен був дотримуватися вимог наступних статей Закону України від 19.12.95 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(далі - ЗУ №481/95-ВР):

статті 10, у частинах 1 та 2 якої сказано:

спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби  підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо врегульованій  сфері шляхом сертифікації.

Відповідність спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів підтверджується наявністю у їх виробника або імпортера сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності;

статті 11-1, у частині 1 якої сказано, що встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну  коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Крім того, відповідачу належало керуватися частиною 1 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року №18-92 «Про акцизний збір»(далі – Декрет №18-92), в якій говориться, що суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

          2.За порушення цих вимог Закону та Декрету частиною другою статті 17 Закону України №481/95-ВР передбачено сплату фінансових санкцій, а саме за здійснення:

          абзац 5-й:

(у редакції, що набула чинності з 01.01.04 року), яким передбачено відповідальність у вигляді сплати  штрафу у  розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн. за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами у разі відсутності у місці здійснення такої торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі;

абзац 6-й (у редакції частини 2 ст. 17 ЗУ №481/95-ВР, чинній до 18.11.04 року):

роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності сертифікату якості (відповідності) –у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товарів, але не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Враховуючи те, що штрафні (фінансові) санкції РУ ДААК за порушення вимог ст. 10 ЗУ №481/95-ВР щодо порушника застосовано 05.03.04 року, тобто до 18.11.04 року –дня набрання чинності  Законом України №2189-ІУ від 18.11.04 року, згідно якому  абзац шостий частини 2 ст. 17 ЗУ №481/95-ВР виключено, але виключено після  18.11.04 року,  - на час  же здійснення перевірки ДПІ та прийняття спірного рішення, - тобто на 12.02.04 року та 05.03.04 року, абзац шостий частини 2 ст.17 ЗУ №481/95-ВР був чинним, РУ ДААК правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

          Штрафні санкції до відповідача були застосовані  до 18.11.04 року, але він частково ухилився від їх сплати до державного бюджету.

3.ДПІ та РУ ДААК (відповідно), здійснюючи перевірку та приймаючи рішення про застосовування штрафних (фінансових) санкцій діяли правомірно.

Так, право  Державної податкової служби України в особі ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська на здійснення перевірок стану додержання суб'єктами підприємницької діяльності вимог  чинного податкового законодавства у сфері торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами передбачено статтею 8 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” (далі –ЗУ №509-ХІІ).

На органи державної податкової служби України покладено функцію щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) (пункт 1 ст.10 ЗУ №509-ХІІ).

Згідно статті 11  Закону України №509-ХІІ органи державної податкової служби (у т.ч. РУ ДААК), в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

11)застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції... у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Право на звернення РУ ДААК  з позовом до суду з приводу стягнення своєчасно не сплачених штрафних санкцій прямо передбачене пунктом 17 ст.11 того ж Закону.

          ІІІ. Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача у судовому порядку суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього  РУ ДААК на підставі  рішення №1203341234-21 від 05.03.04 року, суд вважає, що позов НЕ підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

1.На думку суду, у даному випадку підлягає застосуванню правило ст. 250 Господарського кодексу України (далі –ГКУ),  якою передбачено, що адміністративно-господарські санкції  можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як сказано у абз. 3 частини ст. 239 ГКУ:

органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

(..) адміністративно-господарський штраф;

Частина 1 ст. 241 ГКУ надає визначення поняття адміністративно-господарського штрафу:

адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності;

Визначення поняття господарської діяльності викладено у частині 1 статті 3 ГКУ:

під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідачем припущено порушення чинного законодавства саме у сфері господарської діяльності –при здійсненні роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

2.Матеріалами справи (актом перевірки)  належним чином доведено, що ФАКТ вчинення порушення  ВИЯВЛЕНО 12 ЛЮТОГО 2004 року.

З огляду на цю обставину позивачу належало керуватися вищецитованим правилом статті 250 ГКУ, а саме: впродовж ШЕСТИ МІСЯЦІВ З ДНЯ ВИЯВЛЕННЯ ПОРУШЕННЯ, - тобто НЕ ПІЗНІШЕ 12 СЕРПНЯ 2004 року, -  вжити всіх належних та можливих заходів, спрямованих на стягнення з відповідача застосованих щодо нього штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому суд виходить з того, що норма статті 250 ГКУ:

передбачає, що штрафні (фінансові) санкції до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані не пізніше одного року з дня вчинення порушення чинного законодавства у сфері господарювання та не пізніше шести місяців з дня виявлення цього порушення, при цьому законодавець не ототожнює  дату вчинення та дату виявлення правопорушення (хоча вони можуть співпадати), - він встановив, що основною у цій ситуації є ДАТА ВИЯВЛЕННЯ правопорушення, і саме з неї починається відлік шестимісячного строку;

НЕ передбачає можливості стягнути з порушника штрафні (фінансові) санкції ВПРОДОВЖ ОДНОГО РОКУ з ДНЯ ВИЯВЛЕННЯ;

НЕ містить посилання на те, що цей термін треба рахувати з дня прийняття компетентним органом відповідного РІШЕННЯ про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

2.1.Позивач звернувся до суду з позовом 07.03.07 року, що підтверджується його позовною заявою (вих. №585/21-130 від 05.03.07 року, яку здано до суду 06.03.07 року).

Шестимісячний строк після виявлення факту порушення з боку відповідача скінчився 12.08.04 року.

Будь-які об'єктивні докази поважності причин пропуску шестимісячного строку позивачем до суду не надано; з клопотанням про його продовження він до суду не звернувся.

          За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача  судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, статей 241 та 250 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в  и в :

           у задоволенні позову відмовити.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників позивача та третьої особи у судовому засіданні 17.04.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 23.04.2007 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа