Рішення

від 18.10.2016 по справі 921/423/16-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 921/423/16-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Цимбалюк І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Тернопільводоканал", м. Тернопіль, вул. Танцорова, 7

до відповідача: ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_2, 11", АДРЕСА_1

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_3 - юрисконсульт, довіреність №2413/15 від 12.10.2015 року.

Відповідача: не прибув;

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

У судовому засіданні представникам позивача та відповідача роз'яснено процесуальні права та обов'язки відповідно до статей 20,22 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи: Позивач - Комунальне підприємство "Тернопільводоканал", м. Тернопіль, вул. Танцорова, 7 звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_2, 11", АДРЕСА_1 про cтягнення заборгованості в сумі 43 911,11 грн., з яких 25 969,50 грн основного боргу ; 11 307,68 грн пені ; 3 573,95 грн інфляційні нарахування та 3 059,98 грн 3% річних; відшкодування витрат по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про забезпечення житлових будинків послугами з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення №4638, укладеного між сторонами 24 травня 2013 року.

В підтвердження викладеного позивачем надано: договір №4338 від 24.05.2013 року; рахунки з централізованого водопостачання та водовідведення; договори №4368/2 від 24.05.2013р. та №4638/4 про забезпечення житлового будинку послугами з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення; інші документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 20 липня 2016 року порушено провадження у справі №921/423/16-г/10 та призначено судове засідання за участю представників сторін о 10 год. 30 хвилин 05 серпня 2016 року.

Ухвала господарського суду від 20.07.2016 року про призначення судового засідання була направлена сторонам по справі рекомендованого кореспонденцією за адресами, вказаними у позовній заяві.

Представники сторін в судове засідання 05 серпня 2016 року прибули ; представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог; суд перейшов до розгляд спору по суті.

Окрім того, відповідачем подано клопотання від 05.07.2016р. про залучення до участі у справі №921/423/16-г/10 інших відповідачів, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_10, які є мешканцями буд. по вул. В.Великого, 11 в м. Тернополі.

В абз. 4 п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Статтею 21 ГПК України визначено, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що клопотання ОСББ "ОСОБА_2, 11" про залучення до участі у справі інших вищеперелічених відповідачів не підлягає до задоволення, оскільки, всі вони є громадянами України, а позов КП "Тернопільводоканал" заявлено до ОСББ, а твердження відповідача, що позовні вимоги можливі лише в контексті трьохсторонніх договорів: Виробник, Балансоутримувач та Споживач спростовуються п. 3.6. Договору укладеного між позивачем та відповідачем.

В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 15 год. 15 хв. 23 серпня 2016 року

Згідно клопотання представників сторін розгляд справи відкладався до 10 годин 20 хвилин 09 вересня та 10 годин 20 хвилин 09 вересня 2016 року.

Ухвалами господарського суду від 09 вересня 2006 року по клопотанню Комунального підприємства "Тернопільводоканал" (вх. № 16050) було продовжено строк вирішення спору по справі №921/423/16-г/10 на 15 днів до 04 жовтня 2016 року та відкладено розгляд справи до 16 год. 15 хв. 27 вересня 2016 року.

27 вересня 2016 року відповідачем подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_10, які є мешканцями буд. по вул. В.Великого, 11 в м. Тернополі.

В судовому засіданні 27.09.2016р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 16 год. 28.09.2016р..

Представник позивача у судове засідання 28.09.2016р. прибув та подав клопотання за №2215/16 від 28.09.2016р. про долучення до матеріалів справи документи, зокрема: копію заяви ОСББ "ОСОБА_2,11" від 18.08.52016р.; ОСОБА_8 технічного обстеження водоканалізаційних мереж від 03.12.2015р., ОСОБА_8 опломбування-розмломбування від 27.09.2016р. та від 26.02.2016р. та розрахунки споживання води абонентами будинку по вул. В.Великого, 11 за період січень 2014 - грудень 2015 років.

Представник відповідача в судове засідання 28.09.2016 року не прибув.

Але, представником ОСББ "ОСОБА_2, 11" подано клопотання від 28.09.2016р. про перенесення розгляду справи для надання можливості з ознайомитися з матеріалами справи та просить продовжити строк розгляду справи.

Ухвалами суду від 28.09.2016р. клопотання ОСББ "ОСОБА_2, 11" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_10, які є мешканцями буд. по вул. В.Великого, 11 в м. Тернополі - відхилено та відкладено в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи до 09 год. 55 хв. 18 жовтня 2016 року.

Окрім того, ухвалою суду від 28.09.2016р.за клопотання ОСББ "ОСОБА_2, 11" б/н (вх. №16986) від 28.09.2016р. продовжено строк вирішення спору по справі №921/423/16-г/10.

Представник позивача в судовому засіданні 18 жовтня 2016 року підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не прибув.

Ст. 4-2 ГПК України передбачає що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В силу приписів ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, беручи до уваги, що: сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою; брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України; розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, у зв'язку із неявкою відповідача; наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 18 жовтня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

КП "Тернопільводоканал", м. Тернопіль визначило предметом позову стягнення з відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку " ОСОБА_2 ,11 ", м. Тернопіль заборгованості в загальній сумі 43 911,11 грн.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

Вказавши відповідачем у справі ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_2,11" КП "Тернопільводоканал", м. Тернопіль вважає, що вказана юридична особа порушила її права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 р., Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 р. №190.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

За змістом ст. 5 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" об'єктами правового регулювання у сфері питної води та питного водопостачання є суспільні відносини з питань господарської діяльності з централізованого та нецентралізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно ст. 19 Закону України В«Про питну воду та питне водопостачанняВ» від 10.01.2002 р. N 2918-III, із наступними змінами та доповненнями, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

У судовому засіданні встановлено, що 24 травня 2013 року між КП "Тернопільводоканал" (Виробник) та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_2,11" м. Тернопіль (Виконавець) надалі разом - Сторони, керуючись положенням рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №2526 від 18.12.2008р. "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №547 від 27.12.2006р. "Про визначення виконавців послуг з централізованого опалення, гарячого, холодного водопостачання і водовідведення" було укладено Договорі №4638 , згідно умов якого Виробник зобов'язувався забезпечити житлові будинки, визначені додатком №1 до даного Договору, що обслуговує Виконавець, послугами централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення, а також взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови даного Договору та трьохсторонніх договорів, укладених між Виробником, Виконавцем та мешканцями житлових будинків, а Виконавець в свою чергу зобов'язувався забезпечити виконання обов'язків, передбачених умовами даного договору та трьохсторонніх договорів, укладених між Виробником, Виконавцем та мешканцями житлового будинку (п. 1.1. цього договору).

Згідно п. 2.1.1.1. Договору, Виробник має право нараховувати виконавцю різниці, яка виникає між обсягами реалізації послуг, в порядку, визначеному рішенням №2526 від 18.12.2008 року та умовами даного Договору.

Виконавець (він же відповідач у справі) зобов'язувалося своєчасно і повністю оплачувати Виробнику різницю , яка виникає між обсягами реалізації послуг, на умовах, визначених даним договором (п. 2.2.2.1.), а також забезпечувати щомісячне зняття показників загальною будинкових, загальногрупових та під'їзних воло лічильників в присутності представника Виробника та до 29 числа поточного місяця подавати їх Виробнику (п. 2.2.2.8. Договору).

Згідно п. 3.4. Договору Виробник щомісячно складає на підставі затверджених у встановленому порядку тарифів, рахунки, які підлягають оплаті Виконавцем у п'ятиденний строк після їх отримання.

Відповідно до п. 3.5. Договору Виконавець оплачує Виробнику різницю , яка виникає між обсягами реалізації послуг та яка визначається за показниками загально будинкових засобів обліку за мінусом сумарного споживання послуг мешканцями житлового будинку та іншими споживачами - субабонентами. При цьому Виробник коригує дані нарахування, беручи до уваги різницю в тарифах, яка визначається шляхом множення обсягу сумарного споживання послуг мешканців житлового будинку на різницю між тарифом на послуги для населення та пільговим тарифом для Виконавця, яка включає в себе вартість не облікованих витрат в житлових будинках.

Змістом п. 3.6 договору визначено, що виробник вправі проводити виконавцю нарахування різниці, яка виникає між обсягами реалізації послуг навіть у випадку відсутності 100% укладених тристоронніх договорів між виробником, виконавцем та мешканцями будинків.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що Договір набирає чинності з дня підписання сторонами та діє протягом терміну трьохсторонніх договорів, укладених на підставі рішення №2526 від 18.12.2008 року між Виробником, Виконавцем та мешканцями житлових будинків.

В усіх питаннях, не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством України (п. 5.3. Договору).

Як вказує позивач, облік води використаної, відповідно до п. 2.1.1. укладених між сторонами Договорів, визначався за показниками водолічильника, а показники водоміра визначено у рахунках, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Щодо нарахувань за спожиті послуги позивачем проводилося на підставі затверджених у встановленому порядку тарифів за послуги водопостачання та водовідведення, оскільки, сторони домовилися, що чинні на момент укладення Договору тарифи на послуги КП "Тернопільводоканал", можуть бути змінені без додаткового погодження на це ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_2, 11", споживач про таку зміну повідомляється через засоби масової інформації або через виставлені до оплати рахунки (п. 3.3. Договору).

КП "Тернопільводоканал" посилається на те, що ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "Володимира Великого 11" не забезпечило належне дотримання та виконання умов даного Договору, внаслідок чого за період з січня 2014 року по грудень 2015 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі відведення і очищення стічних вод в період дощів та сніготанення в розмірі 25 969,50 грн.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника() надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач стверджує, що в порушення умов укладеного Договору №4638 від 24.05.2013р. Виконавець своїх зобов'язань по договору не виконував, Рахунки на оплату послуг не оплатив, що стало підставою для звернення КП з позовом до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Як слідує з матеріалів справи, а саме карточки споживача: 4638 ОСББ "ОСОБА_2, 11", актів технічного обстеження водоканалізаційних мереж від 03.12.2015р., витягів з електронної бази КП "Тернопільводоканал" про споживання води абонентами по вул. В.Великого, 11 за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно, рахунків з центрального водопостачання та водовідведення, виставлених відповідачу для оплати за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно, позивач виконував свої зобов"язання за договором, надавши відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що останнім не заперечується.

Проте відповідач своїх зобов"язань щодо оплати наданих послуг, вартість яких визначається як різниця між обсягами реалізації послуг, що визначається за показниками загальнобудинкових засобів обліку за мінусом сумарного споживання мешканцями житлового будинку та іншими споживачами-субспоживачами, не виконав, заборгувавши позивачу за січень 2014 р. по грудень 2015 р. - 25 969,50 грн.

На день розгляду справи дана заборгованість відповідачем не погашена.

Окрім того, суд звертає уваги, що відповідач не скористався своїм право наданим відповідно до п.2.2.1.2 Договору, а саме: самостійно подати виробнику послуг інформацію про показники індивідуальних засобів обліку мешканців житлового будинку відповідач.

В той же час, відображені у наданих позивачем витягах з електронної бази КП "Тернопільводоканал" об"єми споживання води абонентами по вул. В.Великого, 11 за період з січня 2014 року по грудень 2015 року включно (які визначені згідно з умовами п.3.1.2.1 укладених між позивачем як Виробником, відповідачем, як Виконавцем (Балансоутримувачем) та мешканцями житлового будинку (власниками квартир - Споживачами) по вул. В.Великого, 11 трьохсторонніх договорів (належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи), умови яких відповідно до п.1.1 Договору №4638 від 24.05.2013р. відповідач зобов"язувався виконувати, в т.ч. підтверджений ОСОБА_8 технічного обстеження водоканалізаційних мереж по вул. В.Великого, 11, об'єкт обстеження - ОСББ "ОСОБА_2, 11" від 03.12.2015 року, підписаними уповноваженими представниками Виробника (позивача у справі) та Виконавця (відповідача у справі), а також ОСОБА_8 опломбування-розмпломбування від 26.07.2016р..

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги в частинні стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25 969,50 грн. за період з січня 2014 року по грудень 2015 року за послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі відведення і очищення стічних вод в період дощів та сніготанення в розмірі є обґрунтовані та підтвердженні документально, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі, як обґрунтовано заявлені.

Правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 1.3. постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Передбачене ч. 6 ст. 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом (п. 1.3. постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 11 307,68грн. пені за несвоєчасно проведені розрахунки, то приймаючи до уваги, що згідно ч.1ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється у письмовій формі та згідно вимог ст.1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, а, як слідує з умов укладеного між сторонами Договору № 4638 від 24.05.2013 року, сторони, в якості забезпечення виконання зобов'язань, не встановили сплату Виконавцем (відповідачем у справі) пені за порушення строків оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, а посилання позивача на ч. 6 ст. 231 ГК України, є безпідставними, оскільки, в даній нормі йдеться про порядок визначення розміру пені, а не встановлено її конкретний розмір для спірних правідносин, то відповідно позов в цій частині заявлений безпідставно і задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як стверджує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо вчасної оплати за отримання послуг, а тому позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 3 573,95 грн. та 3% річних у розмірі 3 059,98 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3 573,95 грн. інфляційних втрат та 3 059,98 грн. 3% річних правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач - КП "Тернопільводоканал" надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 969,60 грн. основного боргу, 3 573,95 грн. інфляційних втрат, 3 059,98 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача у справі пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_2,11", 46016, м. Тернопіль , вул. Володимира Великого, буд. 11 квартира, 3, код ЄДРПОУ 38535285 на користь Комунального підприємства "Тернопільводоканал", 46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 7, код ЄДРПОУ 03353845 - 25 969,50 грн боргу; 3 573,95 грн. інфляційних втрат, 3 059,98 грн. - 3% річних, 1 023,15 грн. в повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.В решті позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання, через місцевий господарський суд.

6.Повне рішення складене та підписане 27 жовтня 2016 року.

Суддя М.Є. Півторак