Рішення

від 31.10.2016 по справі 922/3473/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2016 р.Справа № 922/3473/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м.Київ до ТОВ "БМУ "Теплоенергоресурс", м.Харків , ТОВ "Адамант 2000", м.Тернопіль про стягнення коштів у розмірі 9 500,00 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ "Теплоенергоресурс", другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант 2000", про солідарне стягнення боргу у сумі 9 500,00 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати у розмірі 1 378,00 грн. та 5 000,00 грн. витрати на послуги адвоката.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням другим відповідачем договору-заявки на перевезення вантажу від 08 липня 2016 року; першим відповідачем - договору поруки від 29 серпня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3473/16 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 31 жовтня 2016 року.

28 жовтня 2016 року від першого відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог по справі № 922/3473/16 (вх. № 35565 від 28 жовтня 2016 року), дану заяву судом долучено до матеріалів справи.

28 жовтня 2016 року через канцелярію господарського суду Харківської області надійшло клопотання (вх. № 35566 від 28 жовтня 2016 року) про відкладення розгляду справи, дане клопотання судом долучено до матеріалів справи, однак залишається судом без розгляду, оскільки подано з порушенням приписів п. 5 ст. 28 ГПК України, відповідно, неуповноваженою особою (повноваження представників фізичних осіб-підприємців підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю).

В призначене судове засідання 31 жовтня 2016 року представники сторін не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, витягом з відстеження пересилання поштових відправлень та поданою заявою про визнання позовних вимог (арк. спр. 23-24, 28-29).

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але не з'явилися у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08 липня 2016 року між позивачем (перевізник) та другим відповідачем (замовник) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу.

Відповідно до вказаного договору, перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу (консервації) автомобілем ДАФ, державний номер НОМЕР_1 за маршрутом м. Волочиськ - м. Кривий Ріг - м. Дніпропетровськ.

Згідно вказаного договору, ціна перевезення складає 9 500,00 грн., оплата здійснюється на розрахунковий рахунок, при наявності оригіналів документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором-заявкою на перевезення вантажу від 08 липня 2016 року виконав в повному обсязі, даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи товаро-транспортною накладною № 0807-0001 від 08 липня 2016 року та актом наданих послуг № 24 від 09 липня 2016 року, який підписано позивачем та другим відповідачем та скріплено їх печатками.

17 серпня 2016 року позивачем було направлено на адресу другого відповідача вимогу про оплату вартості перевезення у розмірі 9 500,00 грн. разом з якою, на виконання п. 18 договору-замовлення на перевезення вантажу від 08 липня 2016 року, позивачем було направлено другому відповідачу: акт наданих послуг № 24 від 09 липня 2016 року; товаро-транспортна накладна № 0807-0001 від 08 липня 2016 року; договор-заявку. Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення до поштового відправлення (арк. спр. 18). Проте після одержання, яке відбулось 16 вересня 2016 року (повідомлення про вручення поштового відправлення) другий відповідач залишив вимогу позивача без відповіді, сплатукоштів не здійснив.

29 серпня 2016 року між позивачем (кредитор) та першим відповідачем (поручитель) було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, поручитель зобов'язується перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант 2000" (46008, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 16, код ЄДРПОУ 39864836), надалі - боржник, зобов'язань по зобов'язанню за договором заявкою на перевезення вантажу б/н від 08 липня 2016 року, а саме, по оплаті суми заборгованості за перевезення вантажу по маршруту: м. Волочиськ - м. Кривий Ріг - м. Дніпропетровськ в розмірі 9 500,00 грн. Факт здійснення перевезення вантажу по вказаному договору підтверджується актом надання послуг № 24 від 08 липня 2016 року та товаро-транспортною накладною № 0807-0001 від 08 липня 2016 року. Кредитор в будь-який час вправі звернутися до поручителя з вимогою належним чином його виконати при відсутності такого виконання зобов'язання зі сторони боржника. Кредитор зобов'язаний виконати зобов'язання боржника на протязі 5 банківських днів з моменту звернення кредитора у відповідності з п. 2.3 даного договору (п. п 2.3, 2.4 договору).

Договір поруки набирає законної сили з моменту підписання сторонами та діє до закінчення строку дії основного договору (п. 5.1 договору поруки).

В матеріалах справи наявний лист позивача від 05 вересня 2016 року в якому останній вимагав від першого відповідача сплату вартості перевезення вантажу у сумі 9 500,00 грн., яке здійснене на підставі договору-заявки на перевезення вантажу б/н від 08 липня 2016 року.

Надаючи правову кваліфікацію спору у даній справі, з врахуванням встановлених обставин та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За статтями 909 ЦК України та 307 ГК України, яка є аналогічною вказаній статті ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р.).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище в рішенні суду, виконання зобов'язань за договором-заявкою на перевезення вантажу від 08 липня 2016 року було забезпечено договором поруки від 29 серпня 2016 року, укладеного між позивачем та першим відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як встановлено судом, порукою першого відповідача забезпечено виконання зобов'язання другого відповідача у повному обсязі. В матеріалах справи відсутні, а сторонами не надані докази припинення договору поруки або визнання його недійсним.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що другий відповідач не виконав своє зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг перевезення вантажу в строк до 23 вересня 2016 року (включно) виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України (отримання другим відповідачем вимоги позивача 16 вересня 2016 року) та з огляду забезпечення виконання довору-заявки на перевезення вантажу від 08 липня 2016 року договором поруки від 29 серпня 2016 року у повному обсязі, визнання першим відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з першого та другого відповідачів боргу у розмірі 9 500,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В пункті 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Таким чином, зі змісту ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК у їх сукупності вбачається можливість покладення на сторону у справі в якості судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката посилається на: договір про надання правової допомоги від 12 вересня 2016 року та копію платіжного доручення № 36 від 26 вересня 2016 року на суму 5 000,00 грн. Однак, як зазначено вище в даному рішенні відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється судом лише в разі надання документального підтвердження понесення цих витрат саме на послуги адвоката, повноваження якого підтверджуються копією свідоцтва адвоката, або оригіналом ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року про порушення провадження у справі № 922/3473/16, судом було витребувано від позивача докази в обґрунтування повноважень адвоката - ОСОБА_2 Юрієвича, які позивачем до матеріалів справи не надано. Більш того, суду не зрозуміло як особа, яка є фахівцем в галузі права, подає до суду документи від імені довірителя в порушення встановленої процедури делегування повановажень, як того вимагає ч. 5 ст. 28 ГПК України.

Враховуючи вище викладене, а саме ненадання доказів в обґрунтування повноважень адвоката (навіть не приймаючи до уваги надмірно завищений розмір витрат порівняно з предметом даного провадження), витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн. не підлягають віднесенню на відповідачів. Судовий збір суд покладає на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 181,193, 307 ГК України, ст.ст. 202, 205, 207, 509, 525-526, 530, 553, 909, ЦК України, ст. 50 ЗУ "Про автомобільний транспорт", ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ "Теплоенергоресурс" (61010, м. Харків, вул. Греківська, 19, в тому числі з п/р 26009455003990 в ПАТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 35024664) та товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант 2000" (46008, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 16, в тому числі з п/р 2600501635767 в ПАТ "Кредобанк" у м. Тернополь, МФО 325365, код ЄДРПОУ 39864836) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (04107, АДРЕСА_1, п/р 26005455000083 у ПАТ "ОТП Банк", МФО 300528, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованості у розмірі 9 500,00 грн. та 1 378,00 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 02.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/3473/16