Рішення

від 02.11.2016 по справі 918/1073/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р. Справа № 918/1073/16

Господарський суд Рівненської області у складі суду: суддя Романюк Р.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр" Агробіотехнологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.08.2016 року);

від відповідача: не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр" Агробіотехнологія" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро" про стягнення 30000 грн. 00 коп. заборгованості, 11386 грн. 01 коп. пені та 2652 грн. 81 коп. інфляційних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі Договору купівлі-продажу № 31/07/1 від 31.07.2015 р. він поставив відповідачу продукцію, вартість якої останнім не сплачена, а тому враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, пеню та інфляційні у примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.10.2016 року порушено провадження по справі № 918/1073/16 та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні 02.11.2016 року оголошувалася перерва.

02.11.2016 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30 000 грн. 00 коп. заборгованості, 13 494 грн. 23 коп. пені та 2 522 грн. 29 коп. інфляційних.

Вказана заява подана в порядку визначеному ст. 22 ГПК України, підписана уповноваженим представником, не суперечить чинному законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а відтак приймається судом.

В судовому засіданні 02.11.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача відзив не подав, в судове засідання 02.11.2016р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр" Агробіотехнологія" (далі - Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро" (далі - Замовник) був укладений Договір купівлі-продажу № 31/07/1 від 31.07.2015 р., за умовами якого виробник, у визначений за згодою сторін термін, виробляє, а замовник купує замовлену біопродукцію для біологічної боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур (п.1.1 Договору).

Замовник купує біопродукцію для використання в технологічних процесах виробництва сільськогосподарської продукції (п.1.2. Договору).

За змістом п. 2.1. Договору, виробник зобов'язується виробити та продати замовнику біологічну продукцію в строк, та на суму відповідно до таблиці: А) трихограма, культура - кукурудза, площа - 600 га. Вартість 30000,00 грн, орієнтовані строки поставки трихограми - серпень. Разом по договору біопродукції на суму тридцять тисяч грн. 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2., п. 3.3. та п. 3.4. Договору, повну оплату вартості біопродукції замовник проводить після підписання ним видаткових накладних, згідно яких передана біопродукція. Кінцевий термін проведення розрахунків 18.12.2015 р. Оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виробника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виробника. Виробник надає замовнику податкову накладну, оформлену відповідно до чинного законодавства України, протягом двох днів з дати здійснення оплати, або видачі продукції, а видаткову накладну виробник надає замовнику при передачі товару.

Строк дії цього договору встановлений з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору купівлі-продажу № 31/07/1 від 31.07.2015 р. позивач поставив відповідачу товар (трихограму) на загальну суму 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № 31/07/1 від 31 липня 2015 року (а.с.10) та довіреністю № 15 від 31.07.2015р. (а.с. 11).

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем станом на момент подання позову заборгованість перед позивачем не сплачено та становить 30 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки відповідачу товару згідно Договору купівлі-продажу №31/07/1 від 31.07.2015 р. та його ціна підтверджується зібраними у справі доказами, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення 30 000 грн. 00 коп. заборгованості, судом визнаються обґрунтованими.

Крім того, п. 5.3 Договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію замовник сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

За змістом частини 1 та частини 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

За змістом частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, позивач керуючись вищезазначеним пунктом Договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 13 494 грн. 23 коп. за період прострочення з 11.09.2015 р. по 02.11.2016 р.

Перевіривши подані розрахунки та періоди нарахування пені, судом встановлено невідповідність нарахування пені вимогам чинного законодавства. Так зокрема, відповідно до п. 3.2. Договору сторони визначили, що кінцевий термін проведення розрахунків 18.12.2015 р., тому здійснивши перерахунок судом визнається правомірним стягнення з відповідача пені, нарахованої у період з 19.12.2015 р. по 18.06.2016 р. (з урахуванням шестимісячного строку нарахування, визначеного частиною 6 статті 232 ГК України) в розмірі 6 281 грн. 10 коп.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 11.09.2015 р. по 02.11.2016 р. інфляційні в розмірі 2 522 грн. 29 коп.

Разом з тим, перевіривши подані позивачем розрахунки (період нарахування), судом встановлено невідповідність нарахування інфляційних вимогам чинного законодавства. Так зокрема, здійснивши перерахунок в межах періоду з 19.12.2015 р. по 02.11.2016 р. обґрунтованими судом визнається нарахування 1 920 грн. 00 коп. інфляційних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр" Агробіотехнологія" 30 000 грн. 00 коп. заборгованості, 6 281 грн. 10 коп. пені та 1 920 грн. 00 коп. інфляційних, з покладенням судових витрат на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирець-Агро" (34300, Рівненська обл., смт. Володимирець, вул. Будівельників, буд. 10, код ЄДРПОУ 39529764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий центр" Агробіотехнологія" (20800, Черкаська обл., м. Камянка, вул. Л. Борисової, 76е, код ЄДРПОУ 36774834) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 6 281 (шість тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 10 коп. пені, 1 920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. інфляційних та 1 143 (одну тисячу сто сорок три) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "07" листопада 2016 року

Суддя Романюк Р.В.