Рішення

від 07.11.2016 по справі 918/1042/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2016 р. Справа № 918/1042/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Водолій - Ера"

про стягнення в сумі 11 949,21 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 04.01.2016 року

від відповідача: ОСОБА_3, керівник, НОМЕР_1 від 02.06.1998 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Водолій - Ера" (відповідач) про стягнення в сумі 14 949,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.10.2013 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 1480 на постачання теплової енергії (договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язалося забезпечити тепловою енергією для потреб центрального опалення приміщення відповідача, а споживач, у свою чергу, зобов'язався здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах цього договору по існуючим тарифам.

Договірні зобов'язання відповідач належним чином не виконує, отримані послуги у повному обсязі не оплачує, внаслідок чого станом на 01.10.2016 року за ним обліковується заборгованість в розмірі 13 354,29 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню в розмірі 475,08 грн, 293,36 грн 3% річних та 826,48 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11-16, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 216 - 217 ГК України.

Ухвалою суду від 06.10.2016 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 24.10.2016 року.

19.10.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній надав докази часткового погашення основного боргу.

24.10.2016 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 10 354,29 грн основного боргу, 475,08 грн пені, 3% річних в сумі 293,36 грн та 826,48 грн інфляційних.

У судовому засіданні 24.10.2016 року оголошено перерву на 07.11.2016 року.

04.11.2016 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 7 790,58 грн основного боргу, 475,08 грн пені, 3% річних в сумі 293,36 грн та 826,48 грн інфляційних.

Оскільки вказана заява подана у порядку в строк, визначені ст. 22 ГПК України, відтак приймається судом.

07.11.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення пені на 50%.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 1480 на постачання теплової енергії (договір), відповідно до якого підприємство зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

У п.п. 9.1. та 9.4. договору сторони погодили, що вказаний договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання та поширює свою дію на правовідносини, що виникли з 22.08.2013 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.

За п. 1.4. договору теплова енергія подається споживачу за адресою: вул. Сагайдачного,1, м. Рівне.

Згідно з п. 4.2. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" та даними, вказаними у додатку № 2 до цього договору.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом. У випадку, коли 20 число поточного місяця припадає на вихідний день, тоді звіт подається у попередній робочий день (п. 4.4. договору).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

За п. 5.3. договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Розрахунки споживача з підприємством за спожиту теплову енергію можуть здійснюватись в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця (п. 5.4. договору).

Пунктом 5.7. договору передбачено, що у платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності боргу за спожиту теплову енергію кошти, що надходять, зараховуються в погашення боргу за теплову енергію, спожиту в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно з п. 5.10. договору в інформативному порядку підприємством можуть направлятись рахунки споживачу. В рахунок включається оплата за теплову енергію, пеня, штраф та інші фінансові санкції за порушення умов цього договору.

За підп. 3.2.1. п. 3.2. договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Усупереч наведеному, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 7 790,58 грн., що виникла з грудня 2015 року по жовтень 2016 року.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У силу вимог ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 40 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 30 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення в сумі 7 790,58 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 475,08 грн., 293,36 грн. 3% річних та 826,48 грн. інфляційних.

Підпунктом 6.3.3. п. 6.3. договору передбачено, що за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 5.4 договору, споживач сплачує пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат, встановив, що розмір перших складає 292,25 грн (при заявленому - 293,36 грн), другої - 473,44 грн (при заявленому - 475,08 грн), а останніх - 945,51 грн (при заявленому - 826,48 грн) (розрахунок додається), отже 3% річних, пеня підлягають частковому задоволенню, а та інфляційні - у заявленому розмірі.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення пені на 50%.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення неустойки зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваної неустойки повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

При вирішенні питання про стягнення неустойки суд має дати оцінку співмірності її суми із вчиненим правопорушенням та його наслідками, а також встановити, чи таке правопорушення завдало збитків позивачу і змінило обсяг його прав. Оскільки питання про зменшення штрафу є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто аналізуючи фактичні обставини справи, слід встановити: по-перше, чи призводить застосування неустойки до порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності; по-друге, чи призводить застосування неустойки до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін; по-третє, чи завдано позивачеві шкоди (збитків).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Виходячи з наведених норм права і обставин справи, суд вважає за необхідне скористатися своїм правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, реалізація якого є невід'ємною складовою здійснення правосуддя, та зменшити розмір пені з 473,44 грн до 236,72 грн.

При цьому суд бере до уваги такі фактори: станом на дату звернення до суду з вказаним позовом вчиняв дії, пов'язані із погашення суми основного боргу, прострочення виконання зобов'язань є незначним. Докази завдання позивачу збитків несвоєчасним виконанням зобов'язання суду не надані. Отже, розмір неустойки не відповідає наслідкам порушення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча пеня підлягає стягненню за сам факт допущення прострочення у здійсненні платежів за поставлений товар, однак таке стягнення здійснюється під контролем суду, як зазначалося, з врахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, тобто з врахуванням балансу інтересів сторін, а також з врахуванням того, що стягнення пені не може бути способом безпідставного збагачення однієї сторони за договором.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості з надання послуг по теплопостачанню, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВОДОЛІЙ - ЕРА" (вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 1, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 33408763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького, 27, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 36598008) 7 790,58 грн основного боргу, 236,72 грн пені, 292,25 грн 3% річних, 826,48 грн інфляційних та 1 377,72 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1,11 грн 3% річних, 238,36 грн пені відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 07.11.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.