Рішення

від 03.11.2016 по справі 904/7817/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.16р. Справа № 904/7817/16

За позовом комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", м.Кам'янське

до товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Сервіс 3", м.Кам'янське

про стягнення 166 125,39 грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 00.01.0208 від 25.10.16р.;

від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 15.09.16р.

СУТЬ СПОРУ:

06.09.2016р. комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м.Кам’янське, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Сервіс 3", м.Кам’янське, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 141133,62грн. основної заборгованості; 2247,22грн. трьох відсотків річних; 22744,55грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 31.08.2016р. за вих.№00.01.2513 ухвалою суду від 07.09.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 27.09.2016р.

Суд розгляд справи відкладав з 27.09.2016р. на 18.10.2016р.;

Суд оголошував перерву з 18.10.2016р. до 20.10.2016р.;

Суд розгляд справи відкладав з 20.10.2016р. на 01.11.2016р.

Суд оголошував перерву з 01.11.2016р. до 03.11.2016р.;

28.10.2016р. господарським судом від позивача отримано уточнену позовну заяву в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 97163,62грн. основної заборгованості; 3039,78грн. трьох відсотків річних; 10550,27грн. інфляційних втрат.

Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята господарським судом до розгляду.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 01.11.2016р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 01.11.2016р.

03.11.2016р. сторонам, які беруть участь у розгляді справи, роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, в тому числі заявляти відводи. Відводи не заявлені.

Інших усних та письмових заяв і клопотань не заявлено.

Господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, з врахуванням уточнень до позовної заяви.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу визнає, проти штрафних санкцій заперечує.

Суд заслухав пояснення представників сторін щодо предмету позову.

В судовому засіданні дослідженні надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 03.11.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2015р. між комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі по тексту - позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Крона-Сервіс 3" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №010615/3Т/00.08.0113 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого предметом договору є передача замовником виконавцю функцій з утримання та обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, визначених Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004р. №150, згідно рішень Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №734 від 11.09.2008р. "Про впорядкування нарахувань складової тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у частині послуг з обслуговування внутрішньобудинкових мереж теплопостачання та гарячого водопостачання" та №393 від 28.05.2008р. "Про визначення КП ДМ "Дніпродзержинськтепломережа" та товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" виконавцями комунальних послуг" на 7 будинках місцевих рад лівобережної частини міста (загальною площею обслуговування 525243,34м 2 згідно Переліку (додаток №1 до цього договору), який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе утримання та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Пунктом 4.3 договору визначено, що розрахунки з виконавцем, за виконання функцій, передбачених пунктом 1.1 цього договору, проводиться замовником у грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 4.4 договору визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється в межах фактичних надходжень грошових коштів від споживачів за послуги з утримання будинків та прибудинкової території на розрахунковий рахунок замовника.

Між сторонами підписано додаткову угоду №1 від 01.10.2015р., додаткову угоду №2 від 01.10.2015р., додаткову угоду №3 від 01.10.2015р., додаткова угода №5 від 24.03.2016р.

В додатковій угоді №5 від 24.03.2016р. сторони дійшли згоди пункт 1.1 та пункт 1.2 договору викласти у новій редакції, а саме:

"Пункт 1.1. Предметом договору є передача замовником виконавцю функцій з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання (окрім аварійних робіт, визначених в додатку №3), визначених Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004р. зі змінами, внесеними наказом Мінрегіонбуду від 26.11.2014р. №330 (далі по тексту - наказ №150), згідно рішень Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №734 від 11.09.2008р. "Про впорядкування нарахувань складової тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у частині послуг з обслуговування внутрішньобудинкових мереж теплопостачання та гарячого водопостачання" та №393 від 28.05.2008р. "Про визначення КП ДМ "Дніпродзержинськтепломережа" та товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" виконавцями комунальних послуг" на 72 житлових будинках місцевих рад 9, 10, 11 мікрорайонів лівобережної частини міста (загальною площею обслуговування 525243,34м 2 згідно Переліку (додаток №1 до цього договору), який є невід'ємною частиною даного договору."

"Пункт 1.2. Замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання (окрім аварійних робіт визначених в додатку №3).".

В період з червня 2015 року по травень 2016 року відповідачу виконувалися роботи з обслуговування та ремонту на загальну суму 259308,18грн., що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:

- акт №ОУ-0006453 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25405,57грн.;

- акт №ОУ-0005156 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму - 2,40грн.;

- акт №ОУ-0004499 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25405,57грн.;

- акт №ОУ-0004500 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму - 7,20грн.;

- акт №ОУ-0003929 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25392,31грн.;

- акт №ОУ-0003932 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 2,88грн.;

- акт №ОУ-0003264 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25392,05грн.;

- акт №ОУ-0003265 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 74,40грн.;

- акт №ОУ-0002679 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25392,72грн.;

- акт №ОУ-0002680 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 9,18грн.;

- акт №ОУ-0002632 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25392,58грн.;

- акт №ОУ-0002633 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 18,90грн.;

- акт №ОУ-0002584 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25392,56грн.;

- акт №ОУ-0002585 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4,05грн.;

- акт №ОУ-0002534 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25391,35грн.;

- акт №ОУ-0002535 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4,05грн.;

- акт №ОУ-0002500 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25392,26грн.;

- акт №ОУ-0002501 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму - 24,30грн.;

- акт №ОУ-0005155 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 25405,57грн.;

- акт №ОУ-0006542 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 2516,22грн.;

За отримані послуги відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 97163,62грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою, з урахуванням уточнень здійснених заявою від 27.10.2016р. за №00.02.3121.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов та звернув увагу суду на положення пункту 4.4 договору. Також повідомив, що дані умови договору погоджені сторонами, у зв'язку з тим, що оплата виконаних робіт знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку від своєчасного та повного надходження грошових коштів за отриманні житлово-комунальні послуги від споживачів, які є третіми особами у цих правовідносинах. На практиці складається ситуація, за якої споживачі здійснюють оплату неналежним чином, не в повному обсязі та з пропущенням обумовлених строків, що призводить до виникнення заборгованості.

Відповідно до договорів надання послуг на утримання та обслуговування будинків та прибудинкової території станом на 30.06.2016р. дебіторська заборгованість населення перед відповідачем складає 1 644,9 тис. грн. (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі дев'ятсот) грн., що майже на 400 тисяч грн. більше, порівняно з показниками на початок звітного періоду.

Дані факти підтверджуються засвідченою копією Фінансового звіту за І півріччя 2016 року з квитанцією № 2 про його прийняття Держстатом України.

Відповідач зазначає, що перебуває у складному матеріальному становищі, оскільки є боржником позивача і водночас кредитором населення, для якого надаються відповідні послуги, заборгованість яких є значно вищою, ніж у відповідача перед позивачем.

Додатково надав пояснення, що одночасне збільшення та зменшення розміру позовних вимог разом зі збільшенням періоду нарахування сум по окремим вимогам в одній заяві не допускається, тим більше шляхом уточнення позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 97163,62грн. основної заборгованості такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 94186,84грн., у зв'язку з тим, що акт №ОУ-0006523 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 2976,78грн. не є підписаний, а факт надання послуг за вказаним актом позивачем не доведено.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи і підписані представниками сторін, також скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отримані послуги передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 4.3 договору, строк оплати послуг отриманих за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) є таким, що настав.

Доказів оплати послуг в сумі 94186,84грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 3039,78грн. за загальний період прострочення з 21.07.2015р. по 13.07.2016р. (за кожним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) окремо).

Відповідач здійснив контрозрахунок трьох відсотків річних та визнав правильною сумою до стягнення - 2895,28грн.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних, який здійснено позивачем та відповідачем та визнав їх такими, що містять помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 3009,83грн.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційні втрати у розмірі 10550,27грн., які розраховані за загальний період прострочення з 21.07.2015р. по 13.07.2016р. (за кожним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) окремо).

Відповідач здійснив контрозрахунок інфляційних втрат та визнав правильною сумою до стягнення - 9830,17грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та відповідачем та визнав, що розрахунок позивача є вірним, а вимога такою, що підлягає задоволенню у розмірі 10550,27грн.

Заперечення викладені відповідачем у відзиві на позов господарський суд визнав такими, що не спростовують вину останнього у виникненні заборгованості перед позивачем.

Господарський суд додаткові пояснення відповідача в частині того, що одночасне збільшення та зменшення розміру позовних вимог разом зі збільшенням періоду нарахування сум по окремим вимогам в одній заяві не допускається, тим більше шляхом уточнення позовних вимог визнав частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Отже, керуючись положеннями пункту 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд розцінив заяву позивача про уточнення позовних вимог, як заяву про зменшення та збільшення позовних вимог.

Господарський суд при прийнятті її до розгляду врахував, що зміна кількісних показників майнової вимоги позивача не призвела до зміни розміру судового збору.

Позивач надав суду статут комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" в пункті 1.1 якого визначено, що вказане підприємство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав, юридичних обов'язків, коштів комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа".

Отже, наявні підстави для заміни найменування позивача.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1616,28грн., з урахуванням того, що 97,29% позовних вимог позивача судом задоволено.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збірВ» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , ст.ст. 11, 202, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 25, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Замінити комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі".

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Сервіс 3" (51937, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, просп.Наддніпрянський, 12; ідентифікаційний код 39357133) на користь комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Трутузна, 168; ідентифікаційний код 03342573) 94186,84грн. (дев'яносто чотири тисячі сто вісімдесят шість грн. 84 коп.) основної заборгованості; 3009,83грн. (три тисячі дев'ять грн. 83 коп.) трьох відсотків річних; 10550,27грн. (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят грн. 27 коп.) інфляційних втрат; 1616,28грн. (одна тисяча шістсот шістнадцять грн. 28 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.11.2016 року

Суддя ОСОБА_3