Рішення

від 01.11.2016 по справі 906/998/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" листопада 2016 р. Справа № 906/998/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №2HZ007-СЛ-5727-0916 від 05.09.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №02/501 від 31.10.2016р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (м. Житомир)

до Овруцької районної ради Житомирської області (м.Овруч)

про стягнення 17594,96 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.11.2016р. - 14110,12 грн)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" просить стягнути з Овруцької районної ради Житомирської області 12 886,39грн пені , 947, 32грн 3% річних та 3761,25грн інфляційних втрат , нарахованих за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати природного газу на загальну суму 84899,51грн, переданого за договором №2015/ТП-БО-1400172 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.09.2015р. в редакції додатку № 3 "Договірні обсяги постачання природного газу на 2016рік".

Ухвалою суду від 11.10.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.11.2016р.

Позивач предмет та підстави позову не змінює . Відповідач зустрічного позову не подає.

Представник позивача позов підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. Одночасно заявив про зменшення позовних вимог до розміру 14110,12 грн, у зв'язку з проведеним перерахунком позовних вимог.

Суд у відповідності до ст. 22 ГПК України приймає до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до цього, спір вирішується з нової ціни позову - 4110,12 грн)

Відповідач у відзиві на позов вимоги останнього не визнає з наступних підстав: в порушення досягнутих домовлений про обсяги поставки природного газу у 2016 році виключно на січень місяць в обсязі 6,263 тис. куб.м , позивач продовжив його постачання у лютому-березні цього року, в результаті чого у відповідача виник борг в розмірі 84899,51грн, який стягнуто рішенням суду від 05.05.16р. у справі № 906/356/16, та на даний час сплачено у повному обсязі; оскільки згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини , відповідач не вважає себе винним у тому, що несвоєчасно здійснив оплату поставленого природного газу у лютому - березні 2016року та, відповідно, не зобов'язаний сплачувати пеню; оскільки розділом VI Договору не передбачена відповідальність у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат, одночасне стягнення цих сум із пенею є неправомірним; більше того, проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання є тотожними з пенею за своєю природою та заміщують одне одного.

Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (позивач), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (газорозподільне/ газотранспортне підприємство) та Овруцькою районною радою Житомирської області (відповідач) було укладено договір №2015/ТП-БО-1400172 на постачання природного газу за регульованим тарифом з додатками ( далі - Договір постачання природного газу).

В пункті 10.1 Договору постачання природного газу встановлено, що договір набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

31.12.15року між цими сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору постачання природного газу , якою внесено зміни до договору та Додаткової угоди № 1 в частині додатку 3 , яким передбачено обсяг постачання природного газу на січень 2016року в кількості 6,263 м. куб на суму 56282,83 грн та встановлено строк дії Додаткової угоди № 2 до 31 січня 2016 року.

Судом встановлено, що ТОВ "Житомиргаз збут" фактично поставило відповідачу природний газ в об'ємі 28011 м3 на загальну суму 218600,07 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 20.01.2016, від 19.02.2016, від 14.03.2016 підписаними сторонами та скріпленими печатками. При цьому, обсяг поставленого природного газу у січні 2016року склав 16516 м.куб, тобто , перевищив договірний обсяг на цей місяць. Окрім того, відповідачем прийнято поставлений природний газ у лютому 2016року в обсязі 9312 м.куб та у березні 2016 року в обсязі 2183 м.куб. У справі відсутні докази будь-яких заперечень зі сторони відповідача в частині поставки позивачем природного газу у лютому-березні поточного року за відсутності погодженого обсягу поставки, інше.

Відповідач на виконання умов Договору постачання природного газу в редакції Додаткової угоди № 2 виконав зобов’язання по оплаті отриманого природного газу у січні 2016року в сумі 56282,83грн. За отриманий у лютому - березні 2016 року природний газ у відповідача виник борг в сумі 84899,51 грн.

Рішенням господарського суду від 05.05.16р. у справі № 906/356/16 ( 24.05.16р. вступило в законну силу) з відповідача стягнуто на користь позивача 84899,51 грн боргу, який сплачено останнім 21.06.16р., про що доводить платіжне доручення № 96658072 від 21.06.16р., і цю обставину позивач визнав, подавши цей доказ в якості додатків до позову.

Однак вважаючи і надалі своє право порушеним відповідачем, позивач звернувся 07.10.16р. з цим позовом до суду із позовними вимогами про стягнення пені на суму 12886,39грн, яку зменшено до суми 9650,99грн, 3% річних на суму 947,32грн , яку зменшено до суми 724,12 грн та інфляційних втрат на суму 3761,25 грн., яку зменшено на суму 3735,01 грн.

Відповідач позов не визнав з підстав викладених у відзиві, про що судом зазначено в описовій частині цього рішення , однак подав власні розрахунки позовних вимог , згідно яких вважає, що обґрунтованою є пеня в сумі 9650,99грн., 3% в сумі 724,12грн та інфляційні втрати в сумі 3725,84 грн.

Як вже зазначено судом в описовій частині цього рішення , спір вирішується з ціни позову - 14110,12грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в порядку ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, сторони вправі змінити зазначені умови (пункти).

За умовою пункту 10.1 Договору постачання природного газу сторони погодили , що останній вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заялено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 Договору щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

У справі відсутні докази заявлення однією із сторін спору за місяць до закінчення строку дії Договору постачання природного газу - 31.12.15р. про припинення його дії , однак заявлено про перегляд його умов на 2016р. , і зокрема.

Судом встановлено, що при укладенні Додаткової угоди № 2 до Договору постачання природного газу сторони керувались , зокрема, п.8 ч.5 ст. 40 Закону України № 1197-VII від 10.04.2014р. "Про здійснення державних закупівель" ( далі - Закон про державну закупівлю) , яким передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім зміни умов у зв’язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У частині 6 ст. 40 цього Закону встановлено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Таким чином, частина 6 ст. 40 Закону про державну закупівлю допускала можливість зміни сторонами істотної умови Договору постачання природного газу як строк його дії ( п.10.1) шляхом продовження цього строку на 2016рік, який мав бути достатнім для проведення процедури закупівлі на початку наступного року та в межах допустимого обсягу поставки.

Погодивши Додатковою угодою № 2 обсяг поставки природного газу на січень 2016року в кількості 6,263 м. куб на суму 56282,83грн., сторони насамперед визнали, що Договір постачання природного газу є договором про закупівлю, однак до справи не подали жодних доказів на підтвердження обставинам його укладення в порядку та з підстав, визначених Законом про державну закупівлю.

В свою чергу , пославшись у Додатковій угоді № 2 на п.8 ч.5 ст. 40 Закону про державну закупівлю, який відсилає до ч.6 цієї статті, сторони не внесли будь-яких змін у розділ Х Договору постачання природного газу, який містить умови про строк його дії, тоді як ця умова є істотною ( ч.3 ст. 180 ГК України).

Сторони саме у Додатковій угоді № 2 вказали, що остання діє до 31.01.16р. , і ця умова юридично не змінює умову п.10.1 Договору постачання природного газу про продовження строку його дії на 2016 рік в цілому, однак який міг бути змінений сторонами у бік скорочення, а саме на строк, д о с т а т н і й для проведення процедури закупівлі на початку наступного року.

Зокрема, судом встановлено, і ці обставини визнає відповідач, що у січні та лютому 2016року відкриті торги із закупівлі природного газу були відмінені на підставі ч.1 ст. 30 Закону про державну закупівлю) , не заперечуючи одночасно наявність потреби у цьому предметі закупівлі у спірні місяці. Тому закінчення строку дії Додаткової угоди № 2 - 31.01.16р. про договірний обсяг поставки природного газу на січень 2016року та його вартість, не припинило дію Договору постачання природного газу в цілому, навіть, попри відсутність погоджених обсягів поставки природного газу на лютий-березень 2016року у додатку 3, оскільки сторони погодили цей обсяг в інший спосіб , а саме шляхом підписання актів приймання-передачі природного газу, обов'язковість яких передбачена у п. 3.6 Договору постачання природного газу, у строк, д о с т а т н і й для проведення процедури закупівлі.

Більше того, ч. 1 ст. 40 Закону про державну закупівлю передбачає, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України. Тому визнаючи Договір постачання природного газу в редакції Додаткової № 2 договором про закуплю, відповідач залишає поза увагою, що згідно ч.2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Так, у ч. 3. ст. 670 ЦК України передбачено, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

У зв'язку з викладеним, господарський суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що встановлена у п.6.2.2 Договору постачання природного газу відповідальність у вигляді пені не може бути застосована за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого природного газу у лютому-березні 2016року.

В свою чергу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

За загальним правилом (ст. 599 ЦК України) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а саме: належним суб'єктом стосовно належного предмета, в належний строк чи термін, в належному місці і в належний спосіб виконання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У п. 4.6 Договору постачання природного газу сторони погодили порядок та строки розрахунків за поставлений природний газ , остаточний строк для яких встановлено не пізніше 10 числа місяця , наступного за розрахунковим.

На підставі вищевикладеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3735,01грн інфляційних втрат та 724,12 грн. 3% річних за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, заявлені позивачем на підставі ст. 625 ЦК України з наступних підстав.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Саме тому, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, суд враховує особливість правової природи цієї відповідальності.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені також приписами ст.ст. 549-552 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.2.2. Договору постачання природного газу передбачено, що за порушення строку оплати, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України.

Окрім того, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 9650,99 грн. за період з 11.02.16р. по 21.06.16р. , і з таким розміром погоджується відповідач.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору право позивача на заявлення вимог в частині стягнення пені в сумі 9650,99 грн, господарський суд зазначає наступне.

Стаття 83 ГПК України також надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд вирішує скористатись цих правом з наступних мотивів.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Юридичний аналіз ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, свідчить, що вони застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, що порушив зобов'язання, суд мав встановити , насамперед, наявність у позивача збитків через таке порушення .

Однак такі обставини судом не встановлені та, як свідчать матеріали справи, навіть і не доводились позивачем.

Водночас суд встановив, що відповідачем хоча і з простроченням, але виконано зобов'язання з оплати боргу перед позивачем в сумі 84899,51 грн. ще станом на 21.06.16р. Судом також встановлено причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання, оскільки останній вважав, що позивач, за відсутності погодженого сторонами обсягу поставки природного газу на лютий-березень 2016року, безпідставно ( або без достатньої правової підстави) поставив останній відповідачу, який вимушений був його прийняти, а за рішенням суду, і оплатити.

В свою чергу, Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 виходить з того, що передбачені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засади справедливості, добросовісності, розумності є складовими елементами загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку зменшити розмір заявленої до стягнення пені від загальної пені 9650,99грн. на 90% до суми 965, 10грн. та враховує , що з відповідача за цих рішенням стягуються також інфляційні втрати та 3% річні, які компенсують позивачу втрати від несвоєчасної сплати заборгованості відповідачем.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін спору пропорційно. При цьому , на відповідача покладається витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору за позовними вимогами про стягнення пені та штрафу, незважаючи на зменшення їх розміру на 90 % (п.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України").

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7,33,43, 49, ст. 82, ч.3 ст. 83, ст.ст. 84-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 90 % від загальної суми 9650,99 грн до суми 965,10 грн.

3. Стягнути з Овруцької районної ради Житомирської області (11101, Житомирська область, см. Овруч, вул. Радянська, 31-а, код 13577132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код 39577504):

- 965,10 грн пені,

- 724,12 грн 3% річних,

- 3735,01 грн інфляційних втрат,

- 1378,00 грн судового збору.

Видати наказ.

4. У стягненні 8685,89 грн пені відмовити.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.11.16року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам (простою)