Рішення

від 04.11.2016 по справі 321/1194/16-ц

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1194/16-ц

Провадження № 2/321/480/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2016 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Засько О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Старобогданівське», третя особа: Старобогданівська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

До Михайлівського районного суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Старобогданівське» про визнання права власності на нерухоме майно - господарську будівлю АДРЕСА_2. Позов мотивований тим, що 8 вересня 2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Старобогданівське» було досягнуто згоди про відчуження господарської будівлі АДРЕСА_1 за 3 000 (три тисячі) гривень з ПДВ, про що було складено договір купівлі продажу, який було підписано сторонами. Після підписання договору його умови були повністю виконані сторонами, однак на пропозицію позивача посвідчити договір нотаріально відповідач відмовився. З 8 вересня 2003 року позивач вважає себе власником господарської будівлі АДРЕСА_1, відкрито володіє даним нерухомим майном, однак інших дій, направлених на оформлення права власності на будівлю не вчиняв. В зв'язку з викладеним на даний час позивач не має можливості розпорядитися нерухомим майном на власний розсуд через відсутність документів, підтверджуючих право власності на майно.

В судове засідання представник ОСОБА_2 не з'явилися, але надав суду заяви з клопотанням про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача - ТОВ «Старобогданівське», у судове засідання не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, письмові пояснення, докази та заперечення на позовну заяву не надав. Відповідно до вимог ст.ст. 224, 225 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - Старобогданівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, в судове засідання не з'явився, але в суд надійшла заява про розгляд справи без участі представника сільської ради.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 8 вересня 2003 року між продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Старобогданівське», код ОКПО 03751356, в особі директора ОСОБА_3, з однієї сторони, та покупцем ОСОБА_4, паспорт громадянина України НОМЕР_2, виданий Михайлівським РВ УМВС України в Запорізькій області 23 квітня 1998 року, ідентифікаційний номер, згідно картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1, був укладений договір купівлі - продажу майна: господарської будівлі по АДРЕСА_1

На виконання укладеного договору ТОВ «Старобогданівське» передало ОСОБА_1 господарську будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, що підтверджується накладною № 59 від 08 вересня 2003 року. Квитанцією прибуткового касового ордеру № 48 від 08 вересня 2003 року підтверджується передача ТОВ «Старобогданівське» грошових коштів у загальній сумі 3 000 гривень.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР, що діяв на момент укладання договору і підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ч.1 ст.47 ЦК УРСР). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Ст. 153 ЦК УРСР передбачено, до договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року не передбачав поняття нікчемний правочин.

Даний термін з'явився у ЦК України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Договір купівлі-продажу житлового будинку від 23 вересня 1998 року не може бути визнаний нікчемним, оскільки станом на день його укладання не існувало такого поняття.

Зазначений договір є оспорюваним і може бути визнаний недійсним при наявності для цього підстав, передбачених ЦК УРСР.

Між тим, як встановлено в ході судового розгляду, на час складання договору купівлі - продажу, позивач домовився з відповідачем щодо усіх істотних умов договору, сплативши обумовлену вартість майна, отримав у власність господарську будівлю та відкрито володіє нерухомим майном як власним по теперішній час.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 р., якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати останню дійсною. В цьому разі нотаріальне оформлення угоди у подальшому не вимагається.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (із змінами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 року № 15), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105, 114 ЦК).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Судом встановлено, що між продавцем та покупцем було досягнуто згоди з усіх істотних умов, що підтверджується змістом біржової угоди, в якій зазначено предмет продажу, його характеристика, порядок передачі предмета продажу у власність покупця, визначена ціна продажу.

Будь-яких суперечок між сторонами угоди судом не встановлено, протизаконних умов угода не містить та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, однак порушена форма угоди, оскільки при її укладенні не була дотримана нотаріальна форма договору.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що позивачем повністю виконано умови укладеного договору, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди і захист майнових прав позивача можливий лише шляхом визнання договору дійсним.

Стаття 392 ЦК України (в редакції 16 січня 2003 року) визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу майна від 8 вересня 2003 року сторони договору досягли усіх істотних умов договору, угода купівлі-продажу господарської будівлі фактично виконана сторонами в повному обсязі, жодна сторона не заявляла вимог про визнання укладеного договору недійсним з підстав недодержання нотаріальної форми договору, за таких обставин позовні вимоги позивача про визнання права власності на господарську будівлю АДРЕСА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 131, 208-209, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Старобогданівське», третя особа: Старобогданівська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - господарську будівлю АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте Михайлівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області М.Ю.Олійник