Рішення

від 03.11.2016 по справі 910/15287/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016Справа №910/15287/16

За позовом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Саг" про стягнення 15 989,92 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Романенко Ю.М. (дов. № 1.4.-24/157 від 04.04.2016 року) Козачук Ю.С. (дов. № 1.4-24/150 від 04.03.2016 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03 листопада 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Саг" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 14 563,84 грн., в тому числі 11 724,80 грн. основного боргу, 1 541,91 грн. пені, 1 170,74 грн. штрафу, 126,39 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 181/е/р767 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 року не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем у період з квітня по липень 2016 року роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11 724,80 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1 541,91 грн. пені, 1 170,74 грн. штрафу, 126,39 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року порушено провадження у справі № 910/15287/16 та призначено справу до розгляду на 06.10.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.08.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

06.10.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви, позивач просив стягнути з відповідача за період з квітня по серпень 2016 року 12 610,40 грн. основного боргу. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, позивач просить стягнути з відповідача 1 984,15 грн. пені, 162,64 грн. 3 % річних, 1 232,73 грн. штрафу.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судовому засіданні 06.10.2016 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору та документи на виконання вимог ухвали суду.

Розглянувши подане позивачем 06.10.2016 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.10.2016 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 03.11.2016 року.

У судовому засіданні 03.11.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.10.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01030, м.Київ, вулиця Пирогова, будинок 2/37 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 року між Державним підприємством "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Саг" (замовник) укладено Договір № 181/е/р767 виконання робіт з експертизи документів (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання впродовж строку дії договору своїм інженерно-технічним персоналом виконувати роботи, а саме проводити експертизу наданих замовником для реєстрації у системі сертифікації УкрСЕПРО документів.

Відповідно до пункту 1.3 Договору замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконані виконавцем роботи на визначених договором умовах.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що по закінченню кожного поточного місяця виконавець надає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт, який замовник протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання підписує, належно засвідчує та повертає виконавцю, або надає вмотивовану відмову.

Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна договору становить 10 000,00 грн. (разом з ПДВ).

Відповідно до пункту 4.2 Договору ціна договору визначена протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною), в якому наведено ціну кожного виду робіт, передбачених пунктом 1.1 Договору.

Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування робіт, їх тривалість та вартість.

Відповідно до пункту 4.5 Договору на початок кожного календарного місяця замовник здійснює 100% авансовий платіж, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 7.1 Договору він набуває чинності з 01.01.2016 року і діє до 31.12.2016 року.

За період з квітня по серпень 2016 року позивач виконав роботи за Договором на загальну суму 20 174,40 грн., що підтверджується складеними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2016 року на суму 12 564,00 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.05.2016 року на суму 4 881,60 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.06.2016 року на суму 698,40 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.07.2016 року на суму 1 144,80 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 885,60 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 12 610,40 грн. основного боргу. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, позивач просить стягнути з відповідача 1 984,15 грн. пені, 162,64 грн. 3 % річних, 1 232,73 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 181/е/р767 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 року не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем у період з квітня по серпень 2016 року роботи.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частин 1,2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що за період з квітня по серпень 2016 року позивач виконав роботи за Договором на загальну суму 20 174,40 грн., що підтверджується складеними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2016 року на суму 12 564,00 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.05.2016 року на суму 4 881,60 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.06.2016 року на суму 698,40 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.07.2016 року на суму 1 144,80 грн., актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 885,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.5 Договору на початок кожного календарного місяця замовник здійснює 100% авансовий платіж, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 12 610,40 грн. основного боргу.

Доказів сплати відповідачем позивачу 12 610,40 грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 610,40 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 984,15 грн. пені, 162,64 грн. 3 % річних, 1 232,73 грн. штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що положеннями укладеного між сторонами Договору не визначено розмір та базу нарахування ані пені, ані штрафу у зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт замовником (відповідачем).

При цьому, здійснюючи розрахунок пені та штрафу, позивач посилається на положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, положення вказаної норми стосуються відповідальності саме за порушення негрошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 року у справі № 3-1гс14.

При цьому, у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України , застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що обов'язок зі сплати відповідачем вартості виконаних робіт за Договором є грошовим зобов'язанням, оскільки є вираженим в грошових одиницях зобов'язанням сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені та штрафу за невиконання грошового зобов'язання за Договором на підставі положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України є безпідставним.

З огляду на викладене, суд відмовляє Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" у задоволенні позову в частині стягнення 1 984,15 грн. пені та 1 232,73 грн. штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" в частині стягнення 3% річних у розмірі 162,64 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 610,40 грн. основного боргу, 162,64 грн. 3 % річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Саг" (01030, м. Київ, вулиця Пирогова, будинок 2/37, ідентифікаційний код 37199911) на користь Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 2, ідентифікаційний код 32595752) 12 610 (дванадцять тисяч шістсот десять) грн. 40 коп. основного боргу, 162 (сто шістдесят дві) грн. 64 коп. 3 % річних, 1 100 (одну тисячу сто) грн. 77 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2016

Суддя С.В. Стасюк