Рішення

від 02.11.2016 по справі 904/8037/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.16р. Справа № 904/8037/16 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "СДК"

про стягнення боргу за разовим договором заявкою № 6 від 16.06.16р.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - виписка з ЄДР Серія А Д № 249905

Відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 11 000,00 грн. - основного боргу за разовим договором-заявкою № 6 від 16.06.16р. та 69,62 грн. - 3% річних.

Відповідач явку повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи доказів відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №5006900334997 та №5006900357288.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.16р. сторонами укладено разовий договір-заявка № 6 на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, за умовами якого Позивач взяв на себе зобов'язання перевезти вантаж Відповідача - цегла на піддонах по маршруту: смт Розділ, вул. Промислова 3 - м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська 12. Вартість перевезення становить 11 000,00 грн. з ПДВ. Порядок і терміни оплати - безготівковий розрахунок з ПДВ після розвантаження.

18.06.16р. сторонами підписано Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 67 від 18.06.16р., відповідно до якого послуги з перевезення виконані повністю і в належному стані.

Відповідач зобов'язаний був розрахуватися за надані послуги на користь Позивача після розвантаження вантажу, не пізніше наступного дня після складання акту виконаних робіт (наданих послуг).

За даними Позивача, Відповідач за надані послуги в обумовлений Договором строк не розрахувався.

03.08.16р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату боргу. Дана вимога отримана Відповідачем 05.08.16р., що підтверджується поштовим повідомленням №5006902892679. За даними Позивача, відповіді на вимогу Відповідач не надав, за надані послуги не розрахувався.

З посиланням на ст. 625 ЦК України, Позивач на прострочений борг Відповідача нарахував 3 % річних - 69,62 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

Перевіривши доводи Позивача, проаналізувавши матеріали справи, господарський суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, розрахунки Позивача в частині нарахування основного боргу - 11 000,00грн., розрахунок 3% річних Позивачем проведено невірно, оскільки акт виконаних робіт підписано 18.06.16р. - субота, оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 20.06.16р., відповідно, прострочення Відповідача почалося з 21.06.16р.

За перерахунком суду 3 % за період прострочення з 21.06.16р. по 04.09.16р. становить 68,52 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 11 000,00 грн. - основного боргу, 68,52 грн. - 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СДК", 50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, б.4, (код 37665043) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 50082, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 11 000,00 грн. - основного боргу, 68,52 грн. - 3 % річних, 1 377,86 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено