Рішення

від 03.11.2016 по справі 136/1640/16-ц

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1640/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Шевчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсь до суду із вищевказаним позовом, який мотивував тим, що з 2004 року він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (далі - відповідач). У шлюбі подружжя придбало житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами (далі-домоволодіння), що розташовані за адресою: Вінницька область, Липовецький район, с. Приборівка, вул. Шевченка, 69. В квітні 2016 року позивач подарував дружині вказане домоволодіння, як знак на підтвердження своїх почуттів до неї. Отримавши бажане, дружина подала на розірвання шлюбу. Будучи одноосібним власником домоволодіння, відповідач не допускає позивача до будинку та належних йому речей. Таким чином, при укладенні договору дарування позивач помилився щодо обставин, які мають істотне значення, у зв'язку з чим позбавив себе житла. Позивач вважає, що вказаний правочин також суперечить приписам статті 203 ч.1, 3, 5 ЦК України. За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсним договір дарування від 29.04.2016 року, який зареєстрований в реєстрі за № 303.

В судовому засіданні позивач та його представник просили суд позов задовольнити. Також позивач повідомив суд, що в серпні 2015 року його сестра, ОСОБА_3, запропонувала йому з дружиною переїхати жити до матері в м. Погребище, а належне їм домоволодіння продати. Оскільки пропозиція сестри була неприйнятною, з метою уникнення тиску зі сторони родичів, він вирішив подарувати дружині належну йому частку в домоволодінні.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких вказав, що при вчиненні правочину позивач не помилився щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки нотаріус роз'яснив сторонам наслідки вказаної угоди, про що свідчить її зміст, який підписаний позивачем. В позивача є ключі від спірного домоволодіння, в якому він зареєстрований, що дає йому право безперешкодно користуватися зазначеним майном та проживати в ньому. Вказані обставини спростовують доводи позивача, що відповідач чинить їй перешкоди в користуванні домоволодінням. Житловий будинок, який подарований обдарованій є не єдиним житлом позивача, оскільки після смерті батька ним успадкована 1/3 частки житлового будинку № 121 по вулиці Кам'янка в м. Погребище (Вінницька область). За таких обставин, представник відповідача вважає позов необґрунтованим, у зв'язку з чим просив в його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні відповідач та її представник просили суд в задоволенні позову відмовити вказавши на його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч.1 статті 717 ЦК України).

29.04.2016 року ОСОБА_1 за Договором дарування, який зареєстровано в реєстрі № 303, передав ОСОБА_2 безоплатно у власність (подарував) житловий будинок № 69 з господарськими будівлями, який розташований в селі Приборівка, Липовецького району Вінницької області, без виділу частки кожного з подружжя у спільній сумісній власності, на земельній ділянці площею 0,2500 гектара (кадастровий номер 0522285200:01:000:0288).

Суд встановив, що вказане домоволодіння сторони придбали 13.04.2006 року перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, що вказує на належність вказаного об'єкту до спільної сумісної власності подружжя.

Позивач стверджує, що укладенню спірного договору передував психологічний тиск дружини, яка погрожувала розірвати шлюб у разі не вчинення в її інтересах правочину. У зв'язку з цим позивач вважає, що зміст правочину суперечить вимогам статті 203 ч.1, 3, 5 ЦК України. Також, позивач вважає, що при укладенні договору дарування він помилився щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки позбавив себе житла.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.1 ст. 229 ЦК України).

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Зі змісту пункту 3.1 Договору дарування слідує, що договір укладено у відповідності зі справжньою волею сторін , без застосування фізичного та психічного тиску . У момент укладення цього договору позивач усвідомлював значення своїх дій і міг керувати ними, розумів природу правочину, свої права та обов'язки за договором . При укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані . Даний правочин вчинено з наміром створення правових наслідків , при цьому сторони попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин, в тому числі з вимогами щодо недійсності правочину.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в спірному домоволодінні з 02.06.2006 року, до якого має ключі, що дає йому право безперешкодно користуватися зазначеним майном та проживати в ньому. Користуватись жилим приміщенням нарівні з власником будинку позивач має і в силу приписів статті 156 ЖК УРСР, в тому числі і в разі розірвання шлюбу. Встановлені судом обставини спростовують доводи позивача, що вчинивши договір дарування він позбавив себе житла. При цьому, з пояснень сторін судом також враховано, що спірне житло є не єдиним житлом позивача, оскільки після смерті батька він успадкував 1/3 частки житлового будинку № 121 по вулиці Кам'янка в м. Погребище (Вінницька область).

Враховуючи пункт 3.1 Договору дарування, а також встановлені обставини, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав недійсності правочину, які визначені ст. 229, 203 ч.1, 3, 5 ЦК України. Отже, оскільки позивач не довів обставин, на які покликається в обґрунтування заявлених вимог, в задоволенні позову слід відмовити.

Суд не надає оцінку доводам позивача з приводу тиску зі сторони родичів, оскільки позов заявлено з інших підстав. При цьому суд роз'яснює позивачу, що він вправі звернутися до суду з позивом про той самий предмет з інших підстав.

Керуючись ст. 203, 204, 215, 218, 229, 717 ЦК України, ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.І. Стадник