Рішення

від 01.11.2016 по справі 906/973/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "01" листопада 2016 р. Справа № 906/973/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор, ОСОБА_2 - дов. б/н від 21.09.2016;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.К.А." ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти ЛТД"

про стягнення 51829,26 грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 51829,26грн, з яких: 17205,70грн - основного боргу, 17496,99грн - пені, 1691,34грн - 3% річних, 15435,23грн - інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості переданого товару у встановлений договором купівлі-продажу продукції №27/01 від 27.08.2013 строк.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду від відповідача повернулися ухвали від 03.10.2016 та 18.10.2016, які були направлені останньому на адреси, вказані як у позовній заяві, та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 47-54), з відміткою поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання" та "вибули".

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.К.А" ЛТД (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти ЛТД" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу продукції №27/01 (далі - Договір) (а.с. 15-19).

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар найменування, асортимент, кількості і вартість якого вказується в Специфікаціях , які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується своєчасно оплачувати і приймати зазначений товар на умовах, передбачених договором.

Так, позивачем у матеріали справи подано специфікацію №1 від 27.08.2013 та №2 від 29.08.2013 (а.с. 20-21).

За умовами п.3.1 договору ціна на товар встановлюється у національній валюті України та вказується в специфікаціях, в ціну товару входить вартість перевезення залізничним транспортом.

Пунктом 3.5 договору сторони визначили, що загальна вартість договору визначається згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами договору. Загальна сума договору складає 141400,00грн, з них ПДВ складає 23566,67грн. Під загальною сумою договору необхідно розуміти орієнтовну загальну вартість товару, яка повинна бути поставлена постачальником покупцеві за договором.

Умови оплати узгоджуються в специфікаціях, а якщо умови оплати відсутні, зобов'язання покупця по оплаті товару наступають в день поставки згідно з пунктом 4.5 договору (п.5.2 договору).

У специфікації №1 визначено умови оплати: попередня оплати 100% , обумовленої в рахунку-фактурі партії товару (а.с.20).

Специфікацією №2 обумовлено, що оплата здійснюється після поставки товару (а.с.21).

За змістом п.10.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 року. У разі якщо жодна зі сторін, за тридцять днів до закінчення дії договору, письмово не заявить про його припинення, термін дії договору автоматично продовжується на один рік.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - (ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу продукції №27/01 від 27.08.2013, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як суд зазначав вище, специфікаціями №1, №2 сторони визначили порядок оплати товару.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору купівлі-продажу продукції №27/01 від 27.08.2013 виконав належним чином, передавши відповідачу товар на загальну суму 164335,70грн, що підтверджується видатковими накладними №0108 від 28.08.2013 на суму 68781,00грн, №0208 від 30.08.2013 на суму 61882,70 грн, №0109 від 05.09.2013 на суму 33672,00грн (а.с.22-24), всього на суму 163335,70грн.

Разом з тим, відповідач взяті на себе договором купівлі-продажу продукції №27/01 від 27.08.2013 зобов'язання щодо своєчасної оплати за переданий позивачем товар виконав лише частково на суму 147130,00грн, про що свідчать відповідні виписки з банку (а.с.45).

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу продукції №27/01 від 27.08.2013 у сумі 17205,70грн (164335,70грн - 147130,00грн).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків за період серпень 2013-жовтень 2013, підписаний повноважними представниками сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем у розмірі 17205,70грн. (а.с.25).

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар в повному обсязі не провів.

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 17205,70грн за вказаним вище договором є доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 17496,99грн пені за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати за переданий товар.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених договором або специфікацією, покупець, на першу письмову вимогу постачальника, сплачує неустойку в розмірі 0,5% від не перерахованої в строк суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно статті 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 4) пеню заявлено за період з 06.09.2013 по 08.09.2016 на суму заборгованості 17205,70грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже для нарахування пені застосовується період у шість місяців.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що позивачем заявлено до стягнення пеню на суму заборгованості за період, який перевищує встановлений ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк нарахування. При цьому, договір не містить умов щодо нарахування пені за весь період прострочки.

За таких обставин, з врахуванням норм ч.6 ст.232 ГК України, суд здійснив власний розрахунок пені, при цьому врахував вихідні дані позивача.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені, що підлягає до стягнення, складає 1121,43грн.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 16375,56грн пені.

Також, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 15435,23грн та 1691,34грн - 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат у розмірі 15435,23грн, обрахованих за період з жовтня 2013 по липень 2016 (а.с.5), суд приходить до висновку про його правильність і обґрунтованість, тому задовольняє позов і в цій частині.

Що стосується вимоги позивача стосовно стягнення 3% річних, то суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми 3% річних (а.с.4), в якому зазначено розмір 3% річних за період з 06.09.2013 по 08.09.2016 складає 1691,34грн, при цьому вказано, що кількість прострочених днів -1167, вважає його неправильним, оскільки за вказаний період кількість днів прострочення складає 1099.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір 3% річних за період з 06.09.2013 по 08.09.2016 становить 1554,17грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлялася вимога щодо стягнення 3% річних у розмірі 1691,34грн, суд відмовляє в позові в частині стягнення 3% річних у сумі 137,17грн (1691,34грн - 1554,17грн).

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 17205,70грн - боргу, 1121,43грн - пені, 15435,23грн - інфляційних втрат, 1554,17грн - 3% річних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині стягнення пені у розмірі 16375,56грн та 3% річних у сумі 137,17грн суд відмовляє в позові.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутися з позовною заявою до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліські граніти ЛТД" (11560, Житомирська область, Коростенський район, с. Горщик, вул.Центральна, 31, код ідентифікаційний код 35470655)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.К.А." ЛТД (03049, м.Київ, вул.Курська, 13 А, кв.59, код ідентифікаційний код 23508675)

- 17205,70грн - боргу;

- 1121,43грн - пені;

- 15435,23грн - інфляційних втрат;

- 1554,17грн - 3% річних;

- 1378,00 грн. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.11.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2 - позивачу (рек. з пов.)

3 - позивачу на електронну пошту: atamanyuk0007@mail.ru

4 - відповідачу (рек. з повід.)