Рішення

від 25.10.2016 по справі 923/946/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 р. Справа № 923/946/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватної виробничо-комерційної фірми "Інвентор", с. Костогризове Олешківського району Херсонської області

до публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

про визнання договору розірваним.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - представник ОСОБА_1, довіреність №01-4/57 від 30.12.2015р.

від третьої особи - не з'явився.

Суть спору: Приватна виробничо-комерційна фірма "Інвентор" звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" , в якому просить визнати договір №467 від 15.10.2012 року "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" розірваним з 01 жовтня 2015 року. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №467 від 15.10.2012 року "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води", положення ст.ст. 598, 652 ЦК України та ст.ст. 188, 202 ГК України.

Ухвалою від 01.09.2016р. суд призначив розгляд справи на 29.09.2016р.

27 вересня 2016 року відповідач у справі подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 23-36).

Ухвалою від 29.09.2016р. суд, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватне підприємство "Торговий дім "Інвентор" (код ЄДРПОУ 32012918), а також відклав розгляд справи на 25 жовтня 2016 року.

25 жовтня 2016 року позивач у справі подав до суду з супровідним листом докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатком. Даний лист з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представники позивача та третьої особи у судове засіданні 25.10.2016р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на ті обставини, що належним чином були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Суд не визнавав явку представників сторін у судове засідання обов'язковою.

Отже, неявка у судове засідання представників позивача та третьої особи, не унеможливлює розгляд справи № 923/946/16, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представників позивача та третьої особи, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.10.2016р. позовні вимоги не визнав та у задоволенні просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 15.10.2012р. між приватною виробничо-комерційною фірмою "Інвентор" (надалі - позивач або споживач) і публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі - відповідач або виконавець) був укладений договір № 467 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1 договору виконавець зобов'язався надати споживачу з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 3 договору визначено об'єкт надання послуг, а п. 2 - місцезнаходження приміщення відповідача (м. Херсон пр-т Текстильників 5).

Пунктом 30 договору встановлено, що він укладається на строк до 31.12.2013р., договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Звертаючись з позовом до суду про визнання договору розірваним, позивач посилається на ті обставини, що відповідно до пунктів 30, 31 договору, договір укладено на строк до 31 грудня 2013 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін у разі: зникнення потреби в отриманні послуг або відмови позивача від користування послугами відповідача; переходу права власності (користування) на приміщення до інших осіб; невиконання умов договору сторонами договору.

Позивач також зазначає, що за змістом частини 8 пункту 25 договору, подача теплової енергії відповідачем припиняється в результаті інших дій позивача, передбачених законодавством.

Позивач вказує. що 1 жовтня 2015 року договір оренди приміщень в будинку № 5 по проспекту Текстильників у Херсоні, укладений між позивачем та іншою юридичною особою, було припинено, і як наслідок, позивач повернув орендовані приміщення власнику за актом приймання-передачі та не знаходиться в них з 1 жовтня 2015 року, а тому згідно ст. 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги", позивач припинив бути споживачем послуг відповідача з дати вибуття з орендованих приміщень, тобто з 1 жовтня 2015 року.

Отже, за твердженням позивача, відповідно до умов пунктів 25, 30 та 31 договору та зазначених норм матеріального права, договір є розірваним з 1.10.2015р., а тому відповідно до приписів ч.2 ст. 651 ЦК України є підстави для визнання договору розірваним.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (надалі - Закон №1875).

Закон №1875 належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Статтею 1 Закону № 1875 визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Також стаття 4 Закону № 1875 передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Одним з таких окремих нормативних актів спеціальної дії є Закон України "Про теплопостачання" (надалі - Закон № 2633), який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії

Статтею 1 Закону № 2633 дано визначення поняття споживач - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтями 20, 21 Закону № 1875 визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Аналогічний обов'язок споживача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії закріплено також статтею 24 Закону № 2633.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст..ст.642,643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до ч.3 ст.6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас, ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ч.7 ст. 28 Закону № 1875 типові договори на надання житлово-комунальних послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005р. "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (надалі - Постанова № 630).

З аналізу змісту ч.3 ст. 6, ч.1 ст.630 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону № 1875, Постанови № 630, вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Таким чином, оскільки положеннями договору № 467 від 15.10.2012р. визначено строк дії договору та порядок його дострокового розірвання, то з моменту його підписання сторони керуються у відповідності до його умов та вимог чинного законодавства України.

Так, статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни або розірвання договору.

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як визначено у статті 188 ГК України розірвання в односторонньому порядку договору не допускається, а будь-якої угоди про розірвання договору № 467 від 15.10.2012р. між позивачем та відповідачем не існує.

Щодо доводів позивача про дострокове розірвання договору за взаємною згодою сторін на підставі пункту 31 договору, оскільки позивач звільнив орендоване приміщення, то суд зазначає наступне.

Позивач, в якості доказів звільнення орендованого приміщення розташованого за адресою м. Херсон, пр-т Текстильників 5, надав суду договір оренди нежитлових приміщень від 02.11.2012р. та акт приймання-передачі (повернення приміщень які знаходяться за адресою: м. Херсон, пр-т Текстильників, 5) від 01.10.2015р., згідно якого 01.10.2015р. позивач повернув орендодавцю орендоване приміщення.

Проте, суд звертає увагу, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували повідомлення відповідача та отримання останнім акту приймання-передачі (повернення приміщень які знаходяться за адресою м. Херсон пр-т Текстильників 5) від 01.10.2015р.

Суд також зазначає, що згідно рішенням господарського суду Херсонської області від 08.09.2016р. у справі № 923/729/16, яке набрало законної сили 26 вересня 2016 року, позов ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" задоволено повністю. Стягнуто з приватної виробничо-комерційної фірми "Інвентор" (код 30142518) 13852,19 грн. основного боргу, пеню в розмірі 2001,39 грн., втрати від інфляції в розмірі 520,61 грн. та 3% річних в розмірі 153,41 грн.

Підставою для задоволення вказаного позову та стягнення зазначених сум, слугували ті обставини, що в порушення положень договору №467 від 15.10.2012 року "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води", ПВКФ "Інвентор" свої обов'язки виконував неналежним чином, несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував послуги з централізованого опалення, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Розмір заборгованості відповідача за послуги централізованого опалення зазначено в Довідці про рух заборгованості відповідача за теплову енергію за період з 01.10.2015 р. по 22.04.2016 р., згідно з якою заборгованість відповідача перед ПАТ "Херсонська ТЕЦ" станом на 22.04.2016р. складає 13852,19грн.

Частиною 2 статті 35 ГПК України зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт користування позивачем орендованим приміщенням у період з 01.10.2015р. по 22.04.2016р. доведено судом у справі № 923/729/16, а тому в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

Таким чином, доводи позивача щодо звільнення ним 01.10.2015р. орендованого приміщення за адресою м. Херсон пр-т Текстильників, 5, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки спростовуються рішенням господарського суду Херсонської області від 08.09.2016р. у справі № 923/729/16.

Щодо доводів позивача, що у вересні 2015 року позивачем на адресу відповідача було направлено письмову заяву про намір розірвати договір на умовах, передбачених пунктами 30 та 31 договору, то суд зазначає наступне.

Так, листом №13 від 01.09.2015р. (а.с. 13) позивач просить відповідача погодити відключення та розірвати договір на теплопостачання №467 від 15.10.2012р., у зв'язку з неякісними параметрами послуги. Також, у вказаному листі позивач вказує що обігрів приміщень буде здійснюватися електрообігрівом.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що відповідачу було направлено та отримано ним лист №13 від 01.09.2015р..

Отже, дійсність листування між сторонами не доведено належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України.

Щодо тверджень позивача про надання відповідачем неякісних послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі надання послуг не в повному обсязі або зниження якості послуг, постачальник зобов'язаний здійснити перерахунок їх вартості в сторону зменшення.

Згідно зі ст. 18 Закону "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника з тим, щоб зафіксувати порушення договірних зобов'язань і скласти акт-претензію.

Правилами передбачено порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. Пунктами 33-39 Правил встановлено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі - акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця.

Форма акту-претензії затверджена постановою КМУ "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Протягом опалювального сезону 2014-2015 років відповідачу здійснювався перерахунок вартості послуг. Зменшення вартості послуг було здійснено у грудні 2014 року з урахуванням дати фактичного початку опалення приміщень відповідача у листопаді 2014 року, що підтверджується даними рахунків на оплату.

При цьому, позивач не надає жодного доказу, який би підтверджував той факт, що відповідачем були надані неякісні послуги.

Крім того, рішенням господарського суду Херсонської області від 06.10.2015р., залишеним в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. у справі № 923/1426/15, був встановлений факт належного надання послуг відповідачем та за період з листопада 2014р. по березень 2015р. стягнуто з відповідача заборгованості за надані послуги.

Отже, факти встановлені рішенням господарського суду Херсонської області від 06.10.2015р. у справі № 923/1426/15, відповідно до ст. 35 ГПК України повторному доведенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що зобов'язання сторін за договором №467 від 15.10.2012р. не припинилися, а тому і відсутні підстави визнавати договір розірваним з 1 жовтня 2015 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами того факту, що з 01.10.2015р. договір №467 від 15.10.2012р. є розірваним.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підтверджені, а отже такі, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника відповідача про дату складення повного рішення.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 02.11.2016р.

Суддя С.В. Нікітенко