Рішення

від 26.04.2007 по справі 5/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.07                                                                                 Справа № 5/137

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю представників сторін:

від позивача – Мітракова Г.В. (довіреність № 126 від 05.04.07.);

від відповідача – не прибув;

розглянувши матеріали справи за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «Донбасенергоресурси» (м. Донецьк, пр-т Комсомольський, 8, оф.101, код 30013690);

до приватного підприємства «Фірма «Парітет» (м. Луганськ, вул. Кропивницького, 51, код 24854994);

про стягнення 2919 грн. 76 коп., –

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «Донбасенергоресурси»заявлено позовні вимоги до приватного підприємства «Фірма «Парітет» про стягнення заборгованості за поставлену продукцію (електричні лампи) в сумі 2688,62 грн. та трьох процентів річних в сумі 231,14 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не прибув, тому, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача  та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2003 року позивач передав відповідачу продукцію, а саме електричні лампи на загальну суму 2688,62 грн. Дана продукція була поставлена по накладній № 93ф від 27.03.03. та отримана представником відповідача за довіреністю ЯЖИ № 234757 від 27.03.03. однак, оплату за отримані матеріальні цінності відповідач не здійснив до теперішнього часу.

26.03.04. позивачем за № 114/1 було направлено листа до відповідача з вимогою оплатити отриманий товар.  

Викладені обставини свідчать про те, що спірні правовідносини виникли в 2003 році та продовжують існувати до теперішнього часу.

З 1 січня 2004 року втратив чинність ЦК УРСР, який регулював господарські та цивільні відносини до 01.01.04. і, відповідно, почали діяти ГК та ЦК України, які регулюють їх в теперішній час.

В пункті 4 р. 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України зазначається, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Статтею 5 ЦК України, встановлена дія актів цивільного законодавства у часі, а саме, в ч. 3 цієї статті зазначається, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.   

Таким чином, до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення нині діючих ГК та ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Факт передачі позивачем та отримання відповідачем вищезазначеної продукції свідчить, що між сторонами 27.03.03. був вчинений двосторонній правочин, який по своїй правовій природі фактично є поставкою продукції.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти тільки у письмовій формі.

В даному випадку, в момент вчинення правочину сторонами не додержано вимог закону, необхідних для його чинності, встановлених ч. 4 ст. 203 та п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, що, згідно ст. 215 ЦК України, тягне за собою недійсність такого правочину та певні правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України. Але, в п. 2 ст. 218 ЦК України зазначається, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладено усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач передав продукцію, тобто вчинив дію, а відповідач підтвердив її вчинення шляхом прийняття даної продукції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами, як вказувалось вище, було вчинено дійсний двосторонній правочин, який по своїй правовій природі фактично є поставкою продукції і до якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, повинні застосовуватись загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець (в даному випадку відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач прийнявши продукцію не оплатив її по теперішній час, в зв'язку з чим в нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 2688,62 грн.

Виходячи з положень п. 1 ст. 692 ЦК України,  оскільки договірні стосунки між сторонами відсутні і не встановлений строк оплати товару, відповідач повинен був сплатити позивачу вартість отриманої продукції одразу ж після її прийняття, що ним не зроблено до теперішнього часу.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку, як встановлено в судовому засіданні, про порушене право позивач дізнався 03.04.04., після того як відповідач залишив без відповіді його письмову вимогу № 114/1 від 26.03.04. про виконання зобов'язання щодо оплати вищевказаних отриманих товарів народного споживання на суму 2688,62 грн. 22.03.07. позивач звернувся з позовними вимогами до суду про стягнення зазначеної заборгованості.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач в межах встановлених чинним законодавством України строків звернувся до господарського суду за захистом свої порушених прав.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, за умовами договору та вимогами Господарського і Цивільного кодексів України у встановлений строк, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість в сумі 2688,62 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, також, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Тому, відповідачу на суму несплаченої частини заборгованості обґрунтовано і правильно нараховані 3% річних в розмірі 231,14 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Отже, з урахування викладеного, позовні вимоги слід визнати такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються господарські витрати, понесені позивачем, по сплаті держмита в сумі 102 грн. і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Парітет» (м. Луганськ, вул. Кропивницького, 51, код 24854994) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «Донбасенергоресурси» (м. Донецьк, пр-т Комсомольський, 8, оф.101, код 30013690) заборгованість в сумі 2688,62 грн., 3 % річних в сумі 231,14 грн., витрати по сплаті держмита в сумі  102 грн. і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –27.04.07.

Суддя                                                                                        О.В. Закропивний