Рішення

від 01.11.2016 по справі 908/2427/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/103/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016 Справа № 908/2427/16

За позовом: Концерн В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«МТМВ» Дніпровського району (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕгідаВ» (69006 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В)

про стягнення 15 244 грн. 68 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 243/20-19 від 11.07.2016р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«МТМВ» Дніпровського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕгідаВ» , м. Запоріжжя про стягнення 11 718 грн. 79 коп. основного боргу, 1 078 грн. 79 коп. пені, 364 грн. 76 коп. 3 % річних, 2 082 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2016 р., справу № 908/2427/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 16.09.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2427/16, присвоєно справі номер провадження 27/103/16 та призначено судове засідання на 01.11.2016р.

01.11.2016р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 01.11.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, надав витребувані ухвалою суду документи в обґрунтування заявлених вимог (долучені до матеріалів справи). Просить суд стягнути з відповідача 11 718 грн. 79 коп. основного боргу, 1 078 грн. 79 коп. пені, 364 грн. 76 коп. 3 % річних, 2 082 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання 01.11.2016 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки відповідач суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування ГПК УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На виконання вимог суду, позивачем надано витяг з електронного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно реєстру, Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЕгідаВ» знаходиться за адресою: 69006 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 01.11.2016р. надіслано на юридичну адресу відповідача: 69006 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В, яка отримана представником відповідача за довіреністю - 23.09.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 В«Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. В«Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕгідаВ» , згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України В«Про теплопостачанняВ» , споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Господарським судом встановлено , що рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002р. В«Про створення комунальних підприємств теплових мережВ» створено Концерн В«Міські теплові мережіВ» .

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну В«Міські теплові мережіВ» в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 11031050064000104, основною метою діяльності Концерну В«МТМВ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну В«МТМВ» предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України В«Про теплопостачанняВ» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України В«Про теплопостачанняВ» , теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України В«Про теплопостачанняВ» , закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 В«Правил користування тепловою енергієюВ» , затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» . Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України В«Про теплопостачанняВ» .

01.02.2007р. між Концерном В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«МТМВ» Дніпровського району (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕгідаВ» (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101581.

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - протягом року;

- кондиціювання - по замовленню споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню споживача.

Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Позивачем на виконання умов договору в період з березня 2014 р. по квітень 2014 р., з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. відпущено відповідачеві теплову енергію на суму 12 056 грн. 98 коп.

Теплова енергія постачалась в викуплене підвальне не житлове приміщення для розташування офісу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3-В.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації сумузаборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно п. 6.6.1 договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Відповідно до п. 6.6.2 договору у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідач не з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором.

Позивач направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу відповідача поштовою кореспонденцією, хоча такий обов'язок не покладається на позивача умовами договору (докази направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії на адресу відповідача містяться в матеріалах справи).

За період з березня 2014р. по квітень 2014р., з жовтня 2014р. по квітень 2015р., з жовтня 2015р. по квітень 2016р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 12 056 грн. 98 коп.

За вказаний період відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату за спожиту теплову енергію в спірному періоді в сумі 338 грн. 19 коп., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 718 грн. 79 коп.

Заперечень щодо нарахування, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу концерну від відповідача не надходило, належним чином оформлених атів приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув, отже фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. П. 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. передбачає, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно ст. 276 ГК України відповідач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком відповідача є додержання вимог договору та нормативно - правових актів.

У відповідності п. 40 Правил відповідач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та правил

У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.

Отже, Концерном В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«МТМВ» Дніпровського району були виконані всі умови договору.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором на постачання теплової енергії в гарячій воді.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕгідаВ» , м. Запоріжжя 11 718 грн. 79 коп. основного боргу за період з березня 2014р. по квітень 2014р., з жовтня 2014р. по квітень 2015р., з жовтня 2015р. по квітень 2016р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 364 грн. 76 коп. 3 % річних за період з 20.04.2014р. по 22.08.2016р., 2 082 грн. 34 коп. втрат від інфляції за період з травня 2014р. по липень 2016р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні втрати.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за вищевказаним договором належним чином відповідач не довів.

Згідно п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програмного комплексу В«ЗаконодавствоВ» та враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума втрат від інфляції у розмірі 2 082 грн. 34 коп. та 3 % річних у розмірі 364 грн. 76 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 078 грн. 79 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну встановленого у п 6.4 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» , господарським судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунку за кожен період окремо.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» з відповідача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 078 грн. 60 коп. В частині стягнення 00 грн. 19 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

На підставі статті 85 ГПК України - 01.11.2016 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«МТМВ» Дніпровського району до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕгідаВ» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕгідаВ» (69006 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 30594631) на користь Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«МТМВ» Дніпровського району (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 11 718 (одинадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 79 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕгідаВ» (69006 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 30594631) на користь Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«МТМВ» Дніпровського району (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 364 (триста шістдесят чотири) грн. 76 коп. 3 % річних, 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 34 коп. втрат від інфляції, 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 60 коп. пені, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 03.11.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.