Рішення

від 02.11.2016 по справі 909/784/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 р. Справа № 909/784/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев", вул. Братів Гавришів, 162 Б, с. Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область, 77556

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543

про стягнення 137400,27 грн.

за участю:

від позивача: 1. ОСОБА_1 - адвокат, (довіреність №б/н від 12.09.16),

2. ОСОБА_2 - директор ТзОВ "Личаківський Лев", (наказ №13 від 01.03.98),

від відповідача: представники не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення 137400,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №11 від 14.05.14 в частині оплати отриманого товару.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, подали заяву (вх.№10451/16 від 19.10.16) про відшкодування адвокатських витрат, яка судом прийнята до розгляду та клопотання (вх.№15539/16 від 02.11.16) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки в судові засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 29.09.16 (вих.№1295-97 від 30.09.16) та ухвалою від 19.10.16 (вих.№8885-8887 від 20.10.16), які вручені 04.10.16 та 21.10.16, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.11. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з постановою Вищого господарського суду №3 від 23.03.12., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

На день винесення судом рішення, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мізунь" укладено договір №11 від 14.05.14.

Відповідно до п.1.1. даного договору, продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує Пет-преформу в комплекті корок з ручкою, надалі товар згідно накладних на кожну окрему поставку.

Ціна товару, який поставляється по даному договору визначається в гривнях України та включає в себе податок на додану вартість (п.2.1. договору). Ціна товару формується на кожну окрему поставку і фіксується у відповідній накладній на відвантаження товару ( п.2.2. договору).

Розділом 4 "Умови розрахунку" встановлено, що розрахунки за товар проводяться банківським переказом. Розрахунок за отриманий товар буде здійснюватись покупцем в наступному порядку: передоплата 100% вартості замовленого товару. Платіжне зобов"язання вважається виконаним покупцем після зачислення коштів на рахунок продавця.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу (поставки) не встановлено інший строк оплати.

На виконання умов договору, позивач протягом 2014-2016 років поставляв відповідачу товар - пет-преформу в комплекті корок з ручкою, що підтверджується: видатковими та податковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та довіреностями, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар провів частково, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою про сплату заборгованості, докази чого долучено до матеріалів справи. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем заборгованість відповідача перед ТзОВ "Личаківський Лев" за отриманий товар на час винесення рішення становить 116960,61 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 116960,61 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом п. 4.3 договору №11 від 14.05.14, сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем грошового зобов"язання щодо строків оплати товару, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент поставки товару та відсотки за користування чужими коштами в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті за весь час користування коштами належними до оплати.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачем за період з 16.06.16 по 12.09.16 нараховано відповідачу пеню в сумі 9174,60 грн. та 10409,49 грн. 0,1 % за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 9152,33 грн. В решті суми пені слід відмовити.

Також, судом перевірено правильність нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем за період з 16.06.16 по 12.09.16 нараховано 3% річних в сумі 855,57 грн.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 853,24 грн. В решті суми нарахованих 3% відмовити.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів належного виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 137375,67 грн., з яких 116960,61 грн. - основного боргу, 9152,33 грн. - пені, 853,24 грн. - 3% річних та 10409,49 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2500,00 грн.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує на підставі поданих суду: угоди про надання правової допомоги №б/н від 12.09.16, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000996, платіжним дорученням про оплату послуг №13417 від 20.09.16.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та інші витрати пов"язані з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев" та адвокатом ОСОБА_1, укладено угоду про надання правової допомоги №б/н від 12.09.16 та оплачено надані послуги.

Слід зазначити, що адвокат ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 02.11.16 та належним чином виконував вимоги ухвал суду.

З огляду на вищевикладене, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2500,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є обґрунтованими. Проте, відповідно до положень ст.49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати на оплату послуг адвоката та інші витрати, пов"язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2499,55 грн.

На підставі викладеного. у відповідності до ст. ст.525, 526, 546, 549, 610, 611,612, 614, 625, 655, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173,216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.4-7, 22, 33, 43, 44, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення 137400,27 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543 (код ЄДРПО 32149452) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Личаківський Лев", вул. Братів Гавришів, 162 Б, с. Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область, 77556 (код ЄДРПО 25072437) -116960,61 (сто шістнадцять тисяч дев"ятсот шістдесят гривень шістдесят одну копійку) - заборгованості, 9152,33 (дев"ять тисяч сто п"ятдесят дві гривні тридцять три копійки) - пені, 853,24 (вісімсот п"ятдесят три гривні двадцять чотири копійки) -3% річних, 10409,49 (десять тисяч чотириста дев"ять гривень сорок дев"ять копійок) -0,1 % за користування чужими коштами, а також 2060,63 (дві тисячі шістдесят гривень шістдесят три копійки) - судового збору та 2499,55 (дві тисячі чотриста дев"яносто дев"ять гривень п"ятдесят п"ять копійок) - витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 22,27 (двадцяти двох гривень двадцяти семи копійок) пені та 2,33 (двох гривень тридцяти трьох копійок) 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.16

Суддя Максимів Т. В.