Рішення

від 17.10.2016 по справі 910/13380/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016Справа №910/13380/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІ.МАР"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна"

про стягнення 125 453,93 грн.

Представники:

від позивача: Покрищук А.В. - представник за довіреністю № 1 від 06.07.2016 р.;

від відповідача: Малиновська В.А. - представник за довіреністю № б/н від 01.03.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІ.МАР" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" про стягнення 125 453,93 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 жовтня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІ.МАР" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" укладено договір поставки № 4325, відповідно до якого постачальник постачає і передає у власність практікер, а практікер приймає та оплачує товари згідно з замовленнями практікер та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору (Додаток № 2 «Бланк замовлення» на умовах цього договору).

Позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару у відповідності з договором.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не здійснив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 116 031,77 грн., 3% річних в розмірі 2 008,05 грн., індекс інфляції в розмірі 7 414,11 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.09.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2016 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судовому засіданні 19.09.2016 р. оголошено перерву до 03.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва продовжено строк розгляду справ на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 19.09.2016 р. представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 25.07.2016 р.

Представник відповідача виконав вимоги ухвали суду від 25.07.2016 р.

Оголошено перерву до 03.10.2016 р.

В судовому засіданні 03.10.2016 р. оголошено перерву до 17.10.2016 р. для вирішення спору мирним шляхом.

В судовому засіданні 17.10.2016 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягни з відповідача основну суму богу в розмірі 76 198,71 грн. та 3% річних в розмірі 1096,00 грн., судовий збір в розмірі 1881,81 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме: основну суму богу в розмірі 76 198,71 грн. та 3% річних в розмірі 1096,00 грн., судовий збір в розмірі 1881,81 грн.

Представник відповідача не заперечував проти позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20 жовтня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІ.МАР" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" укладено договір поставки № 4325.

20.10.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІ.МАР" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" підписано протокол розбіжності до договору поставки № 4325 від 20.10.2014 р.

24.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІ.МАР" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна", товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 4325 від 20.10.2014 р., відповідно до якої враховуючи положення статті 520 ЦК України та інших чинних на момент підписання цієї угоди норм законодавства України, сторони, з метою врегулювання відносин, які між ними склались, вирішили замінити одну сторону із сторін в зобов'язанні по договору № 4325 від 20.10.2014 р., таким чином, всі права та обов'язки, якщо іншого не передбачено цією угодою, за вказаним договором переходять від практікер до нового покупця по договору № 4325 від 20.10.2014 р. починаючи з 24 березня 2015 року.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник постачає і передає у власність практікер, а практікер приймає та оплачує товари згідно з замовленнями практікер та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору (Додаток № 2 «Бланк замовлення» на умовах цього договору).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що цей договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання сторонами.

Згідно з п. 12.1.1. договору, цей договір з усіма додатками до нього діє до 31 грудня 2014 року. Строк дії цього договору, за умови відсутності на те заперечень сторони, автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше ніж на три роки.

Відповідно до п.п. 1.2.1 договору, практікер надає замовлення постачальнику на підставі специфікацій/прас-листа, затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1.4. договору (із змінами), кожна поставка повинна супроводжуватися «Квитанцією про прийомку товару» із зазначенням наступної інформації:

- номер та дата замовлення;

- номер, ідентифікаційний код та номер постачальника;

- назва, ідентифікаційний код та адреса одержувача (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8б);

- найменування та артикул товару;

- одиниці виміру та кількість товару.

Інформація про видаткову накладну, на підставі якої здійснюється відвантаження.

Згідно з п. 2.8. договору, зобов'язання постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо постачальник:

2.8.1. поставив товари до ТЦ, зазначеного у замовленні, із усією супроводжувальною документацією, кА вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, що передбачені законодавством, або процедурі, що встановлена законом, умовами замовлення практікер та цьому договору,

2.8.2. надав практікер товарну та податкову накладні, в яких ціни повністю співпадають з цінами у затвердженій сторонами специфікації, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаній сторонами транспортній накладній.

Пунктом 2.9. договору, товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному ТЦ, куди товар поставляється, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджуються якість та повноту товарів.

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін були підписані видаткові накладні:

- № 554 від 30.07.2015 на суму 21 168,00 грн.;

- № 565 від 05.06.2015 на суму 7 056,00 грн.;

- № 859 від 02.11.2015 на суму 9 924,00 грн.;

- № 920 від 18.11.2015 на суму 9 630,00 грн.;

- № 921 від 18.11.2015 на суму 9 630, 00 грн.;

- № 928 від 18.11.2015 на суму 3 672, 00 грн.;

- № 954 від 26.11.2015 на суму 3 672,00 грн.;

- № 1005 від 09.12.2015 на суму 3 672, 00 грн.;

- № 1059 від 22.12.2015 на суму 3 672, 00 грн.;

- № 1 від 05.01.2016 на суму 11 016,00 грн.;

- № 2 від 05.01.2016 на суму 14 688,00 грн.;

- № 3 від 05.01.2016 на суму 13 302,00 грн.;

- № 238 від 16.03.2016 на суму 7 344, 00 грн.

Як вбачається з вищезазначених накладних вони оформлені на виконання умов договору № 4325 від 20.10.2014 р.

Крім того, в судовому засіданні відповідачем не заперечувався факт отримання товару.

Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації/прайс-листі, затвердженому сторонами у додатку № 1 до цього договору.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 5.2. договору, практікер здійснює вчасний розрахунок за поставлені товари, оплата виконується в платіжні дні практікера (робочі дні - вівторок і четвер), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, шляхом банківського переказу, на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах до цього договору протягом 30 календарних днів та визначається залежно від того, яка з цим подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі за цим договором, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом практікер.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що строк оплати постачальником послуг, наданих практікер, становить 5 днів, починаючи з дати підписання акту прийомки-передачі послуг сторонами. У випадку, якщо постачальник не підпише акт прийомки-передачі послуг протягом 5 днів із дати його отримання або протягом цього ж часу не надасть у письмовій формі обґрунтовані заперечення, послуги будуть вважатися наданим практікер повністю та відповідно до умов цієї угоди на дату підписання акту прийомку-переді послуг практікер.

Відповідно до п. 5.4.1. договору, датою фактичної сплати сторони вважають дату здійснення банківського переказу практікер чи постачальником. У випадку, якщо суми утримуються практікер, датою фактичної оплати вважається дата підписання практікер зави про зарахування зустрічних вимог.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відзиві на позовну заяву без номеру та без дати відповідач зазначає, що згідно п. 4.1. договору має право повернути товар постачальникові.

Згідно даних бухгалтерського обліку та обліку залишків у відповідача наявний товар для повернення на суму 40 924,74 грн.

У свою чергу відповідач використав своє право та надав позивачеві повідомлення про повернення товарів за договором № 4325 від 20.10.2004 року вих. № 16/02-09 від 16.09.2016 р. із накладною про повернення постачальнику № 495 від 16 вересня 2016 року а суму40 924,74 грн.

Позивач надав суду накладну на повернення товару № 495 від 13 жовтня 2016 р., з якої видно, що повернуто товару на суму 39 833,06 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки № 4325 від 20.10.2011 р., яка становить 76 198,71 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечується, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1096,00 грн. за період з 25.04.2016 р. по 17.10.2016 р.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1096,00 грн. є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (02094, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 14, оф. 32, код ЄДРПОУ 39320208) на користь приватного товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІ.МАР" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 19, код ЄДРПОУ 38716879) заборгованість в розмірі 76 198 (сімдесят шість тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 71 коп., 3% річних в розмірі 1 096 (одна тисяча дев'яносто шість) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 03.11.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий