Постанова

від 19.10.2016 по справі 920/746/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 920/746/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівАлєєвої І.В., Бакуліної С.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської області, м. Харків на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у справі господарського суду Сумської області за позовомФермерського господарства "Спас-2007", с. Куянівка, Сумська обл. до Головного управління Держземагенства в Сумській області, м. Суми за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаКуянівської сільської ради, с. Куянівка, Сумська обл. провизнання договору оренди земель поновленим

за участю представників

прокуратури: Савицька О.В.,

позивача: Авраменко О.Є., Даценко А.М.,

відповідача: не з'явився;

третьої особи: Павленко А.М.

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Спас-2007" (далі за текстом - ФГ "Спас-2007") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Головного управління Держземагентства в Сумській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Куянівської сільської ради про визнання поновленим Договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 88,127 га (72,7845 га ріллі та 15,3428 га) на території Куянівської сільської ради, укладеного 16.03.2010 року, зареєстрованого у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2010 року за № 041062600714, з урахуванням Договору про заміну сторони у Договорі оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення від 13.03.2015 року, укладеного між Білопільською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держземагенства у Сумській області, згідно з яким Головне управління Держземагенства у Сумській області набуло статусу орендодавця, на той же самий строк і на тих самих умовах, які передбачені в Договорі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано поновленим Договір оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 88,127 га (72,7845 га ріллі та 15,3428 га) на території Куянівської сільської ради, укладений 16.03.2010 року, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2010 року за № 041062600714, з урахуванням Договору про заміну сторони у Договорі оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення від 13.03.2015 року, укладеного між Білопільською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держземагенства у Сумській області, згідно з яким Головне управління Держземагенства у Сумській області набуло статусу орендодавця, на той же самий строк і на тих самих умовах, які передбачені в Договорі.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивач як орендар належно виконував свої зобов'язання за Договором оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення від 16.03.2010 року і після спливу строку Договору має переважне право перед іншими особами на укладення Договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), оскільки більш ніж за місяць до закінчення строку Договору орендар повідомив орендодавця про свій намір продовжити Договір оренди, продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку Договору, а тому на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих же самих умовах, які були передбачені Договором.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ФГ "Спас-2007" до Вищого господарського суду України подано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а представники позивача та третьої особи проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.03.2010 року Білопільською районною державною адміністрацією в Сумській області (орендодавець) та ФГ "Спас-2007" (орендар) укладено Договір оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення (далі за текстом - Договір оренди), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 88,127 га (72,7845 га ріллі та 15,3428 га) на території Куянівської сільської ради строком на 5 років з 30.03.2010 року по 30.03.2015 року. Вказаний Договір зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2010 року за № 041062600714.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 16.03.2010 року.

Відповідно до п. 8 Договору оренди його укладено на 5 років з 30.03.2010 року по 30.03.2015 року. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право на поновлення Договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Згідно з Договором про заміну сторони у Договорі оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення (державна реєстрація від 30.03.2010 року № 041062600714) від 13.03.2015 року Білопільська райдержадміністрація як орендодавець була замінена на Головне управління Держземагенства у Сумській області.

Також, судами встановлено, що до закінчення встановленого Договором терміну, на який було укладено Договір оренди (30.03.2015 року), на виконання п. 8 Договору оренди позивач, починаючи з листопада 2014 року, неодноразово звертався до відповідача з клопотанням про продовження вищезазначеного Договору оренди, що підтверджується листом за № 29 від 18.11.2014 року, листом-повідомленням за № 3 від 03.02.2015 року, листом за № 5 від 24.02.2015 року, листом за № 8 від 20.03.2015 року. Зазначеними листами, які отримані відповідачем, позивач повідомляв про свій намір продовжити строк дії Договору оренди на тих же умовах та на той самий строк, в той же час відповіді чи заперечення щодо продовження строку дії Договору від відповідача не отримував. При цьому, позивач вказував, що до зазначених листів ним додавався проект Додаткової угоди, який зі слів працівників відповідача був загублений, у зв'язку з чим 07.04.2015 року голова ФГ "Спас-2007" Авраменко О.Є. та головний бухгалтер звертались за роз'ясненнями до відповідача, посадові особи якого зазначили, що, начебто, листом за № 0-816/21-15 від 04.04.2015 року (реквізити озвучені посадовими особами відповідача без надання можливості ознайомитись зі змістом листа) фермерське господарство повідомлено про неподання ним всупереч вимог закону проекту Додаткової угоди до Договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення. Разом з тим, зазначений лист відповідача не надано судам на підтвердження факту не подання позивачем Додаткової угоди.

Водночас, відповідач вказував на те, що ним надсилалися відповіді на вищезазначені звернення, а саме: листами від 25.02.2015 року та від 19.03.2015 року Головне управління Держземагенства у Сумській області повідомляло ФГ "Спас-2007" про відсутність правових підстав щодо поновлення зазначеного Договору оренди, оскільки до його листів не додано проекту Додаткових угод та відсутня інформація щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Проте доказів надсилання вищезазначених листів на адресу позивача відповідачем судам не надано.

З урахуванням встановлених обставин справи на підставі ст. ст. 6, 33 Закону України "Про оренду землі" суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили з того, що позивач завчасно, до закінчення строку дії Договору оренди повідомив про свій намір пролонгації даного Договору на тих же умовах, тобто, скористався своїм переважним правом на поновлення Договору оренди землі; заперечень зі сторони орендодавця щодо продовження дії Договору на адресу позивача не надходило, оскільки листи Головного управління Держземагенства у Сумській області від 25.02.2015 року та від 19.03.2015 року про роз'яснення порядку продовження дії Договору оренди у розумінні ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не є рішеннями орендодавця про відмову в поновлені Договору оренди; при цьому, 11.03.2015 року рішенням Білопільської районної ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок для поновлення Договору оренди на земельну ділянку з ФГ "Спас-2007" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Куянівської сільської ради загальною площею 88,1273 га, нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2014 року - 1 983 671, 15 грн. і зазначену грошову оцінку враховано позивачем при зверненні до відповідача з листом за № 15 від 08.04.2015 року, до якого додано проект Додаткової угоди до Договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення шляхом внесення змін до нього, який не був розглянутий відповідачем, що свідчить про наявність порушеного переважного права позивача на поновлення Договору оренди землі, яке підлягає захисту.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, вважає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів було не повно досліджено обставини у даній справі, а тому судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Закон України "Про оренду землі" є спеціальним законом переважно перед іншими законодавчими актами, що регулюють земельні правовідносини в Україні, а, отже, цей Закон підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

В силу приписів ч. ч. 1 - 9 ст. 33 Закон України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент закінчення строку дії Договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Отже, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, в ч. 1 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

В ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у тому числі її частина 1 регламентує переважне орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а частина 6 - підстави поновлення договору оренди у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі № 3-312гс16.

Відтак, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Як вірно встановлено судами передніх інстанції, позивач після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки продовжує належним чином користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати обов'язки землекористувача за Договором оренди землі, в тому числі сплачувати орендну плату, здійснив нову грошову оцінку земельної ділянки для поновлення Договору оренди, з урахуванням якої направив на адресу відповідача лист за № 15 від 08.04.2015 року до якого додано проект Додаткової угоди до Договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення шляхом внесення змін до нього, і не підписання цього проекту стало підставою для захисту порушеного права орендаря.

За таких обставин, обґрунтовано задовольняючи позовні вимоги позивача шляхом поновлення Договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суди не надали оцінки правовідносинам сторін з урахуванням Додаткової угоди до Договору оренди, направленої на адресу відповідача, яка з огляду на приписи ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" мала бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Згідно з ч. ч. 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Господарськими судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Договір оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення від 16.03.2010 року вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, оскільки орендар продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку Договору не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні Договору оренди землі, проте, договір продовжується не автоматично, а способом укладення обов'язкової додаткової угоди про продовження договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

В силу приписів ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Таким чином, за змістом вищенаведених правових норм прямо встановлено обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення, що є підставою для висновку, що способом захисту порушеного права є саме зобов'язання укласти додатковий договір, зміст якого або посилання на який обов'язково зазначається в резолютивні частині рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо необхідності поновлення Договору оренди на умовах Додаткової угоди, зміст якої не досліджено судами, і, відповідно, не вказано в резолютивній частині рішення, на яких умовах зобов'язано відповідача її укласти.

Зазначені обставини залишились поза увагою господарських судів попередній інстанцій, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року та рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 06.08.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у справі № 920/746/15 - скасувати.

3. Справу № 920/746/15 направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіІ.В. Алєєва С.В. Бакуліна