Вирок

від 07.11.2016 по справі 494/1229/16-к

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.11.2016

Справа № 494/1229/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області кримінальне провадження № 1201616020000510 щодо обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, уродженець с. Маркевичево Ширяївського району Одеської області з неповною середньою освітою, не працює, на утриманні нікого не має, урядових нагород не має, зареєстрований за адресою: с. Маркевичеве, Ширяївський район, Одеська область, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст..89 КК України раніше не судимий.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Вільна Слобода Глухівського району Сумської області з середньою освітою, пенсіонер, на утриманні нікого не має, урядових нагород не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст..89 КК України раніше не судимий.

в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України зі змінами та доповненнями (далі КК України);

ВСТАНОВИВ:

12.09.2016 року приблизно після 05:00 год ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прибули на автомобілі марки «Toyota» моделі «MARK ІІ» д.р.н. НОМЕР_1 , до земельної ділянки площею 4.2 гектари, кадастровий номер 5121285800:01:001:0596, яка перебуває у оренді ФГ «Олександр», що розташована на території Шевченківської сільської ради Березівського району Одеської області. Реалізуючи свій злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, будучи впевненими, що за їх діями ніхто не спостерігає та викрити їх злочинні дії ніхто не може, таємно викрали 178 шт. голів соняшника, що дорівнює 80 кг. насіння соняшника. Після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд. Своїми злочинними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили ФГ «Олександр» матеріальну шкоду на суму 840.00 грн.

На розгляд суду досудовим слідством внесено обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України.

Судом встановлено, що з урахуванням обвинувачення, внесеного на розгляд суду, вказаними умисними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України.

Відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінально-процесуального кодексу України зі змінами та доповненнями (далі КПК України), з урахуванням того, що усі сторони просили суд про однаковий порядок дослідження доказів, що полягав у дослідженні пояснень обвинуваченого та письмових характеризуючих доказів, наданих суду та за відсутності заперечень сторін, з урахуванням розуміння сторін обставин справи, змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши сторонам правові наслідки таких їх дій про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити вирок в апеляційному порядку з підстав не встановлення обставин, доказів про які суду сторони не надали, суд задовольнив вказані клопотання і встановив порядок дослідження доказів, про який просили сторони.

Крім того, суд з`ясував, що обвинувачені правильно розуміють зміст наданих їм прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування,ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

В судовому засіданні 07.11.2016 року обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнали вину у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті185 КК України та надали суду пояснення про те, яким чином ними було скоєно кримінальне правопорушення, що вони щиро розкаюються у вчинені злочину, активно сприяли розкриттю злочину та просили суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно достатті 65 КК Українипри призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинувачених, які не перебувають на наркологічному і психоневрологічному обліку, відповідно до статті 89 КК України раніше не судимі.

Згідно зі статтею12 КК Українивчинений обвинуваченими злочин за частиною другою статті 185 КК України є злочином середньої тяжкості.

Відповідно до пункту 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання"рішення суду має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передбачених статтею 66 КК України, суд відносить визнання вини та щире каяття.

На думку суду, ціллю вказаного зізнання та щирого каяття є можливість отримання більш м`якого покарання, що є природним правом кожного обвинуваченого, яким вони скористались.

Обставини, які обтяжують обвинуваченим покарання згідностатті 67 КК України не встановлено.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. №7 у вироку суд обговорює питання призначення покарання. Так, державний обвинувач просив суд призначити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання за частиною другоюстатті 185 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили не позбавляти їх волі та вказали, в подальшому житті не будуть вчиняти таких дій. Представник потерпілого погодився із прокурором щодо застосування до обвинувачених міри покарання.

При цьому суд також враховує, що відповідно дост.50 КК Українипокарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2ст.50 КК Українимає на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Зазначене узгоджується із положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно дост.9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Злочин вчинений обвинуваченими є дійсно суспільно небезпечним, оскільки посягає на право власності особи. Однак мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Так, у п. 1 ст. 5 Конвенції зазначено: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

У справі «Гарькавий проти України» (рішення від 18.02.2010) Європейський суд з прав людини зазначив, «що, коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Отже, неодмінна вимога полягає в тому, що умови, за яких має здійснюватися позбавлення свободи, мають бути чітко сформульовані в національному законі і що застосування самого цьогозаконумає бути передбачуваним і відповідати в цьому відношенні нормі «законності», яку встановлює Конвенція».

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинувачених обставин, наданих суду відомостей щодо особи обвинувачених, тяжкості вчиненого ними злочину, розмір завданого збитку у сумі 840.00 грн., позицію державного обвинувача та обвинувачених, думку представника потерпілого, суд доходить висновку, що виправлення обвинувачених можливо без ізоляції їх від суспільства, а томуОСОБА_5 та ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у видіобмеження волі в межах санкції статті обвинувачення з застосуванням ст.ст.75,76 КК України, з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням відповідно обов`язків, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілої особи.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Суд також вважає, що речові докази, а саме: 178 шт. соняшника, що складає 80 кг. насіння соняшника, - необхідно залишити потерпілому по-приналежності; автомобільмарки «Toyota» моделі «MARK ІІ», білого кольору д.р.н. НОМЕР_1 , - необхідно залишити власнику ОСОБА_5 по-приналежності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369,374 КПК України, ч. 2 ст. 185КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на один рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази, а саме: 178 шт. соняшника, що складає 80 кг. насіння соняшника, - необхідно залишити потерпілому по-приналежності; автомобільмарки «Toyota» моделі «MARK ІІ», білого кольору д.р.н. НОМЕР_1 , - необхідно залишити власнику ОСОБА_5 по-приналежності.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області через Березівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а в разі подачі апеляції - з моменту винесення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1