Рішення

від 03.11.2016 по справі 920/959/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.2016 Справа № 920/959/16

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Завалій Г.В., розглянувши матеріали справи № 920/959/16:

за позовом: Виробничо - комерційного підприємства товариства з обмеженою

відповідальністю «Торгсервіс», м. Кролевець, Сумська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр ОСОБА_1»,

м. Суми,

про стягнення 55 716 грн. 81 коп.,

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 16-09/15-юр від 16.09.2015);

Від відповідача: не з'явився,

Суть спору : позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 386 від 22.02.2013 в розмірі 55716,81 грн., в тому числі: суму основного боргу - 29045,36 грн., пені - 3879,73 грн., штрафу - 2904,53 грн., інфляційних - 19457,48 грн., 3% річних - 429,71 грн.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 3 листопада 2016 надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 03.11.2016 року не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення представнику відповідача 18.10.2016 року ухвали господарського суду Сумської області по справі № 920/959/16 від 11.10.2016.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2013 між сторонами було укладено договір № 386, за умовами якого позивач в строки та на умовах договору зобов'язується передати у власність відповідача товар, а останній в свою чергу зобов'язується в термін та на умовах, передбачених договором прийняти і оплатити товар, а також повернути тару.

ОСОБА_1 вважається переданим позивачем і прийнятий відповідачем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними (п. 2.5 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що кількість та асортимент кожної партії товару визначається, згідно заявки відповідача та зазначається в товаросупровідних документах на таку партію товару. За відсутності документального оформлення замовлення факту узгодження умов доставки, кількості та асортименту партії товару, є підписана сторонами видаткова накладна.

Зі змісту пункту 4.1. договору вбачається, що оплата кожної партії товару здійснюється відповідачем, шляхом перерахування 100% її вартості на розрахунковий рахунок позивача, або шляхом внесення готівки в касу позивача.

Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № SU-0025281 від 24.07.2014, № SU-0025633 від 28.07.2014, № SU-0025634 від 28.07.2014, № SU-0025636 від 28.07.2014, № SU-00270078 від 07.08.2014, № SU-0027079 від 07.08.2014, № SU-0027080 від 07.08.2014, № SU-0027081 від 07.08.2014, № SU-0027082 від 07.08.2014 підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві та отримання останнім товару вартістю 30 045 грн. 36 коп. (а.с. 13-21).

Пунктом 4.2. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, визначено, що відстрочка оплати за кожну окрему партію товару становить 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару, але в будь-якому разі до наступної поставки товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 29 045 грн. 36 коп.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару відповідно до договору № 386 від 22.02.2013 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до приписів частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 045 грн. 36 коп. заборгованості суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Зі змісту пункту 6.1 договору вбачається, що за кожен день прострочення оплати товару відповідач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При подальшому надходженні коштів від відповідача в першу чергу погашається пеня.

Згідно з розрахунком позивача пеня становить 3 879 грн. 73 коп., в тому числі: в сумі 88 грн. 15 коп. за період з 08.08.2014 року по 03.02.2015 року, виходячи з суми боргу за накладною SU-0025281 від 24.07.2014 з урахуванням часткових оплат, в сумі 360 грн. 75 коп. за період з 12.08.2014 року по 07.02.2015 року, виходячи з суми боргу за накладною SU-0025633 від 28.07.2014, в сумі 543 грн. 63 коп. за період з 12.08.2014 року по 07.02.2015 року, виходячи з суми боргу за накладною SU-0025634 від 28.07.2014, в сумі 272 грн. 56 коп. за період з 12.08.2014 року по 07.02.2015 року, виходячи з суми боргу за накладною SU-0025636 від 28.07.2014, в сумі 458 грн. 35 коп. за період з 22.08.2014 року по 17.02.2015 року, виходячи з суми боргу за накладною SU-0027078 від 07.08.2014, в сумі 250 грн. 05 коп. за період з 22.08.2014 року по 17.02.2015 року, виходячи з суми боргу за накладною SU-0027079 від 07.08.2014; в сумі 543 грн. 03 коп. за період з 22.08.2014 року по 17.02.2015 року, виходячи з суми боргу за накладною SU-0027080 від 07.08.2014; в сумі 625 грн. 86 коп. за період з 22.08.2014 року по 17.02.2015 року, виходячи з суми боргу за накладною SU-0027081 від 07.08.2014; в сумі 737 грн. 35 коп. за період з 22.08.2014 року по 17.02.2015 року, виходячи з суми боргу за накладною SU-0027082 від 07.08.2014 (а.с. 4-6).

Пунктом 6.4 договору визначено, що за порушення терміну розрахунків за отриману продукцію відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 (десяти відсотків) від неперерахованої суми.

Враховуючи зазначене, позивачем відповідачеві нараховано штраф у сумі 2 904 грн. 53 коп., виходячи з суми основного боргу за договором 29 045 грн. 36 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договорів, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 3 879 грн. 73 коп. та 2 904 грн. 53 коп. штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Позивачем відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 429 грн. 71 коп. та інфляційні збитки в сумі 19 457 грн. 48 коп..

Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляції передбачене діючим законодавством України, відповідачем обґрунтованих заперечень надано не було, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 429 грн. 71 коп. та інфляційних в розмірі 19 457 грн. 48 коп..

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр ОСОБА_1» (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 15, код 38523154) на користь Виробничо- комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код 30033501) 29 045 грн. 36 коп. заборгованості, 3 879 грн. 73 коп. пені, 2 904 грн. 53 коп. штрафу, 19 457 грн. 48 коп. інфляційних нарахувань, 429 грн. 71 коп. 3 % річних та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2016 року.

Суддя С. В. Заєць