Постанова

від 01.11.2016 по справі 922/724/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Справа № 922/724/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 10.11.2015 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2629Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 13 вересня 2016 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт-Схід", смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область

до Приватного підприємства "Будар-Агро", с. Землянки, Вовчанський район, Харківська область

про стягнення 561 315,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Укравіт-Схід", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ПП "Будар-Агро" суму основного боргу в розмірі 335 113,68 грн., 30% річних в розмірі 226 201,72 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту №250401 від 25.04.2013 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.09.2016 року у справі № 922/724/16 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Будар-Агро" на користь ТОВ "Укравіт-Схід" заборгованість у сумі 335113,68 грн. основного боргу. Залишено без розгляду позовні вимоги про стягнення 30% річних у сумі 226201,72 грн.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить змінити рішення господарського суду в частині залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення 30% річних у сумі 226201,72 грн. та стягнути суму 30% річних згідно розрахунку та клопотання про збільшення суми відсотків у розмірі 246691,14 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Відповідач вимоги ухвали суду від 06.10.2016 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. №75, вважає, що не з'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2013 р. між ТОВ "Укравіт-Схід" (постачальник) та ПП "Будар-Агро" (покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №250401, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, на умовах відстрочки його кінцевої оплати до 01.10.2013 р., а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар, оплатити його вартість і вартість послуг по наданню товарного кредиту на умовах, встановлених договором.

Згідно п.1.2 договору асортимент, термін поставки та ціна товару зазначаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. договору ціна товару фіксується сторонами в специфікаціях. Загальна вартість товару складає 54156 доларів США (п'ятдесят чотири тисячі сто п'ятдесят шість).

Сума коштів, що підлягає сплаті згідно додатків № 1-7 (специфікації на коригування вартості товару), еквівалентна дол. США.

Згідно п.3.1. договору сторонами визначено, що ціна товару, що поставляється постачальником покупцю, фіксується у специфікаціях до цього договору і вказується в товарних накладних або в актах прийому-передачі товару.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що якщо на момент сплати покупцем товару курс долару США до валюти України збільшиться більш ніж на 2 відсотка (відносно комерційного курсу долара США до валюти України на дату отримання покупцем товару), сума грошових коштів, що підлягає сплаті визначається згідно формули: Х2=(Y2:Y1) x X1, де Х1 - ціни вказані в товарних накладних та/або в актах приймання-передачі товару на дату отримання відповідачем товару; Y1 - курс долара США до валюти України на дату отримання товару; Y2 - курс долара США до валюти України на дату сплати за товар; Х2 - загальна сума до сплати.

Відповідно п.п.5.3., 5.4. договору, за порушення строку платежу, вказаного в п.п.1.1., покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості та сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до п.5.5., договору у випадку прострочення платежу в термін вказаний в п.п.1.1., покупець сплачує 30% річних від суми несплаченого боргу.

На виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 28 644,62 дол. США (станом на момент здійснення поставки еквівалентно 233 453,65 грн.).

Факт отримання товару підтверджується довіреностями: №7 від 25.04.2013 р., №8 від 08.05.2013 р., №10 від 24.05.2013 р., №12 від 11.06.2013 р., №14 від 10.09.2013 р.; видатковими накладними: PH-0000010 від 25.04.2013 р., PH-0000014 від 26.04.2013 р., PH-0000017 від 30.04.2013 р., PH-0000025 від 08.05.2013 р., PH-0000031 від 24.05.2013 р., PH-0000040 від 11.06.2013 р., PH-0000060 від 10.09.2013 р. (т. 1, а.с.11-22).

Покупець в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі розрахунок за отриманий товар не здійснив, сплативши 130 000,00 грн. (сума еквівалентна 15 950,92 дол. США), в зв'язку з чим у підприємства перед ТОВ "Укравіт-Схід" утворилась заборгованість.

З метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості 15.09.2016р. позивачем на адресу ПП "Будар-Агро" було направлено лист-вимогу №150903, в якому постачальник вказував на те, що станом на момент звернення з вимогою по курсу ПуАТ "Фідобанк" заборгованість покупця за отриманий товар склала 294 493,60 грн. Вказана сума нарахована постачальником відповідно до п. 5.3., 5.4, 5.5 договору.

Покупець вимогу проігнорував, відповіді не надав, суму боргу не сплатив, що стало підставою для звернення ТОВ "Укравіт-Схід" до господарського суду з позовом про стягнення з ПП "Будар-Агро" 335 113,68 грн. основного боргу та 30% річних в розмірі 226 201,72 грн.

В обґрунтування позову ТОВ "Укравіт-Схід" посилається на умови договору, зокрема, п.п. 3.4,5.5, та приписи статтей 526, 625 Цивільного кодексу України. Під час розгляду справи позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ПП "Будар-Агро" 30% річних в розмірі 242 691,14 грн.

Приймаючи рішення по справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 335 113,68 грн. та залишив без розгляду позовні вимоги про стягнення 30% річних у сумі 226 201,72 грн., посилаючись на ненадання позивачем витребуваних судом розрахунків, що унеможливило здійснення обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 30 % річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 335 113,68 грн. основного боргу, виходячи з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами договору поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, на виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту №250401 від 25.04.2013 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 28644,62 дол. США (станом на момент здійснення поставки еквівалентно 233 453,65 грн.). Факт прийняття товару не заперечується сторонами, підтверджується видатковими накладними та довіреностями.

В п. 1.1 договору сторони обумовили обов'язок постачальника передати у власність покупця товар, на умовах відстрочки його кінцевої оплати до 01.10.2013 р., а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар, оплатити його вартість і вартість послуг по наданню товарного кредиту на умовах, встановлених договором.

Визнаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 335 113,68 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, місцевий господарський суд зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів оплати вартості поставленого та отриманого покупцем товару.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про наявність боргу за спірним договором, що підтверджується належними доказами здійснення поставки товару за договором поставки на умовах товарного кредиту №250401 від 25.04.2013 р. - видатковими накладними PH-0000010 від 25.04.2013 р. на суму 37 376,40 грн., PH-0000014 від 26.04.2013 р. на суму 57 665,40 грн., PH-0000017 від 30.04.2013 р. на суму 47 718,00 грн., PH-0000025 від 08.05.2013 р. на суму 1627,20 грн., PH-0000031 від 24.05.2013 р. на суму 21 504,00 грн., PH-0000040 від 11.06.2013 р. на суму 16 107,60 грн., PH-0000060 від 10.09.2013 р. на суму 51 494,40 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №7 від 25.04.2013 р., №8 від 08.05.2013 р., №10 від 24.05.2013 р., №12 від 11.06.2013 р., №14 від 10.09.2013 р., підписаними та скріпленими печатками обох сторін; відсутність доказів на підтвердження повної оплати за поставлений товар.

Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах (п. 4 наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193 В«Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку В«Вплив змін валютних курсівВ» ).

Відповідно до умов п. 3.4 договору поставки №250401, якщо на момент сплати відповідачем товару курс долару США до валюти України збільшиться більш ніж на 2 відсотка (відносно комерційного курсу долара США до валюти України на дату отримання відповідачем товару), сума грошових коштів, що підлягає сплаті визначається згідно формули: Х2=(Y2:Y1) x X1.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, який вірно зазначив, що оскільки сторонами у належній формі було досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними, а чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, з огляду на значне збільшення курсу продажу іноземних валют до гривні, позовна вимога про стягнення курсової різниці що пов'язана зі зміною курсу гривні до її грошового еквіваленту в іноземній валюті долар США (євро) - є законною та обґрунтованою.

Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ПП "Будар-Агро" заборгованості в сумі 335 113,68 грн.

Стосовно суми річних, нарахованої позивачем до стягнення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.5. договору, у випадку не оплати отриманого товару в термін, визначений п.1.1. договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 30% річних від простроченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України та умов п.5.5. договору, з урахуванням прострочення покупцем платежу на 27 місяців, постачальником було нараховано до стягнення суму 30% річних в розмірі 226 201,72 грн.

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду з клопотанням про збільшення позовних вимог в цій частині на 16 471,42 грн.

Господарський суд Харківської області, розглянувши позов в цій частині, дійшов висновку про залишення його без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, зазначивши, що ненадання позивачем витребуваних судом розрахунків унеможливлює здійснення обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 30 процентів річних.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, для визначення суми нарахування річних суду необхідно знати період нарахування та його розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в розрахунках річних зазначений період часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання за спірним договором. Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався та тривав протягом півроку, представник позивача згідно протоколів судових засідань в судові засідання з'являвся, тому суд мав достатньо часу для з'ясування питання щодо періоду нарахувань. Питання ж розміру чітко обумовлено сторонами в п. 5.5. договору.

Крім того, розрахунок річних був здійснений позивачем в позовній заяві та двічі надавався ним на вимогу суду в більш детальному вигляді (а.с. 57-59, 92-94).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять всі необхідні дані для з'ясування судом обставин, пов'язаних з правильністю здійснення позивачем розрахунку. Проте, судом першої інстанції позов в частині стягнення 30% річних безпідставно залишений без розгляду.

Відповідно до приписів ст.106 ГПК України в разі скасування апеляційною інстанцією судового рішення про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 13 вересня 2016 року в частині залишення позову без розгляду у справі №922/724/16 господарський суд Харківської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню.

Керуючись статтями 22, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 3, 4 ч.1 статті 104, статей 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2016 року у справі № 922/724/16 в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 30% річних в сумі 226 201,72 грн. скасувати та направити на розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2016 р. у справі №922/724/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 07.11.2016 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.