Рішення

від 01.11.2016 по справі 914/2444/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016р. Справа№ 914/2444/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Трансфорвардінг Лімітед АГ», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Львівська вагонна компанія», м. Львів

про стягнення основного боргу в розмірі 263187,32 грн. та пені 30345,08 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 662/3 від 30.12.2015р.);

від відповідача : не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Трансфорвардінг Лімітед АГ», м. Київ до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Львівська вагонна компанія», м. Львів про стягнення основного боргу в розмірі 263187,32 грн. та пені 30 345,08 грн.

Ухвалою від 22.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.10.2016 р. Ухвалою від 11.10.2016 року розгляд справи відкладено до 01.11.2016 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

11.10.16р. за вх. № 40526/16 в канцелярію господарського суду Львівської області позивачем подано клопотання з додатками для доручення до матеріалів справи документів.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 22.09.2016 року, про відкладення розгляду справи від 11.10.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчать повернуті на адресу суду поштові конверт из поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2016 р. між ПрАТ «Трансфорвардінг Лімітед АГ» (надалі - позивач, Орендодавець) та ТзОВ В«ІІЦЄУ ДЕВЕЛОПМЕНТВ» , правонаступником якого виступає ПАТ В«Львівська вагонна компаніяВ» (ідентифікаційний код 38424884) (надалі - відповідач, Орендар) укладено договір № 07/02-2016 оренди вагонів, згідно з умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) залізничні піввагони, які є власністю орендодавця, для здійснення перевезень вантажів, відповідно до Інструкції з експлуатації заводу-виготовлювача вагонів (п.1.1. Договору).

Згідно з п.п.1.3 Договору передача піввагонів орендодавцем в оренду орендареві не передбачає передачу права власності на піввагони. Власником залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом встановленого цим договором терміну оренди. Орендар повинен утримувати піввагони, без депозитів або застав і погоджується звільнити орендодавця від відповідальності з відшкодуванням пов»язаних з цим витрат, включаючи судові витрати .

Відповідно до п.1.2 договору, передача піввагонів в оренду та їх повернення з оренди, оформлюється Актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами, який є невід»ємною частиною цього Договору.

Відповідно до 3.2 - 3.5 Договору вартість оренди одного піввагона за одну добу складає 275 грн., в т.ч. ПДВ - 45,83 грн. Сума Договору визначається як загальна сума всіх платежів, які будуть здійснені в рамках цього Договору на підставі Актів виконаних робіт і в цілому залежить від кількості вагонів, що перебувають в оренді. Послуги банків кожна сторона сплачує за свій рахунок. Орендні платежі, згідно умов цього договору, здійснюються в такий спосіб: при передачі вагонів в оренду - передоплата за один робочий місяць у розмірі 100%, наступні робочі місяці - по закінченню місяця, в якому фактично були надані послуги з оренди піввагонів, але не пізніше 10 календарних днів після початку наступного місяця. Оплата здійснюється впродовж 3 банківських днів з моменту отримання рахунку, шляхом перерахування орендарем грошових коштів на рахунок орендодавця, згідно рахунку, наданому орендарю і виписаному на підставі двосторонніх Актів виконаних робіт, підписаних сторонами згідно п.2.2.5. договору .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на підставі заявок відповідача №404 та №405 від 01.03.2016 року позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування залізничні піввагони у кількості 30 одиниць, що підтверджується Актами прийому-передачі залізничних вагонів №1 від 23.03.2016 року, №2 від 25.03.2016 року, №3 від 30.03.2016 року, №4 від 05.04.2016 року.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_3 прийому-передачі №4 від 05.04.2016 року не підписав, хоча фактично використовував дані вагони в своїй господарській діяльності, що підтверджується залізничними накладними, що долучені до справи, згідно яких відповідач здійснював перевезення вантажів ТОВ «Кримрудком» відповідно до договору транспортного експедирування №070915/77 від 07.09.2015 року.

П.2.2.5 Договору погоджено, що орендодавець проводить спільно з орендарем не пізніше 5-го числа кожного місяця звірку даних в частині використання піввагонів за минулий місяць. За результатами звірки сторонами складається Акт виконаних робіт, де зазначаються номера кожного вагона, що перебував в оренді та кількістю вагоно-діб.

Відповідно до п.2.2.5 договору сторони погодили та підписали Акт №1 виконаних робіт по оренді вагонів за березень 2016 року, за договором оренди вагонів №07/02-2016 від 31.03.2016 року. Згідно даного Акту у відповідача в орендному користуванні у березні 2016 року знаходилося 25 вагонів з загальною кількістю діб - 217 та відповідно відповідачу було нараховано 59 675,00 грн за користування даними вагонами.

Позивач стверджує, що відповідач не оплатив заборгованість, мотивуючи це тим, що товариство знаходиться в процесі перетворення з ТзОВ в ПАТ та відповідно до закінчення перереєстрації його рахунки заблоковані і перерахувати грошові кошти за оренду на даний момент не має можливості.

Впродовж квітня 2016 року позивач неодноразово звертався до відповідача, вимагаючи оплатити орендні платежі, але відповідач не реагував на такі звернення. Тому, керуючись п.2.2.10 договору, позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення вагонів з оренди.

Відповідно до п.3.12 договору, при поверненні піввагонів з оренди до місяця постійної дислокації або на узгоджену сторонами станцію, вартість залізничного тарифу сплачує орендар.

14.04.2016 року відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист №412, в якому просив оплатити тариф порожніх вагонів зі станції Ямниця, Шмаково, Кушугум (повернення з оренди), посилаючись знову на те, що його рахунки заблоковані до закінчення перетворення в ПАТ. та гаранутвав повну оплату впродовж 10 банківських днів.

Позивач здійснив оплату вартості залізничного тарифу з повернення вагонів з орендного користування, яка склала 34 987,32 грн. та направив рахунок на суму 34 987,32 грн. на адресу відповідача. Однак, відповідач не оплатив вказаний рахунок. Доказом оплати вартості залізничного тарифу з повернення вагонів з орендного користування позивачем є списання грошових коштів з особового рахунку позивача, згідно переліків технологічного центру з обробки перевізних документів ЄТехПД «Регіональна філія Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та технологічного центру з обробки перевізних документів ЄТехПД «Регіональна філія Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про послуги та розрахунки за перевезення вантажів.

Відповідно до п.3.6 договору, закінчення нарахування орендної плати є день прибуття вагонів на станцію приписки чи іншу станцію, зазначену орендодавцем, на території України.

Після прибуття вагонів на станцію повернення вагонів з оренди позивач склав та направив на адресу відповідача ОСОБА_3 прийому-передачі вагонів з оренди. Але даний Акт з незрозумілих причин відповідачем не був підписаний.

Керуючись датою прибуття залізничних вагонів на станцію повернення вагонів з оренди, позивач склав Акт №2 виконаних робіт по оренді вагонів за квітень 2016 року за договором оренди вагонів №07/02-2016 від 26.04.2016 року.

Згідно данного Акту у відповідача в орендному користуванні у квітні 2016 року знаходилося 30 вагонів з загальною кількістю діб - 631 та відповідно відповідачу було нараховано 173 525,00 грн. за користування даними вагонами. Підтвердженням дати прибуття залізничних вагонів на станцію повернення з оренди є довідка з архіву вагонів №36/1196 від 08.09.2016 року філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» ПАТ «Укрзалізниця».

Як стверджує позивач, відповідач ніяким чином на даний Акт не відреагував, не підписав та не наддав позивачу своїх заперечень щодо його змісту, тому позивач вважає, що роботи визначені в Акті прийняті відповідачем без зауважень та підлягають оплаті.

За весь час користування вагонами відповідач здійснив одну лише оплату, а сааме при передачі вагонів в оренду відповідач на рахунок позивача перерахував 5 000,00 грн.

Тому, за підрахунком позивача, сума заборгованості становить - 263 187,32 грн.

Пунтом 3.14 договору визначено, що у разі прострочки орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежів.

Строк прострочення відповідачем оплати орендних платежів по Акту №1 на суму 59 675,00 грн. на день подачі позову складає 161 календарних днів.

Строк прострочення відпорвідачем оплати орендних платежів по Акту №2 на суму 173 525,00 грн. на день подачі позову складає 132 календарних дні.

Тому, за підрахунком позивача, що долучений до справи, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 30 345,08 грн. за неналежне виконання умов договору.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить - 293 532,40 грн.

На час розгляду справи відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір оренди вагонів №07/02-2016 від 25.02.2016 року (а.с. 18-22), у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п.п.1.3 Договору передача піввагонів орендодавцем в оренду орендареві не передбачає передачу права власності на піввагони. Власником залиається орендодавець, а орендар користується ним протягом, встановленого цим договором, терміну оренди. Орендар повинен утримувати піввагони, без яких би то не було депозитів або застав і згоден звільнити орендодавця від відповідальності з відшкодуванням пов»язаних з цим витрат, включаючи судові витрати .

Відповідно до п.1.2 договору, передача піввагонів в оренду та їх повернення з оренди, оформлюється Актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами, який є невід»ємною частиною цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на підставі заявок відповідача №404 та №405 від 01.03.2016 року позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування залізничні піввагони у кількості 30 одиниць, що підтверджується Актами прийому-передачі залізничних вагонів №1 від 23.03.2016 року(а.с. 27), №2 від 25.03.2016 року (а.с.28), №3 від 30.03.2016 року (а.с. 29), №4 від 05.04.2016 року (а.с.30).

Судом встановлено, що Акт прийому-передачі №4 від 05.04.2016 року відповідач не підписав, однак фактично використовував дані вагони в своїй господарській діяльності, що підтверджується залізничними накладними (а.с.35-36), що долучені до справи, згідно яких відповідач здійснював перевезення вантажів ТОВ «Кримрудком» відповідно до договору транспортного експедирування №070915/77 від 07.09.2015 року (а.с.39-44).

П.2.2.5 Договору погоджено, що орендодавець проводить спільно з орендарем не пізніше 5-го числа кожного місяця звірку даних в частині використання піввагонів за минулий місяць. За результатами звірки сторонами складається Акт виконаних робіт, де зазначаються номера кожного вагона, що перебував в оренді та кількістю вагоно-діб.

Відповідно до п.2.2.5 договору сторони погодили та підписали Акт №1 виконаних робіт по оренді вагонів за березень 2016 року за договором оренди вагонів №07/02-2016 від 31.03.2016 року (а.с.31). Згідно даного Акту у відповідача в орендному користуванні у березні 2016 року знаходилося 25 вагонів з загальною кількістю діб - 217 та відповідно відповідачу було нараховано 59 675,00 грн за користування даними вагонами.

Однак, відповідач не оплатив заборгованість, мотивуючи це тим, що товариство знаходиться в процесі перетворення з ТзОВ в ПАТ та відповідно до закінчення перереєстрації його рахунки заблоковані і перерахувати грошові кошти за оренду на даний момент не має можливості.

В квітні 2016 року позивач звертався до відповідача, вимагаючи оплатити орендні платежі, але відповідач не реагував на такі звернення. Тому, керуючись п.2.2.10 договору, позивач направив на адресу відповідача вимогу №178/02 від 08.04.2016 року про повернення вагонів з оренди (а.с. 45).

Відповідно до п.3.12 договору, при повернені піввагонів з оренди до місяця постійної дислокації або на узгоджену сторонами станцію, вартість залізничного тарифу сплачує орендар.

14.04.2016 року відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист №412 (а.с. 46), в якому просив оплатити тариф порожніх вагонів зі станції Ямниця, Шмаково, Кушугум (повернення з оренди), посилаючись знову на те, що його рахунки заблоковані до закінчення перетворення в ПАТ та гарантував повну оплату впродовж 10 банківських днів.

Позивач здійснив оплату вартості залізничного тарифу з повернення вагонів з орендного користування, яка склала 34 987,32 грн. та направив рахунок на суму 34 987,32 грн. (а.с.47) на адресу відповідача. Однак, відповідач не оплатив вказаний рахунок. Доказом оплати вартості залізничного тарифу з повернення вагонів з орендного користування позивачем є списання грошових коштів з особового рахунку позивача, згідно переліків технологічного центру з обробки перевізних документів ЄТехПД «Регіональна філія Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та технологічного центру з обробки перевізних документів ЄТехПД «Регіональна філія Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про послуги та розрахунки за перевезення вантажів.

Відповідно до п.3.6 договору, закінчення нарахування орендної плати є день прибуття вагонів на станцію приписки чи іншу станцію, зазначену орендодавцем, на території України.

Після прибуття вагонів на станцію повернення вагонів з оренди позивач склав та направив на адресу відповідача ОСОБА_3 прийому-передачі вагонів з оренди. Але даний Акт з незрозумілих причин відповідачем не був підписаний.

Керуючись датою прибуття залізничних вагонів на станцію повернення вагонів з оренди, позивач склав Акт №2 виконаних робіт по оренді вагонів за квітень 2016 року за договором оренди вагонів №07/02-2016 від 26.04.2016 року (а.с.32).

Згідно данного Акту у відповідача в орендному користуванні у квітні 2016 року знаходилося 30 вагонів з загальною кількістю діб - 631 та відповідно відповідачу було нараховано 173 525,00 грн. за користування даними вагонами. Підтвердженням дати прибуття залізничних вагонів на станцію повернення з оренди є довідка з архіву вагонів №36/1196 від 08.09.2016 року філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.49).

Як стверджує позивач, відповідач ніяким чином на даний Акт не відреагував, не підписав та не надав позивачу своїх заперечень щодо його змісту, тому позивач вважає, що роботи визначені в Акті прийняті відповідачем без зауважень та підлягають оплаті (докази протилежного в матеріалах справи відсутні).

За весь час користування вагонами відповідач здійснив одну лише оплату, а саме при передачі вагонів в оренду відповідач на рахунок позивача перерахував 5 000,00 грн.

Тому, за підрахунком позивача, сума заборгованості становить - 263 187,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Пунтом 3.14 договору визначено, що у разі прострочки орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежів.

Строк прострочення відповідачем оплати орендних платежів по Акту №1 на суму 59 675,00 грн. на день подачі позову складає 161 календарних днів.

Строк прострочення відпорвідачем оплати орендних платежів по Акту №2 на суму 173 525,00 грн. на день подачі позову складає 132 календарних дні.

Тому, за підрахунком позивача, що долучений до справи, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 30 345,08 грн. за неналежне виконання умов договору.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума заборгованості 293 532,40 грн .

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Трансфорвардінг Лімітед АГ», м. Київ до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Львівська вагонна компанія», м. Львів про стягнення основного боргу в розмірі 263 187,32 грн. та пені 30 345,08 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Львівська вагонна компанія" (79058, м. Львів, просп. Чорновола, 45а, корпус 6, ідентифікаційний код юридичної особи 38424884) на користь Приватного акціонерного товариства «Трансфорвардінг Лімітед АГ» (03035, м.Київ, вул.Стадіонна,5, ідентифікаційний код юридичної особи 30405199) 263 187 (двісті шістдесят три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 32 коп. боргу, 30 345 (тридцять тисяч триста сорок п»ять) грн. 08 коп. пені та 4 402,99 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 03.11.2016 р.

Суддя Горецька З. В.