Постанова

від 07.11.2016 по справі 810/3077/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 року           810/3077/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Головбудсервіс-К"

доІрпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Головбудсервіс-К" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2016 №0006711501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем за січень 2015 року податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом в грудні 2014 року є неправомірними. Так, позивач зазначив, що податкові накладні, на підставі яких в січні 2015 року сформовано податковий кредит у сумі 56000 грн., були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а податкове законодавство не передбачає заборони віднесення суми податкового кредиту за своєчасно зареєстрованою податковою накладною до іншого періоду ніж період виписки податкової накладної.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту). Відтак, відповідач вважає, що позивачем в порушення вимог п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2015 року суму податку на додану вартість у розмірі 56000 грн. за рахунок податкових накладних, які були виписані в грудні 2014 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України.

У судове засідання, призначене на 31.10.2016, з'явились представники сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Головбудсервіс-К" (код ЄДРПОУ 34427305) зареєстровано в якості юридичної особи 16.06.2006, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач взятий на податковий облік в Ірпінському відділенні Вишгородської ОДПІ та з 20.02.2014 зареєстрований в якості платника податку на додану вартість за №200163804.

У червні 2016 року Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Головбудсервіс-К" за січень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 01.06.2016 №617/15-01/34427305 (далі - Акт перевірки).

У ході перевірки податковим органом проаналізовано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року (від 17.02.2015 №9016760311) та встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у січні 2015 року включено суму ПДВ 56000 грн., сформовану по взаємовідносинах із ТОВ "Анонсер Торг" на підставі податкових накладних від 05.12.2014 №27 та від 10.12.2014 №53.

Згідно висновків акту перевірки в ході перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ "Головбудсервіс-К" вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за січень 2015 року на суму ПДВ 56000 грн. та занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року на суму 56000 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Ірпінським відділенням Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 №0006711501, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 84000 грн., з яких: 56000 грн. - за основним платежем; 28000 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Однак, вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання неправомірним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Позивачем 17.02.2015 засобами телекомунікаційного зв'язку до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, що підтверджується квитанцією №2.

Згідно розділу ІІ додатку №5 до вказаної податкової декларації позивачем до складу податкового кредиту за січень 2015 року віднесено суми податку на додану вартість за господарськими операціями, зокрема, з контрагентом ТОВ "Анонсер Торг".

Податковий кредит за вказаний період був сформований позивачем, зокрема, на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Анонсер Торг", а саме:

- від 05.12.2014 №27, отриманої від ТОВ "Анонсер Торг" на загальну суму 240000,00 грн., в т.ч. ПДВ 40000,00 грн.;

- від 10.12.2014 №53, отриманої від ТОВ "Анонсер Торг" на загальну суму 96000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16000,00 грн.

Факт отримання позивачем вказаних податкових накладних від ТОВ "Анонсер Торг" підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за січень 2015 року.

Суд зазначає, що відповідач дійшов висновку про завищення суми податкового кредиту з ПДВ за січень 2015 року у зв'язку з тим, що позивачем включено до податкового кредиту за вказаний період податкові накладні, що були складені в грудні 2014 року, а саме податкові накладні від 05.12.2014 №27 та від 10.12.2014 №53.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент складення податкових накладних) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, виходячи з наведених норм, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (послуг), до податкового кредиту виникає у платника податків в разі підтвердження вказаної суми податку на додану вартість податковою накладною, належним чином оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, таке право виникає у платника податку в звітному періоді в момент придбання товару (послуг) та виписування постачальником податкової накладної, а не в момент відображення суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту у податковій звітності.

Фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушень і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок про те, що позивач включив у звітному податковому періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних в 2014 році, оскільки новою редакцією п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яка діє з 01.01.2015, право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної в іншому періоді, ніж така податкова накладна виписана, на думку контролюючого органу, не передбачено.

Дійсно, з 01.01.2015 Законом України від 28.12.2014 року №71-VІІІ внесено зміни до Податкового кодексу України та викладено п.198.6 ст.198 в новій редакції:

"Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше, ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної:

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно".

Суд зазначає, що наведена норма стосується лише тих податкових накладних, які не зареєстровані або зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, а тому не може бути застосована до позивача, оскільки в акті перевірки відповідачем та під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалося, що податкові накладні видані та зареєстровані контрагентом позивача вчасно та без порушень.

Крім того, відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 01.01.2015, передбачалося, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тому, враховуючи, що спірні правовідносини з приводу виникнення права платника податку на формування податкового кредиту виникли саме в грудні 2014 року, а також наявності згідно вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин, права на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, суд вважає, що в даному випадку застосовуванню підлягають норми податкового законодавства, що діяли на момент виникнення правовідносин (в грудні 2014 року).

Суд вважає, що відсутність законодавчих обмежень в часі у платника податків на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, не позбавляє платника податку на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, суд вважає, що нова редакція п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яка діє з 01.01.2015, стосується лише тих податкових накладних, які не зареєстровані або зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, а тому не може бути застосована до позивача, оскільки податкові накладні від 05.12.2014 №27 та від 10.12.2014 №53 були належним чином та вчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що не заперечується відповідачем.

Більш того суд зазначає, що у зв'язку з тим, що Законом №71-VIII вилучено спеціальну норму, яка встановлювала строк, протягом якого зберігається право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі належним чином отриманих податкових накладних та за відсутності інших законодавчих обмежень в часі для платника податків на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, не позбавляє платника податку на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах загальних граничних строків, встановлених нормами Податкового кодексу.

При цьому, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

До 1 січня 2015 року спірні відносини регулювались абз. 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" абзаци третій-п'ятий замінено абзацами третім-шостим такого змісту:

"Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно".

З огляду на вказане податковий орган вважає, що з урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року та своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, також повинні включатись до складу податкового кредиту лише того звітного періоду, на який припадає дата їх складання.

Проте суд зазначає, що абзаци 3-6 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в редакції станом на час подання декларації з ПДВ за січень 2015 року не регулюють правовідносини, які склались між сторонами в даному спорі, оскільки в ході розгляду справи не встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем в січні 2015 року та виписані в грудні 2014 року, були зареєстровані з порушенням терміну їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, жодних застережень щодо включення цих податкових накладних до декларації з ПДВ за січень 2015 року Податковий кодекс України станом на час подання цієї декларації до податкового органу не містив.

До таких висновків суд також приходить у зв'язку із внесенням Законом України від 16.07.2015 №643-VIII змін до пункту 198.6 Податкового кодексу України, яким останній доповнено абзацом 4 наступного змісту: "У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної". При цьому абзаци 3-6 стали абзацами 5-8. Вказані зміни набули чинності з 1 вересня 2015 року. Тобто законодавець фактично повернув норму, яка діяла до 1 січня 2015 року.

Внесенням цих змін законодавець підтвердив різний предмет регулювання абзаців 4 та 5-8 (колишні 3-6) пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 у справі №804/8845/15 (номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 51421576).

З огляду на вказане суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що платники, які не включили податкові накладні до складу податкового кредиту відповідних періодів можуть реалізувати право на формування податкового кредиту за такими податковими накладними лише шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди, в які ці податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки такий висновок не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було включено до податкового кредиту за січень 2015 року суми податку на додану вартість згідно отриманих податкових накладних від 05.12.2014 №27 та від 10.12.2014 №53, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а підстави для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 56000,00 грн. відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 13.07.2016 №0006711501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на його користь не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Головбудсервіс-К" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінського відділення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 13.07.2016 №0006711501.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Балаклицький А. І.