Рішення

від 03.11.2016 по справі 917/1591/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016 р. Справа № 917/1591/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут", вул.Козака, 2-А, м.Полтава, 36020

до Комунального закладу "Чорнухинська районна лікарня", вул.Мележика, 14, смт.Чорнухи, Полтавської області, 37100

про стягнення 9 601,55 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 29 від 30.11.2015р.

від відповідача: не з"явився

Розглядається позов про стягнення 9 601,55 грн. з яких 341,42 грн. - 3% річних, 4791,94 грн. - пені, 4468,19 грн. - інфляційних втрат за неналежне виконання зобов"язань по договору про постачання природного газу № 211-З/Б від 09.02.16р.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого ним заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Відповідач у відзиві позов визнав частково, посилаючись на те, що його підприємство є бюджетною організацією, а фінансування підприємства на оплату природного газу не достатнє, тому лікарня не мала можливості своєчасно сплатити за спожитий природний газ.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (постачальник за договором; позивач по справі) та Комунальним закладом "Чорнухинська районна лікарня" (споживач за договором; відповідач по справі) 09.02.2016р. було укладено договір № 211-З/Б на постачання природного газу (далі Договір)

За умовами даного Договору постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. (п.п.1.1. Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов договору надавав відповідачу послуги з постачання природного газу в лютому 2016 року в об'ємі 15,867 тис. куб. м. на загальну суму 120139,20 грн.; в березні 2016 року в об'ємі 12,633 тис. куб. м. на загальну суму 95895,10 грн., в квітні 2016 року в об'ємі 2,703 тис. куб. м. на загальну суму 20450,26 грн.

В підтвердження факту виконання договірних зобов'язань щодо постачання природного газу відповідачу та факту його отримання останнім, позивачем надані двостороннє підписані без зауважень та скріплені печатками підприємств акти прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 3.7. та 3.7.1 Договору, розрахунковим періодом за Договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюються за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, у наступному порядку: щомісячної 100% поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку до Договору протягом місяця поставки природного газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив розрахунки за поставлений природний газ з порушенням зазначених вище строків оплати, а саме:

- за природний газ спожитий в лютому 2016 р. з остаточним терміном оплати 07.03.2016 року відповідач повністю розрахувався лише 21.03.2016р., чим допустив прострочення платежу на 13 днів;

- за природний газ спожитий в березні 2016 р. з остаточним терміном оплати 07.04.2016 року відповідач повністю розрахувався лише 06.05.2016р., чим допустив прострочення платежу на 28 днів;

- за природний газ спожитий в квітні 2016 р. з остаточним терміном оплати 07.05.2016 року відповідач повністю розрахувався вчасно.

В зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині несвоєчасного проведення розрахунків, позивачем на підставі п.п. 8.2. Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано і заявлено до стягнення 341,42 грн. - 3% річних, 4791,94 грн. - пені, 4468,19 грн. - інфляційних втрат.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу за лютий-квітень 2016р. підтверджується факт поставки позивачем відповідачу природного газу у обсягах, зазначених позивачем.

Сторони у 3.7.1 Договору узгодили, що Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

З огляду на визначений у договорі порядок розрахунку, зобов"язання по оплаті отриманого природного газу у відповідача виникло наступним чином: за природний газ, спожитий в лютому 2016 р. - остаточний термін оплати 07.03.2016 року; за природний газ, спожитий в березні 2016 р. - остаточний термін оплати 07.04.2016 року; за природний газ спожитий в квітні 2016 р. - 07.05.2016 року

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки виконав повністю, проте з порушенням строків, встановлених умовами договору, зокрема: за природний газ, спожитий в лютому 2016 р., відповідач повністю розрахувався лише 21.03.2016р., чим допустив прострочення платежу на 13 днів; за природний газ, спожитий в березні 2016 р., відповідач повністю розрахувався лише 06.05.2016р., чим допустив прострочення платежу на 28 днів; за природний газ, спожитий в квітні 2016 р., відповідач повністю розрахувався вчасно.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов'язань в частині оплати за спожитий природний газ, у порядку визначеному цим договором, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 4 791,94 грн. пені за період з 08.03.2016р. по 05.05.2016р., 341,42 грн. 3% річних за аналогічний період (розрахунок по кожному платежу окремо) та 4 468,19 грн. інфляційних втрат (за березень-квітень 2016р.).

Відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення розмірів пені, 3% річних та інфляційних не надав, про неправильність проведених позивачем нарахувань суд не повідомляв.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, суд прийшов до висновку, що заявлені розміри відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а отже вимоги про їх стягнення пені правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Щодо заперечень відповідача суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань, оскільки відповідно до приписів статті 617 Цивільного кодексу України та частини другої статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання у врегульованих Законом відносинах тягне за собою наслідки у вигляді застосування на загальних підставах заходів відповідальності, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального закладу "Чорнухинська районна лікарня", вул.Мележика, 14, смт.Чорнухи, Полтавської області, 37100, код ЄДРПОУ 01999520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (вул. Козака, 2-А, м. Полтава, 36020; код ЄДРПОУ 39813404) 4 791,94 грн. пені, 341,42 грн. 3% річних, 4 468,19 грн. інфляційних втрат та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2016р.

Суддя Киричук О.А.