Рішення

від 03.11.2016 по справі 474/459/16-ц

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/459/16-ц

П № 2/474/176/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.11.16 року смт Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сорочан А. В.

секретар судового засідання Татаренко О. В.

з участю представника позивача ПП « Веселий роздол» - ОСОБА_1

представника відповідача ПП ВКП « Каро» - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства « Веселий Роздол» до ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство Каро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відділ Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, Врадіївська районна державна адміністрація в Миколаївській області про визнання договору оренди недійсним, -

в с т а н о в и в :

07.07.2016 року ПП « Веселий Роздол» звернулося з позовом до ОСОБА_3 та ПП ВКП Каро, в якому просило:

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 06.11.2014 року щодо земельної ділянки площею 5, 3993 га, яка належить ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки - 4822382600:03:000:0409, яка розташована на території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, укладений 06.11.2014 року між ОСОБА_3 та ПП ВКП Каро, та який зареєстрований 30.12.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області за № 8317231;

- зобов'язати ПП ВКП Каро передати земельну ділянку площею 5,3993 га, яка належить ОСОБА_3 - ПП « Веселий Роздол», як титульному володільцю по договору оренди земельної ділянки від 30.08.2011 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 30 серпня 2011 року між ОСОБА_3 та ним строком на 7 років було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,40 га, яка належить останній на підставі Державного акта серії ІІІ- МК № 022888 від 20.02.2001 року та який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Врадіївському районі 30.10.2012 року №48223000400082. Вказана земельна ділянка була передана орендарю, про що був складений відповідний акт. Навесні 2015 року орендарю стало відомо про укладення ОСОБА_4 щодо цієї ж земельної ділянки ще одного договору оренди землі з ПП ВКП « Каро» без розірвання попереднього договору з ПП « Веселий Роздол», що є грубим порушенням прав позивача.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги уточнив та просив суд з підстав зазначених у позовній заяві та встановлених у судовому засіданні їх задовольнити та визнати недійсним договір оренди землі б/н від 06.11.2014 року щодо земельної ділянки площею 5, 3993 га, яка належить ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки - 4822382600:03:000:0409, яка розташована на території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, укладений 06.11.2014 року між ОСОБА_3 та ПП ВКП Каро, та який зареєстрований 30.12.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Врадіївського району. Також у своїх поясненнях суду повідомив, що на даний час земельна ділянка використовується за призначенням ПП « Веселий Роздол», тому від позовної вимоги про зобов'язання ПП ВКП Каро передати земельну ділянку площею 5,3993 га, яка належить ОСОБА_3 - ПП « Веселий Роздол», як титульному володільцю по договору оренди земельної ділянки від 30.08.2011 року відмовляється.

Представник відповідача ПП ВКП Каро заперечив проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити через його безпідставність. Крім того, вказав, що в ситуації одночасного існування двох зареєстрованих договорів оренди на одну і ту ж земельну ділянку винен державний реєстратор, а не ПП ВКП Каро, оскільки саме на реєстратора покладено обов'язок перевіряти інформацію щодо реєстрації заявленого права.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з»явилась та подала нотаріально завірену заяву про визнання позову у повному обсязі та розгляд справи у її відсутність. З наслідками визнання позову ознайомлена.

Представники третьої особи в судове засідання не з'явились, проте подали до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи у їх відсутність. Проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи, допитав в якості свідка ОСОБА_5, суд приходить до наступного висновку.

30 серпня 2011 року між ОСОБА_3 та ПП « Веселий Роздол» строком на 7 років було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,40 га, яка належить останній на підставі Державного акта серії ІІІ- МК № 022888 від 20.02.2001 року та який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Врадіївському районі 30.10.2012 року №48223000400082, що вбачається з договору оренди землі.

На момент укладення договору оренди, кадастровий номер земельної ділянки 4822382600:03:000:0029, що вбачається з запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №000828 від 30 жовтня 2012 року.

Відповідно до вказаного договору ПП « Веселий Роздол» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 60903 грн. 61 коп., про що 30.08.2011 року було складено відповідний акт приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області № 9-14.12-0.6-1748/25-16 від 10.10.2016 року договір між ОСОБА_3 та ПП « Веселий Роздол» зареєстрований у Врадіївському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.10.2012 року за № 482230004000828. Дана інформація також підтверджується записом про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 30.10.2012 року.

06.11.2014 р. між ОСОБА_3 та ПП ВКП Каро укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_3 надала, а ПП ВКП Каро прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарських потреб, загальною площею 5,3993 га, яка знаходиться в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. Договір укладено на 49 років.

Договір між ОСОБА_4 та ПП ВКП Каро зареєстрований 30.12.2014 року у Реєстраційній службі Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, номер запису про інше речове право 8317231, що вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №31940198 від 30.12.2014 року .

Під час перевірки оригіналів документів, що містяться в реєстраційній справі №493241948223, судом було встановлено, що договір оренди було зареєстровано між ОСОБА_3 та ПП ВКП Каро на ту ж саму земельну ділянку, що перебувала у власності ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ- МК № 022888 від 20.02.2001 року та яка знаходилась на той час в оренді ПП « Веселий роздол». Підставою такої реєстрації була надана довідка з відділу Дежземагенства у Врадіївському районі №4265/08/41 від 18.12.2015 року за підписом начальника відділу ОСОБА_5 про те, що за земельною ділянкою з кадастровим номером 4822382600:03:000:0409, власник ОСОБА_3, до 01.01.2013 року записи про реєстрацію іншого речового права відсутні.

Як підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, земельна ділянка під кадастровим номером 4822382600:03:000:0029 6 та кадастровим номером 4822382600:03:000:0409, власник ОСОБА_3, це одна і та ж земельна ділянка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ- МК № 022888 від 20.02.2001 року. Новий кадастровий номер було присвоєно у 2014 році після відновлення меж земельної ділянки в натурі. Надаючи інформацію за новим кадастровим номером, було помилково вказано про відсутність зареєстрованих договорів оренди, хоча фактично земельна ділянка перебувала в оренді ПП « Веселий роздол» та договір розірвано не було.

Згідно пояснень представника позивача, на даний час спірна земельна ділянка використовується ПП « Веселий Роздол» за призначенням, що підтвердив у судовому засіданні і представник ПП ВКП « Каро».

Встановив вказані обставини, суд приходить до висновку що між сторонами виникли відносини щодо визнання договору оренди землі недійсним.

Так, ч.1 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Стаття 6 ЦК України передбачає, сторони вільну в укладенні договорів, які відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, оскільки договір оренди землі, укладений 06.11.2014 року року між ОСОБА_3 та ПП ВКП Каро, зареєстрований у реєстраційній службі Врадіївського РУЮ у Миколаївській області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис від 30.12.2014 року №8317231, а отже вказаний договір є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Договір від 30.08.2011р. між ОСОБА_4 та ПП « Веселий Роздол» укладений строком на 7 років та судом не встановлено, що він в установленому чинним законодавством порядку був припиненим, визнаним недійсним чи розірваним.

Відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Однак, ч. 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду землі, орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду землі, орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Також, судом було встановлено, що 06.11.2014 року між ОСОБА_4 та ПП ВКП Каро укладено договір оренди на ту ж саму земельну ділянку, який пройшов державну реєстрацію.

Таким чином, ОСОБА_4 укладаючи договір з ПП ВКП Каро щодо належної їй земельної ділянки не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки відповідно до вимог ЦК України та ст. 13 Закону України «Про оренду землі» вона, згідно договору від 30.08.2011 р., передала ПП «Веселий Роздол» вказану земельну ділянку у володіння і користування на 7 років.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За вимогами ст. 15 Закону порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2013 року №868 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов»язки суб»єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку (п.4).

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком.

Документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 5 п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону передбачено, що відмова у державній реєстрації прав та їх обтяжень здійснюється у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов»язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону.

У судовому засіданні було встановлено, що заявлене право вже було зареєстровано, а тому повторна державна реєстрація за ПП ВКП « Каро» є незаконною.

Така правова позиція міститься у рішенні Верховного Суду України по справі № 21-357а14, яка є обов'язковою для застосування у даних правовідносинах.

З вищевикладеного вбачається, що договір укладений між ОСОБА_4 та ПП ВКП Каро суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а тому підлягає визнанню в судовому порядку недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 27 Закону України Про оренду землі, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Таким чином, в сукупності вищевикладеного вбачається, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 та ПП ВКП Каро на користь ПП « Веселий Роздол» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 грн. за вимогу про визнання договору недійсним в сумі по 689 грн. 00 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов Приватного підприємства « Веселий Роздол» до ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство Каро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відділ Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області, Врадіївська районна державна адміністрація в Миколаївській області про визнання договору оренди недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 06.11.2014 року щодо земельної ділянки площею 5, 3993 га, яка належить ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки - 4822382600:03:000:0409, яка розташована на території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, укладений 06.11.2014 року між ОСОБА_3 та ПП ВКП Каро, та який зареєстрований 30.12.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області за № 8317231.

Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро та ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства « Веселий Роздол» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 грн. , по 689 грн. 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Врадіївський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. В. Сорочан