Рішення

від 24.10.2016 по справі 910/17589/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №910/17589/16 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕРУ»

про стягнення 48 000 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕРУ» про стягнення 48 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р. порушено провадження у справі № 910/17589/16 та призначено її розгляд на 10.10.2016р.

07.10.2016р. позивачем через відділ діловодства суду подано документи на виконання вимог ухвали від 27.09.2016р. про порушення провадження.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 10.10.2016р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, ненаданням в повному обсязі витребуваних документів, ухвалою від 10.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 24.10.2016р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте, 21.10.2016р. через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника заявника, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони не з'явились у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 24.10.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені заявником докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕМЕРУ» (експедитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договір №8 перевезення вантажу, відповідно до п.1.1 якого перевізник зобов'язується приймати до перевезення і доставляти довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання вантажу (одержувачу), а експедитор зобов'язується оплатити надані послуги по перевезенню.

Відповідно до п.п.1.2 ,1.3 договору №8 від 29.06.2016р. найменування, вид, кількість (об'єм, маса), характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення, відправник і отримувач, спосіб і місце завантаження й розвантаження, особливі умови перевезення зазначаються експедитором у письмовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Вартість послуг по кожному перевезенню вантажу визначається за домовленістю сторін і зазначається в заявці.

За умовами п.3.1 договору №8 від 29.06.2016р. вартість послуг з перевезення вантажу, обумовлена в заявці, оплачується експедитором за рахунок коштів замовника, шляхом перерахування на банківський рахунок перевізника або у готівковій формі.

У п.3.2 вказаного правочину визначено, що послуги перевізника, надані по даному договору, оплачуються експедитором за кожною заявкою на перевезення вантажу через 14 банківських днів після отримання виставлених перевізником оригіналів документів: ЦМР, рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, виписаних датою розвантаження автомобіля, інших документів, якщо такі вказані в заявці на перевезення вантажу та договорі.

Договір вступає в силу в дію з моменту його підписання і діє протягом 365 календарних днів (п.7.1 договору №8 від 29.06.2016р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №8 від 29.06.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з перевезення вантажу.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №8 від 29.06.2016р. сторонами було складено заявку №8 від 29.06.2016р. на перевезення вантажу, а саме плівки на палетах за маршрутом м.Алізе, Франція - м.Київ, Україна, дата завантаження 01.07.2016р. У вказаній заявці вказано, що вартість послуг з перевезення становить 48 000 грн.

На виконання умов договору №8 від 29.06.2016р. та заявки №8 від 29.06.2016р. позивачем було надано послуги з перевезення вантажу за маршрутом м.Алізе, Франція - м.Київ, Україна, на підтвердження чого представлено до матеріалів справи CMR №498418 (міжнародна транспортна накладна).

Судом прийнято до уваги, що в означеній накладній містяться печатки вантажовідправника та вантажоодержувача.

Належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів висловлення Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕМЕРУ» будь-яких претензій з приводу належного надання позивачем послуг з перевезення відповідно до заявки №8 від 29.06.2016р. матеріали справи не містять.

Представленими суду документами, а саме експресс-накладною №59000192942297 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» та витягом з журналу реєстрації вихідних документів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підтверджується, що 14.07.2016р. позивачем було направлено відповідачу оригінали документів, зокрема, CMR №498418 та рахунок на оплату послуг з перевезення вантажу. Одночасно, у експресс-накладній №59000192942297 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» міститься відмітка про отримання 15.07.2016р. поштового відправлення представником адресата.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 10.10.2016р. судом було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 СMR №498418, рахунку, акту виконаних робіт та податкової накладної, які були складені за наслідками здійснення перевезення вантажу у відповідності до заявки №8 від 29.06.2016р.

Проте, відповідачем витребуваних ухвалою суду заперечень надано не було, обставини щодо отримання наведених вище документів від позивача не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг з перевезення вантажу у відповідності до договору №8 від 29.06.2016р. та заявки №8 від 29.06.2016р. до нього, настав.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕМЕРУ» свої грошові зобов'язання виконано не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в розмірі 48 000 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів належного виконання своїх обов'язків за договором №8 від 29.06.2016р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕРУ» про стягнення 48 000 грн.

З приводу вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат на послуги адвоката в розмірі 4800 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

За приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів», вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 6.3. Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Наразі, в обґрунтування своїх вимог, заявником представлено до матеріалів справи договір доручення від 06.09.2016р., укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (довіритель) та Лозою Віктором Михайловичем (адвокат), акт №2/09 від 14.09.2016р., ордер №021540 на надання правової допомоги, квитанцію прибуткового касового ордера №1/09 від 14.09.2016р. на суму 4800 грн. та свідоцтво №507 від 16.05.2008р. про право зайняття адвокатською діяльністю.

Проте, за висновками суду покладення на відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 4800 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що всі документи, які подавалися позивачем до матеріалів справи було підписано самою Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Одночасно, з представленого суду акту №2/09 від 14.09.2016р. приймання-передачі послуг вбачається, що до останнього включено, зокрема, послуги проведення заходів досудового врегулювання спору, доказів здійснення чого матеріали справи не містять.

До того ж, судом зазначалось, що у відповідності до позиції Вищого господарського суду України з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, приймаючи до уваги категорію спору та предмет позовних вимог, виходячи з ціни позову, суд дійшов висновку, що розумним та обґрунтованим є стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 1000 грн.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 32 , 33 , 49 , 82 - 85 ГПК України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМЕРУ» (01021, м.Київ, вул.Інститутська, буд.27, ЄДРПОУ 38929620) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 48 000 грн. та судові витрати в сумі 2378 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

31.10.2016 р.

Суддя О.М. Спичак