Рішення

від 01.11.2016 по справі 911/3110/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Справа № 911/3110/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства В«ФорвардВ» , Полтавська обл., м. Кременчук

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«БілоцерківгумотехнікаВ» ,

Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 72367,40 грн.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 19.09.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (директор);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство В«ФорвардВ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«БілоцерківгумотехнікаВ» (далі - відповідач) про стягнення 72367,40 грн., з яких 47000,00 грн. заборгованості, 20633,00 грн. пені, 3038,54 грн. інфляційних втрат та 1695,86 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 7/5-15 поставки товару від 07.05.2015 р. в частині оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 47000,00 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі п. 9.5. договору нараховано 20633,00 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3038,54 грн. інфляційних втрат та 1695,86 грн. 3 % річних.

01.11.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, в яких позивач зазнає, що відповідач, з порушенням встановлених договором строків, частково оплатив поставлений товар, а саме 15.07.2015 р. повернуто частково товар на суму 10800,00 грн., сплачено у вересні 2015 р. 60000,00 грн., в жовтні 2015 р. повернуто товар на суму 56160,00 грн., сплачено у грудні 2015 р. 55000,00 грн., сплачено у квітні 2016 р. 2711,52 грн. До зазначених пояснень позивачем додано платіжні доручення, банківські виписки з рахунку позивача та видаткові накладні на повернення.

Представник позивача у судових засіданнях 11.10.2016 р. та 01.11.2016 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 11.10.2016 р. не з'явився, а у судовому засіданні 01.11.2016 р. суму боргу визнав, проти суми пені заперечував, посилаючись на п. 9.5. договору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2015 р. між приватним підприємством В«ФорвардВ» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«БілоцерківгумотехнікаВ» (покупець) було укладено договір № 7/5-15 поставки товару (далі - договір), відповідно до умов якого продавець поставить і передасть у власність покупця, а покупець прийме і сплатить у повній сумі на умовах цього договору технічний вуглець (далі товар), в асортименті, кількості і цінами, згідно специфікацій, рахунків, які є невід'ємною частиною договору ( п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору ціна на товар договірна, приймається в українських гривнях і зазначена в рахунку до відвантаження партії товару. У разі зміни цін на сировину і (або) енергоносії ціна на товар буде змінюватись пропорційно на момент зміни таких цін.

Умови оплати: 100 % передоплата, шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.3. договору покупець зобов'язаний сплатити отриманий від продавця рахунок протягом 3-х робочих днів.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі несплати покупцем рахунка в обумовлений п. 4.3. даного договору термін, продавець залишає за собою право змінювати ціну товару.

Відповідно до п. 4.5. договору загальна сума цього договору складається із загальної суми усіх підписаних специфікацій або рахунків, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 11.7. договору термін його дії з моменту його підписання до 31.12.2016 р., а в частині розрахунків - до повного його виконання.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару, а відповідач прийняв товар на суму 231671,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № 169 від 30.06.2015 р., товарно-транспортною накладною № 169 від 30.06.2015 р., які підписані та скріплені печатками сторін, та податковою накладною № 183 від 30.06.2015 р.

Для отримання товару відповідачем було видано довіреність № 30061 від 30.06.2015 р. на ім'я ОСОБА_2.

Для оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 175 від 30.06.2015 р. на суму 231671,52 грн.

15.07.2015 р. відповідач за видатковою накладною № 2 від 15.07.2015 р. повернув позивачу поставлений ним товар на суму 10800,00 грн.

30.10.2015 р. відповідач за видатковою накладною № 3 від 30.10.2015 р. повернув позивачу поставлений ним товар на суму 56160,00 грн.

Таким чином, сума поставки за видатковою накладною № 169 від 30.06.2015 р. становить 164711,52 грн.

В порушення умов п. 4.3. договору відповідач за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 169 від 30.06.2015 р. розрахувався частково у сумі 117711,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківською випискою з рахунку позивача.

Відповідач зобов'язання за договором в частині оплати вартості товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 47000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за видатковою накладною № 169 від 30.06.2015 р. у повному обсязі не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 47000,00 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивач, посилаючись на п. 9.5. договору просить стягнути з відповідача пеню у сумі 20633,00 грн.

Відповідно до п. 9.5. договору за порушення термінів оплати за цим контрактом продавець має право вимагати від покупця виплати пені у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення. Загальна сума пені не може перевищувати 8% від вартості неоплаченого товару.

Позивач просить стягнути з відповідача 20633,00 грн. пені, нарахованої за період з 04.07.2015 р. по 14.09.2016 р. на заборгованість відповідача у сумі 47000,00 грн.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, позивачем неправомірно нараховано пеню за період з 05.01.2016 р. по 14.09.2016 р., оскільки нарахування пені, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, припинилося 04.01.2016 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, сума пені, нарахована на заборгованість відповідача у сумі 47000,00 грн. за період з 04.07.2015 р. по 04.01.2016 р., становить 8695,00 грн.

Проте, у п. 9.5. договору сторони узгодили, що сума пені не може перевищувати 8% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки 8% від 47000,00 грн. заборгованості становить 3760,00 грн., то враховуючи положення п. 9.5. договору, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3760,00 грн. пені.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3038,54 грн. інфляційних втрат та 1695,86 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3038,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 47000,00 грн. за період з 04.07.2015 р. по 14.09.2016 р.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом встановлено, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за період, що становить менше місяця, а саме за липень 2015 р. та вересень 2016 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 47000,00 грн. за період з серпня 2015 р. по серпень 2016 р., становить 3543,98 грн., проте з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3038,54 грн. інфляційних втрат, в межах заявлених позовних вимог.

Як вже зазначалось, позивач просить стягнути з відповідача 1695,86 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 47000,00 грн. за період з 04.07.2015 р. по 14.09.2016 р.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 1695,86 грн. 3 % річних.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«БілоцерківгумотехнікаВ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, буд. 2, офіс 206, код 39679215) на користь приватного підприємства В«ФорвардВ» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Жовтнева, буд. 8/18, код 30446565) 47000,00 грн . (сорок сім тисяч грн. 00 коп.) заборгованості, 3760,00 грн. (три тисячі сімсот шістдесят грн. 00 коп.) пені, 3038,54 грн. (три тисячі тридцять вісім грн. 54 коп.) інфляційних втрат, 1695,86 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто п'ять грн. 86 коп.) 3 % річних та 1056,71 грн. (одну тисячу п'ятдесят шість грн. 71 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 07.11.2016 р.

Суддя О.О. Рябцева