Рішення

від 01.11.2016 по справі 917/1451/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016 Справа № 917/1451/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВТО "Кремінь-Україна", пров. Галузевий, 18, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №30 від 01.02.2016

від відповідача: не з'явились

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство В«АвтоКрАЗВ» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВТО "Кремінь-Україна" про стягнення з останнього заборгованості за договором поставки товару № 584/15 від 10.07.2015 у розмірі 21857,73 грн, з яких: сума основного боргу - 19610,00 грн; інфляційні - 619,17 грн; неустойка- 1505,18 грн; 3% річних - 123,38 грн.

26.09.2016 до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, у яких вказано, що до позовної заяви помилково додано акт здачі - приймання об'єкту оренди, який не мав дати складення. Також, в позовній заяві здійснено описку щодо дати складання акту здачі - приймання об'єкту оренди (зазначено 10.07.2015, а необхідно 01.07.2015).

Суд приймає до розгляду зазначені пояснення.

28.10.2016 до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач повідомив, що в додатку №2, доданого до позовної заяви допущено описку, а саме: в графі "період прострочення" помилково вказано дату виникнення заборгованості 21.12.2016, а необхідно 21.12.2015.

Суд приймає до розгляду зазначені пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позову посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі, направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою, зазначеною в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Публічне акціонерне товариство В«АвтоКрАЗВ» (далі - позивач) і Товариство з обмеженою відповідальністю В«НВТО В«Кремінь-УкраїнаВ» (далі - відповідач) уклали договір № 584/15 від 10.07.2015 про оренду нежитлового приміщення.

Відповідно до пункту 1.1 договору Орендодавець (позивач) передає Орендарю (відповідачу) в строкове платне користування частину складу з службово-побутовими приміщеннями площею 241,1 м 2 , яке належить позивачу на праві власності і знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, буд. 62, інвентарний № 278, для використання з метою розташування складу.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що передача складу в оренду та його повернення Орендодавцю оформлюються відповідними актами здачі-приймання, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання вимог пункту 3.2 договору сторонами складено акт здачі-приймання об'єкта оренди майна площею 241,1 м 2 (інвентарний номер 278) від 01.07.2015. Відповідно до вищевказаного акту майно передано представнику відповідача в задовільному стані.

Відповідно до пункту 5.1.1 Орендар зобов'язаний прийняти від Орендодавця в оренду та повернути з оренди склад згідно з даним договором за актом здачі-приймання.

Пунктом 6.1 договору визначено, що орендна плата сплачується відповідачем щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до початку кожного наступного місяця, за який здійснюється оплата, шляхом внесення орендної плати на розрахунковий рахунок Позивача.

Згідно з пунктом 6.2 договору розмір орендної плати за 1м 2 становить 20,00 грн з урахуванням ПДВ на місяць, загальна орендна плата становить 4822,00 грн з урахуванням ПДВ на місяць.

Порушуючи договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати відповідач в грудні 2015 року не доплатив орендну плату в розмірі 473,39 грн, а з січня 2016 року взагалі припинив вносити орендну плату, проте надалі продовжує користуватися приміщенням.

Відповідно до пункту 9.1 договору, він набуває чинності з 01.07.2015 та діє до 01.07.2016. Строк дії договору може бути пролонгований за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Пунктом 9.4 договору передбачено, що договір може бути достроково розірваний позивачем в односторонньому порядку у разі не внесення відповідачем орендної плати.

На поштову адресу відповідача надіслано лист повідомлення № 155/73 від 27.05.2016 про розірвання договору в односторонньому порядку, у зв'язку з не вчасним перерахуванням орендної плати за користування приміщенням, але лист повернуто поштовим відділенням у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу направлено претензію № 16/16-84 від 17.05.2015, але претензія була повернута поштовим відділенням у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Таким чином, станом на 01.09.2016 заборгованість відповідача з орендної плати за період 21.12.2015 - 20.05.2016 складає 19610,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов до висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди (найму).

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, на підставі матеріалів справи, поданих доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором оренди в сумі 19610,00 грн є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1505,18 грн пені.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також неустойку в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 1505,18 грн неустойки (пені) за період 21.12.2015 - 20.05.2016.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача 123,38 грн - 3% річних та 619,17 грн інфляційних втрат за період 21.12.2015 - 20.01.2016 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВТО "Кремінь-Україна", пров. Галузевий, 18, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, р/р 26002465544 в AT "ОСОБА_2 Аваль", Код ЄДРПОУ 39357463, МФО 380805 на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, р/р 26004011524084 в ПАТ В«УкрсоцбанкВ» , м. Київ, код ЄДРПОУ 05808735, МФО 300023 суму основного боргу у розмірі 19610,00 грн, 1505,18 грн неустойки (пені), 123,38 грн - 3% річних, 619,17 грн інфляційних, 1378,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2016.

Суддя Д.М. Сірош