Постанова

від 03.11.2016 по справі п/811/963/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року Справа № П/811/963/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ультима" (далі - позивач) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог (т.1 а.с.75-78), визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000461402 від 08 серпня 2016 року, №0000171402 від 11 квітня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив те, що спірні податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ультима" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Продторгсервісплюс" (код 39522738) за квітень 2015 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за квітень 2015 року, ТОВ "Підлога-Бетон" (код 37909981) за червень 2015 року, що відображені в податковій декларації за червень 2015 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2015 рік, оформленої Актом 14/11-23-14-02/39368611 від 30.03.2016 року. В акті вказано, що ТОВ "Продторгсервісплюс" не знаходиться за податковою адресою, податкові розрахунки, що свідчать про наявність транспортних чи виробничих ресурсів, земельних ділянок тощо до ДПІ Києво-Святошинського району не подаються. Щодо контрагента ТОВ "Підлога-Бетон", то в акті прописано, що з причин неможливості вручення посадовими особами ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області листа ТОВ "Підлога-Бетон", проведення перевірки даного товариства є неможливим. Також, з товариством розірваний договір про визнання електронних документів, а до ЄДР було внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Всі ці факти, на думку податкового кодексу, свідчать про відсутність реальних операцій та не можливість їх вчинення з урахуванням реального часу.

Водночас, із вищевказаними висновками позивач не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним даним про характер його правовідносин з вищевказаними контрагентами та не підтверджені належними доказами, які б доводили факт фіктивності укладених правочинів. Натомість, зазначені правовідносини між сторонами підтверджені належним чином складеними та оформленими первинними документами, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а тому висновки перевірки, на підставі яких було винесено спірні рішення, є необґрунтованими.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі у порядку письмового провадження (т.1 а.с.176).

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, просив суд справу розглядати без його участі (т.2 а.с.105). З поданих до суду заперечень (т.1 а.с.84-90) представник вказав, що перевіркою встановлено факт взаємодії ТОВ "Ультима" з ТОВ "Продторгсервісплюс" та ТОВ "Підлога-Бетон" та, відповідно, не підтверджено факт реального здійснення господарських операцій при придбані товарів та послуг від зазначених постачальників із врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності оборотних коштів, транспортних засобів, трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Отже, на порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 274 236 грн., п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України занижено фінансовий результат до оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 234 878 грн..

Справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультима" зареєстроване 28.08.2014 року як юридична особа, діє відповідно до Статуту, перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ як платник податків (т.1 а.с.24-34).

Встановлено, що у період з 22.03.2016 р. по 28.03.2016 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Ультима" (код 39368611) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Продторгсервісплюс" (код 39522738) за квітень 2015 р., що відображені в податковій декларації з ПДВ за квітень 2015 року, ТОВ "Підлога-Бетон" (код 37909981) за червень 2015 року, що відображені в податковій декларації за червень 2015 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

За результатами перевірки складено Акт 14/11-23-14-02/39368611 від 30.03.2016 р. (т.1 а.с.11-23), згідно висновків якого встановлено порушення:

1) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість всього у сумі 274 236 грн., у тому числі по наступних періодах:

- за квітень 2015 року в сумі 155 355 грн.;

- за червень 2015 року в сумі 118 881 грн.;

2) п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 234 878 грн..

Позивачем подано заперечення на Акт перевірки (т.1 а.с.35-36), яке залишено без задоволення, а висновки перевірки без змін (т.1 а.с.37).

Враховуючи вищевказане Кіровоградською ОДПІ 11.04.2016 р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000161402 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, в т.ч. 234 878,00 грн. - за основним платежем, 58 720,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.7), та № 0000171402 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в т.ч. 274 236,00 грн. - за основним платежем, 68 559,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.8).

За результатами розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1 а.с.38-41). Однак, за результатами розгляду повторної скарги ДФС України, скасовано ППР Кіровоградської ОДПІ від 11.04.2016 р. №0000161402 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати позивачем на користь ТОВ "Продторгсервісплюс" та штрафної санкції з податку на прибуток за 2015 рік, а в іншій частині зазначене ППР та ППР від 11.04.2016 року №0000171402 залишено без змін (т.1 а.с.42-43).

Враховуючи рішення ДФС України, Кіровоградською ОДПІ 08.08.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000461402, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 106 993,00 грн., в т.ч. 106 993,00 грн. - за основним платежем, 0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.79).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Відповідач, згідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в т.ч., на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Ультима" відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у:

- ТОВ "Продторгсервісплюс" (код: 39522738) за квітень 2015 р. на загальну суму 932 128,32 грн., в тому числі ПДВ - 155 354,72 грн.;

- ТОВ "Підлога-Бетон" (код: 37909981) за червень 2015 р. на загальну суму 713 288,12 грн., в тому числі ПДВ - 118 881,35 грн..

Натомість, враховуючи отриману податкову інформацію: ДПІ Києво-Святошинського району ГУ ДФС у Київській області від 23.06.2015 року за № 408/10-13-22-05/39522738 "Щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ "Продторгсервісплюс" (код: 39522738) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р.", ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 08.09.2015 року за № 14/10-16-22-01/37909981 "З питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями за період з 01.05.2015 р. по 31.07.2015 р., з контрагентами-постачальниками за період з 01.05.2015 р. по 31.07.2015 р." (по ТОВ "Підлога-Бетон" (код: 37909981)), відповідач дійшов висновку про те, що взаємовідносини ТОВ "Ультима" з ТОВ "Продторгсервісплюс" та ТОВ "Підлога-Бетон" не підтверджені, відсутній факт реального здійснення операцій при придбані товарів та послуг від даних контрагентів-постачальників із врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності оборотних коштів, транспортних засобів, трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності (т.1 а.с.149-154, 155-162).

Отже, на порушення п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість та податок на прибуток.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Згідно вимог ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності ч.1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми ПДВ необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до вимог п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статус позивача та його контрагентів як платників податку на додану вартість не заперечувався у судовому засіданні.

Встановлено, що ТОВ "Ультима" відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Продторгсервісплюс" (код: 39522738) за квітень 2015 року на загальну суму 932 128,32 грн., в тому числі ПДВ 155 354,72 грн. (т.1 а.с.107-117)

Так, 01.04.2015 р. між ТОВ "Ультима" (Замовник) та ТОВ "Продторгсервісплюс" (Виконавець) був укладений Договір №10415 (т.1 а.с.45-46), згідно до предмету якого Виконавець зобов'язувався надати Замовнику послуги по транспортному перевезенню працівників до місця призначення в межах території України.

Факт виконання сторонами взятих на себе зобов'язань підтверджується:

- актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.47-49);

- платіжними дорученнями (т.1 а.с.50-52).

- податковими накладними: №44 від 28.04.2016 р. на суму 278 010 грн., в т.ч. ПДВ 46 335 грн., № 45 від 29.04.2015 р. на суму 278 010 грн., в т.ч. ПДВ 46 335 грн., №46 від 30.04.2015 р. на суму 296 544 грн., в т.ч. ПДВ 49 424 грн. (т.1 а.с.56, 57-59).

Також, ТОВ "Продторгсервісплюс" поставлено ТОВ "Ультима" товар (костюми Охорона-Грета та Охорона-Люкс), що підтверджується видатковою накладною №ПС-0000004 від 30.04.2015 р. на суму 79 564,32 грн., в т.ч. 13 260,72 грн. (т.1 а.с.55), та податковою накладною №43 від 30.04.2015 р. на суму 79 564,32 грн., в т.ч. ПДВ 13 260,72 грн. (т.1 а.с.60, 61).

Крім того, ТОВ "Ультима" відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Підлога-Бетон" (код: 37909981) за червень 2015 р. на загальну суму 713 288,12 грн., в тому числі ПДВ 118 881,35 грн. (т.1 а.с.108-128).

01.06.2015 р. між ТОВ "Ультима" (Замовник) та ТОВ "Підлога-Бетон" (Виконавець) був укладений Договір №106/1 (т.1 а.с.62-63), згідно до предмету якого Виконавець зобов'язувався надати Замовнику послуги по транспортному перевезенню працівників до місця призначення в межах території України.

Факт виконання сторонами взятих на себе зобов'язань підтверджується:

- податковими накладними №30 від 30.06.2015 р. на суму 337 873,32 грн., в т.ч. ПДВ 56 312,22 грн., №29 від 30.06.2015 р. на суму 375 414,80 грн., в т.ч. ПДВ 62 569,13 грн. (т.1 а.с.64, 67-68);

- актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1 а.с.65-66).

Отримання і використання ТОВ "Ультима" вищевказаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності підтверджується заказами/нарядами, особовими картками передачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (т.1 а.с.69-70, 129, а.с.177-250, т.2 а.с.1-104).

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Підлога-Бетон", ТОВ "Продторгсервісплюс" вбачається, що позивачем, окрім декларування податкового кредиту з ПДВ, дотримано обов'язкових вимог, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється саме наявність оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом також враховано те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Водночас, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності та йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними суб'єктом господарювання було одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що договори, укладені позивачем з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено факт, що дані юридичні особи були створені з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

До того ж, за застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку із неможливістю проведення перевірки його контрагента є неприпустимо, оскільки законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання (постанова Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року).

На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість та засновано штрафні (фінансові) санкції, тому податкове повідомлення-рішення №0000171402 від 11.04.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіркою також встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 234 878,00 грн.. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що взаємовідносини ТОВ "Ультима" з ТОВ "Продторгсервісплюс", ТОВ "Підлога-Бетон" не підтверджені і, відповідно, відсутній сам факт реального здійснення таких операцій.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за приписами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, враховуючи вищевказане суд дійшов висновку, що отримані позивачем від ТОВ "Підлога-Бетон" та ТОВ "Продторгсервісплюс" товари (послуги), використано у власній господарській діяльності, що підтверджено наданими доказами та не спростовано відповідачем. Тому, висновки про заниження податку на прибуток на суму 234 878,00 грн. є необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення №0000461402 від 08.08.2016 року також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами ч.2 ст.71 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку по доказуванню правомірності прийняття спірних рішень, а тому суд вважає їх такими, що винесені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України суд присуджує на користь позивача всі здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 665,10 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (т.1 а.с.2).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 11 квітня 2016 року №0000171402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 08 серпня 2016 року №0000461402.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Ультима" (код за ЄДРПОУ: 39368611) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області судовий збір у розмірі 8 665 (вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 10 коп..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10- денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько