Постанова

від 31.10.2016 по справі 815/3708/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3708/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Експериментальна база «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області, Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2016 року № 00000922 та № 00001122,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Експериментальна база «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» (надалі по тексту - позивач або ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ - НЦНС») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 00000922 та № 00001122.

Ухвалою суду на місці від 10.10.2016 року, яка була занесена до журналу судового засідання до участі у розгляді справи у якості другого відповідача залучено Роздільнянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - Роздільнянська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області).

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі висновків акту «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ - НЦНС», код за ЄДРПОУ 32539624 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 20.11.2015 року» від 23.12.2015 року № 2004/22/32539624, ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.01.2016 року № 00000922, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 59 038,50 грн. (за основним платежем - 39 359 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19 679,50 грн.) та № 00001122, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 772,31 грн. (за основним платежем - 617,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 154,46 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та в письмових поясненнях до позову.

Представник відповідачів відносно задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено, що до ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області надійшла ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 22.10.2016 року по справі № 296/11488/15-к у межах кримінального провадження № 12015060000000030, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ УМВС України в Житомирській області Коровчук Я.В. та призначено позапланову виїзну документальну перевірку, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата передбачених законом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ - НЦНС», розташованим за адресою: Одеська область, Біляївський р-н, с. Дачне, вул. Гаркавого, 5 при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Стівпроф (код ЄДР 39276149), ТОВ «Ліхтерн» (код ЄДР 38900476), ТОВ «Зернопостач 2013» (код ЄДР 38560002), іншими контрагентами в період з 01.01.2014 року по момент проведення перевірки (а.с. 165-167 том 2).

Проведення перевірки доручено ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області.

20 листопада 2015 року начальником ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області був виданий наказ №639 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ - НЦНС» код ЄДРПОУ 32539624» (а.с. 150 том 2).

Наказ № 639 від 20.11.2015 року був винесений на підставі наступних положень законодавства: п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв'язку із отриманням ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 22.10.2016 року по справі № 296/11488/15-к про призначення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, в період з 26.11.2015 року по 16.12.2015 року, на підставі направлень від 26.11.2015 року № 533/22, № 534/22, №535/22, виданих ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області, посадовими особами відповідача згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та наказу ДПІ у Біляївському районі від 20.11.2015 року № 639, згідно з отриманою ухвалою суду Корольовського районного суду м. Житомира від 22.10.2015 року по справі № 296/1141488/15-к (в провадженні № 1-кс-296/3574/15) старшого слідчого СУ УМВС України в Житомирській області майора міліції ОСОБА_1 (супровідний лист від 27.10.2015 року № 27048/9) проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ - НЦНС», код за ЄДРПОУ 32539624 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 20.11.2015 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 23.12.2015 року № 2004/22/32539624 «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ - НЦНС», код за ЄДРПОУ 32539624 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 20.11.2015 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 209.2, п. 209.7 ст. 209, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 39 359 грн., у тому числі по періодам: за березень 2014 року в сумі 4003 грн., за квітень 2014 року в сумі 4855 грн., за червень 2014 року в сумі 13457 грн., за серпень 2014 року в сумі 3593 грн., за вересень 2014 року в сумі 4741 грн., за грудень 2014 року в сумі 210 грн., за серпень 2015 року в сумі 8500 грн.; п. 252.11 ст. 252 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено його заниження в сумі 617,85 грн., у тому числі: за 1 квартал 2015 року в сумі 172,11 грн., за 2 квартал 2015 року в сумі 206,63 грн., за 3 квартал 2015 року в сумі 239,11 грн. (а.с. 31-94 том 1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 00000922, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 59 038,50 грн. (за основним платежем - 39 359 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19 679,50 грн.) та № 00001122, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 772,31 грн. (за основним платежем - 617,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 154,46 грн.) (а.с. 20-21 том 1).

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішення відповідача ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ - НЦНС» оскаржило їх в судовому порядку, вимагаючи визнання їх протиправними та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з акту перевірки підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість у загальній сумі 39 359 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку стали висновки відповідача про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Зернопостач 2013» на суму 22 314,43 грн., ТОВ «Ліхтерн» на суму 14 211,99 грн., ТОВ «Стіфпроф» на суму 8 261,00 грн. та ТОВ «ОСОБА_2 Лімітед» на суму 8500 грн.

Судом встановлено, що зі всіма вище зазначеними підприємствами позивачем було укладено договори купівлі-продажу або договір поставки жмиха соняшника (макуха).

Так, відповідно до Договору поставки № 03/03 від 03.03.2014 року, укладеного з ТОВ «Зернопостач 2013», було отримано жмиха соняшника, в тому числі: 06.03.2014 року - 11,17 тон, 07.04.2014 року - 13,24 тон, 05.05.2014 року - 6,81 тон, 14.05.2014 року - 6,14 тон, 20.05.2014 року - 10,1 тон, 11.06.2014 року - 6,030 тон.

При цьому, в акті перевірки зазначено невірно дату цього договору, а саме вказано « 03.03.2015» (арк.8 акту), також невірно зазначені дати ТТН (арк. 9 акту): « 2015» замість « 2014».

Як вбачається з акту перевірки, у ньому зазначені, зокрема, наступне порушення по взаємовідносинам з даним контрагентом позивача: до перевірки надано не всі ТТН, які свідчать про транспортування товару, що, на думку перевіряючих, свідчить про не підтвердження переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Разом з тим, відносно вищезазначеного висновку відповідача, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна підтверджує витрати з оплати транспортних послуг, а не з придбання товарів. Тому за наявності інших первинних документів, що підтверджують придбання товарів, відсутність ТТН не впливає на право підприємства на витрати та податковий кредит. Аналогічна за своїм змістом позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 року по справі № К/ 9991/25932/11. В іншій своїй ухвалі від 26.06.2012 року по справі №К-27230/10 Вищий адміністративний суд України вказує на те, що товарно-транспортна накладна не відноситься до тих первинних документів, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суд вважає, що, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних, не може свідчити про відсутність фактичного придбання та реалізацію товару за вказаним договором поставки.

При цьому, судом встановлено, що до перевірки позивачем було надано Журнал ваговика, складська книга за 2013-2014 роки та акти переробки зерноотдоходів на корм, а також інші документи, які підтверджують надходження жмиху до ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» та подальше його використання, що не спростовувалось представником відповідача (а.с. 148-258 том 1, 1-95 том 2).

Так відповідно до складської книги, станом на 01.01.2014 року залишок жмиху соняшнику на складі склав 15,2 тон. В складській книзі відображені всі поставки з зазначенням конкретного постачальника. Всі записи прибутку співпадають з відповідними записами в журналі ваговика, а всі записи по витратам підтверджуються актами переробки зерноотдоходів на корми тваринам.

Тобто не зважаючи на відсутність деяких ТТН, їх прихід на склад ДП «Експерименальна база Дачна» СГІ-НЦНС» та подальше використання повністю підтверджується іншими документами встановленої форми.

Відповідно до Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Саме встановлення факту змін в структурі активів ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» внаслідок придбання жмиху соняшнику підтверджується наявними документами первинного бухгалтерського обліку, які були надані в ході перевірки та на які посилався позивач при поданні заперечень на акт, але які не були проаналізовані належним чином. Суд вважає, що вказані документи підтверджують факт дійсності господарської операції, тобто факт її здійснення, в результаті чого відбулися зміни в структурі активів ДП Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС».

Так, як пояснив представник позивача, 06.03.2014 року було отримано від ТОВ «Зернопостач 2013» 11,17 тонн жмиху. Прийняття товару здійснювалося шляхом його зважування, про що є відповідний запис у ваговій книзі, та того ж дня був оприходовано на склад, що підтверджується записом у складській книзі та випискою руху матеріальних цінностей по відповідному аналітичному рахунку. Більше в березні місяці 2014 року ніяких поставок жмиху на адресу ДП «Експерименальна база Дачна» СГІ-НЦНС» від вказаного підприємства не здійснювалося.

Відповідно до акту переробки зерноотходів на комбікорми за березень 2014 року, 3 тонни жмиху було використано для виготовлення комбікормів для поросят, а 13, 512 тон було використано для годування основного стада корів, що підтверджується Відомістю по к/корму за березень 2014 року.

Відомості про видачу жмиху зі складу підтверджується відповідними записами в складській книзі за відповідний період та даними аналітичного обліку за той же період.

На підтвердження правомірності використання жмиху у зазначених розмірах для виготовлення комбікорму та для годування корів позивачем надано до суду рецептуру, а на підтвердження наявності саме такої кількості поголів'я, на вигодування якої було витрачено жмих соняшнику, позивачем надано виписку по відповідному аналітичному рахунку.

Судом встановлено, що аналогічно абсолютно за всіма іншими поставками жмиху соняшника, позивачем було надано як до перевірки, так і до суду, усі документи на підтвердження оприходування та використання жмиху за відповідні періоди. Крім того, Журнал ваговика і Складська книга були прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою, всі записи в цих книгах розпочато ще з 2013 року.

Також судом встановлено, що усі розрахунки позивачем з ТОВ «Зернопостач 2013» здійснювалися в безготівковій формі, тобто шляхом перерахування коштів поточних рахунок контрагента. Тому твердження відповідача про неможливість встановлення факту здійснення розрахунків за поставлений товар не відповідає дійсності, а факт розрахунку підтверджується рухом коштів по поточному рахунку ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» та оборотами по відповідним рахункам, які були надані в ході перевірки.

Крім того, судом встановлено, що операція між ТОВ «Зернопостам 2013» та ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» була не одноразовою, а всього було здійснено 6 поставок протягом 4-х місяців, що в свою чергу, на думку суду, свідчить про систематичність придбання. Крім того, як пояснив представник позивача, придбаний товар - жмих соняшника, повністю відповідає виробничим потребам ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС», оскільки ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» є підприємством, яке займається не тільки вирощуванням зернових культур, але й твариництвом. Жмих соняшника (макуха) використовується при виготовлені кормів для тварин.

Відносно Договору купівлі-продажу № 27/08 від 27.08.2014 року, укладеного позивачем з ТОВ «Ліхтери», судом встановлено, що на підставі данного договору ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» було отримано жмих соняшнику, а саме: 28.08.2014 року -7,7 тон, 15.09.2014 року - 10,16 тон, 04.12.2014 року - 12,16 тон, сплата за який відбулася після фактичного отримання товару, його зважування на ваговій ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» та оприходування на склад, що підтверджується рухом коштів по поточному рахунку отримувача товару, а також записами в журналі ваговика та складській книзі. Витрати жмиху соняшнику підтверджуються складською книгою, актами переробки зерновідходів на корм тваринам та відомостями розходів кормів.

Разом з тим, як зазначено у акті перевірки, для проведення перевірки надано видаткові - накладні, в яких зазначено Договір від 01.12.2015 № 26/12 (арк. акту 15), що, як встановлено судом, не відповідає дійсності.

У акті перевірки відносно взаємовідносин з зазначеним контрагентом, також зазначено про не надання товарно-транспортних накладних, разом з тим, як зазначалось судом вище, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних, не може свідчити про відсутність фактичного придбання та реалізацію товару за вказаним договором купівлі-продажу поставки, оскільки факт отримання товару підтверджується іншими документами за встановленими формами.

Відносно договору купівлі-продажу № 26/12 від 01.12.2014 року, укладеного позивачем з ТОВ «Стівпроф», в акті перевірки зазначено: договір купівлі-продажу № 27/08 від 27.08.2014 року, що не відповідає дійсності (арк. акту 19). Також у акті вказано, що від імені продавця цей договір підписано гр. ОСОБА_3 (арк. акту 20), що також невірно, оскільки договір підписано гр. ОСОБА_4

Крім того, в акті зазначено, що було надано для перевірки видаткову накладну № 43 від 26.12.2014 року, в якій наявна печатка ТОВ «Транс-Карго-Сервіс» (арк. акту 20), разом з тим, як встановлено судом, вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки до перевірки було надано видаткову накладну № 2612/1 від 26.12.2014 року, яка містить лише одну печатку - ТОВ «Стівпроф» та підпис директора ОСОБА_5

Судом встановлено, що відповідно до договору № 26/12, ДПІ «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» було отримано 26.12.2014 року жмих соняшнику в кількості 15,02 тон.

Факт дійсного отримання товару за даним договором підтверджується журналом ваговика та складською книгою ДП «Експерименальна база Дачні СГІ-НЦНС».

Також в якості підтвердження нібито фіктивності даної операції в акті зазначено, що при досліджені руху коштів по рахунку ТОВ «Стівпроф» в ПАТ «Банк «Київська Русь» за період з 15.09.2014 року по 30.01.2015 року відомості про перерахування ТОВ «Стівпроф» коштів на придбання макухи (жмиху соняшника) відсутні. Разом з тим, суд зазначає, що зазначена обставина взагалі не може стосуватися ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС», оскільки в призначені платежу може бути зазначено договір, на підставі якого здійснюється оплата, а не кконкретне найменування придбаного товару та договір на поставку макухи (жмиху соняшника) взагалі міг бути укладено з ТОВ «Стівпроф» на умовах відстрочки платежу.

Крім того у рішенні про розгляд скарги Головне Управління ДФС в Одеській області продовжує посилатися на договір поставки від 27.08.2014 року № 27/08, який між сторонами взагалі не укладався. Також посилається Специфікацію № 1 до договору від 27.08.2014 року № 27/18, якої також не існує.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ОСОБА_2 бізнес «Лімітед» було укладено договір поставки № 5 від 06.03.2015 року. На підставі вказаного договору ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» було отримано макуху соняшника у кількості 10 тон.

На підтвердження дійсного отримання товару, окрім договору поставки та додатків до нього, позивачем було надано ТТН № 122828 від 06.03.2015 року, видаткову накладну № 602 від 06.03.2015 року, квитанцію про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, рух коштів по поточному рахунку ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» на підтвердження здійснення оплати після фактичного отримана товару, книгу ваговика, складську книгу, акти переробки зерноотходів на корми для тварин та відомості розходу кормів.

При цьому, суд враховує пояснення позивача, що ДП «Експерименальна база «Дачна» СГІ-НЦНС» є сільгоспвиробником, який має в своїй структурі не тільки вирощування зернових, але й тваринництво. В складській книзі відображені всі поставки з зазначенням конкретного постачальника. Всі записи прибутку в цій книзі співпадають з відповідними записами в журналі ваговика, а всі записи по витратам підтверджуються актами переробки зерноотдоходів на корми тваринам та відомостями про розхід кормів. Тобто, суд вважає, що на підставі наданих до перевірки документів можна повністю відстежити рух придбаного жмиху соняшника від моменту його придбання - до переробки на корм тваринам або використання безпосередньо в якості корму.

Отже, під час проведення перевірки ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» були надані всі вищезазначені належним чином оформлені та складені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських відносин ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» з його контрагентами: ТОВ «Зернопостач 2013», ТОВ «Ліхтерн», ТОВ «Стіфпроф» та ТОВ «ОСОБА_2 Лімітед».

Всі суми податку на додану вартість, включені ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» до податкового кредиту періоду, що перевірявся, підтверджені податковими накладними.

В акті перевірки відсутні будь-які зауваження перевіряючих до наданих документів, відносно чого у судовому засіданні не заперечував представник відповідача.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 209.2, п. 209.7 ст. 209, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 39 359 грн., фактично на підставі наявної податкової інформації в АІС «Податковий блок», а також на підставі інформації, що надійшла від: ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області за № 309/22-03/38560002 від 07.05.2014 року та матеріалів дослідження старшого слідчого СУ УМВС України у Житомирській області від 24.07.2015 року щодо контрагентів ТОВ «Зернопостач 2013», ТОВ «Ліхтерн», ТОВ «Стіфпроф» та ТОВ «ОСОБА_2 Лімітед».

Таким чином на підставі лише вищезазначеної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відповідач в даному акті перевірки дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено реальність господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нереальність господарських відносин за укладеними позивачем з його контрагентами правочинами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» з усіма вищезазначеними контрагентами, предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи, а також пояснення свідків підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС».

Відносно посилань відповідача у акті на матеріали дослідження старшого слідчого СУ УМВС України у Житомирській області від 24.07.2015 року щодо неможливості встановленням слідчим відомостей щодо реєстрації деяких податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, виданих контрагентами ТОВ «Зернопостач 2013», ТОВ «Ліхтерн», ТОВ «Стіфпроф» та ТОВ «ОСОБА_2 Лімітед», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.11 підзрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення Податкового кодексу України», реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі додаткові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Оскільки суми ПДВ за податковими накладними були нижчі 10 000 грн., то до 01.02.2015 року дані такі накладні не вносились до Єдиного реєстру податкових накладних, тому відповідно і слідчий їх не зміг встановити.

Суд вважає, що перевіряючі в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК України, зробили незаконні висновки виходячи лише з обставин, викладених у матеріалах дослідження кримінального провадження № 12015060000000030 старшого слідчого СУ УМВС України у Житомирській області від 24.07.2015 року щодо контрагентів ТОВ «Зернопостач 2013», ТОВ «Ліхтерн», ТОВ «Стіфпроф» та ТОВ «ОСОБА_2 Лімітед», при цьому жодним чином не проаналізувавши та не надавши оцінки фінансової, статистичній та іншій звітності саме ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС», ведення якої передбачено законом, та первинних документів позивача, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням податків і зборів, виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на Ізмаїльську ОДПІ.

Суд вважає, що матеріали дослідження кримінального провадження № 12015060000000030 старшого слідчого СУ УМВС України у Житомирській області від 24.07.2015 року щодо контрагентів ТОВ «Зернопостач 2013», ТОВ «Ліхтерн», ТОВ «Стіфпроф» та ТОВ «ОСОБА_2 Лімітед», не є доказом неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки по-перше, вироку суду ще не існує по даному провадженню, по-друге, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці податковим органом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагенти ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» не виконали своїх зобов'язань зі сплати ПДВ, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та віднесення витрат по взаємовідносинам з таким контрагентом до складу витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та своїх витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Проте в даному випадку, висновки про непідтвердженність реальності здійснення операцій зроблені на підставі податкової інформації щодо контрагентів ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС».

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, в листі «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС», як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Також, слід зазначити, що обставини, встановлені у податковій інформації, а тим більше матеріалах дослідження по кримінальній справі, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17.02.2015 року (К/800/55977/14).

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів купівлі-продажу та поставки, товари не були фактично поставлені.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Крім цього, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів платника податків, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно вимог Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Оскільки ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне" відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а (та ін.), та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

До того ж, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд наголошує, що ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області на підставі лише отриманої від інших ДПІ інформації та матеріалів досудового слідства фактично визнало правочини між ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» та його контрагентами, такими, що укладені без мети реального настання правових наслідків, жодним чином не обґрунтувавши якою нормою чинного законодавства України вона керувалась при цьому.

Відсутність такого обґрунтування, є порушенням наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У частині 2 статті 234 ЦК України прямо вказано, що фіктивний правочин визнається недійсним саме судом.

У Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 р. № 7319, вказано, що особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто в законі, а не у акті перевірки податкової інспекції, визначаються підстави для визнання будь-якого правочину нікчемним. В іншому випадку правочин недійсним повинен визнаватися у судовому порядку.

Статтею 228 Цивільного Кодексу передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що усі укладені договори між ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» та TOB «Зернопостач 2013», ТОВ «Ліхтерн», ТОВ «Стіфпроф» та ТОВ «ОСОБА_2 Лімітед» у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України щодо його змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав.

Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» не було допущено порушення вимог ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту за рахунок господарських відносин з TOB «Зернопостач 2013», ТОВ «Ліхтерн», ТОВ «Стіфпроф» та ТОВ «ОСОБА_2 Лімітед».

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ДП «Експериментальна база «Дачна» СГІ НЦНС» на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і фіктивності угод, укладених між останнім та TOB «Зернопостач 2013», ТОВ «Ліхтерн», ТОВ «Стіфпроф» та ТОВ «ОСОБА_2 Лімітед» не приймаються судом як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення ДПІ в Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській від 15.01.2016 року № 00000922, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 59 038,50 грн., у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській від 15.01.2016 року № 00001122, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 772,31 грн. до задоволення не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти визначення податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 01.01.2014 року по 20.11.2015 року встановлено його заниження в сумі 617,85 грн., у тому числі: у тому числі: за 1 квартал 2015 року в сумі 172,11 грн., за 2 квартал 2015 року в сумі 206,63 грн., за 3 квартал 2015 року в сумі 239,11 грн.

При цьому, у судовому засіданні представник позивача не заперечував, що позивачем помилково були надані податкові розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин за I, II квартали 2015 (уточнюючі розрахунки від 25.09.15 року № НОМЕР_1 та від 25.09.15 року №9198335923 відповідно), якими неправомірно було зменшено податкове зобов'язання за результатами виправлення помилок у гр.9 Податкових розрахунків за I, II квартали 2015 у сумі 138,56 грн. та 217,44 грн. (відповідно).

Пунктом 252.11. ст.252 ПК України визначено, що у разі обчислення вартості відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) за розрахунковою вартістю до витрат платника рентної плати за податковий (звітний) період включаються:

- підпунктом 252.11.1. п.252.11 ст.252 ПК України передбачені матеріальні витрати, у т .ч. витрати, пов'язані з виконанням господарських договорів із давальницькою сировиною, за винятком матеріальних витрат, пов'язаних із: зберіганням; транспортуванням; пакуванням;

- підпунктом 252.11.2. п.252.11 ст.252 ПК України передбачені витрати з оплати праці, крім витрат з оплати праці працівників, які не зайняті в господарській діяльності з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

- підпунктом 252.11.3. п.252.11 ст.252 ПК України передбачені витрати з ремонту основних засобів, крім витрат на ремонт основних засобів, не пов'язаних технічно та технологічно з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

- підпунктом 252.11.4. п.252.11 ст.252 ПК України передбачені інші витрати, що належать до складу витрат, у тому числі витрати, розподілені згідно з принципами облікової політики платника рентної плати, понесені ним в періоди, коли господарська діяльність з видобування корисних копалин не провадилася у зв'язку із сезонними умовами проведення видобувних робіт, крім витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю з видобування відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), у тому числі: які виникають в результаті формування фінансових резервів; на сплату процентів боргових зобов'язань платника рентної плати; на внесення рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Розрахункова вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) (Цр) згідно пункту 252.16 ст. 252 ПКУ обчислюється за такою формулою: Цр = (Вмп + (Вмп х Крмпе)) / Умп , де Вмп - витрати, обчислені згідно з пунктами 252.11 - 252.15 цієї статті (у гривнях);

Крмпе - коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, обчислений у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (десятковий дріб). Гірничі підприємства, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, обчислюють податкові зобов'язання із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України;

Умп - обсяг (кількість) товарної продукції гірничого підприємства - видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), що видобута за податковий (звітний) період.

Пунктом 123.1 ст.123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України до позивача правомірно застосовано штрафні санкції з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 154,46 грн. (617,85 грн. х 25%), а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ в Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській від 15.01.2016 року № 00001122, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 772,31 грн. є правомірним, а вимоги позивача щодо визнання його протиправним та скасування, відповідно, до задоволення не підлягають.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства «Експериментальна база «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області, Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2016 року № 00000922 та № 00001122, - задовольнити частково .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 15.01.2016 року № 00000922.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Експериментальна база «Дачна» Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» (код ЄДРПОУ 32539624) сплачений судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25 жовтня 2016 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 31 жовтня 2016 року.

Суддя С.О. Cтефанов