Ухвала

від 19.10.2016 по справі 463/1563/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоХопти С.Ф., суддів:Гулька Б.І.,Журавель В.І., Закропивного О.В., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного підприємства «ОСОБА_12» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок знищення транспортного засобу за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - на рішення апеляційного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що йому належить автомобіль марки Mercedes-Benz Vito 109 CDI 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який він в період з грудня 2013 року по березень 2014 року зберігав на автостоянці приватного підприємства «ОСОБА_12» (далі - ПП «ОСОБА_12»). 10 березня 2014 року близько 21 год 30 хв. він залишив автомобіль на автостоянці на зберігання ПП «ОСОБА_12» на постійному місці № 12. Близько 04 год 00 хв. 11 березня 2014 року його було повідомлено про те, що на вказаній автостоянці горять автомобілі. За наслідками пожежі його автомобіль знищено повністю. Поруч з його автомобілем були розміщені автомобіль марки Volkswagen Transporter , номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_9, та автомобіль марки Opel Vivaro , номерний знак НОМЕР_3, який належить відповідачу ОСОБА_7 За фактом пожежі було відкрито кримінальне провадження, в межах якого встановлено, що посторонніх осіб на автостоянці під час пожежі не було, пожежа виникла з капоту (моторного відсіку) автомобіля Opel Vivaro , який належить відповідачу ОСОБА_7, та поширилася на його автомобіль. Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи вартість матеріального збитку, заподіяного йому внаслідок знищення транспортного засобу, становить 125 248 грн.

Посилаючись на те, що причиною пожежі був моторний відсік транспортного засобу відповідача ОСОБА_7, а зберігач транспортного засобу не вжив дій щодо збереження автомобіля під час пожежі, ОСОБА_6 просив стягнути відшкодування майнової шкоди, заподіяної знищенням автомобіля, у розмірі 125 248 грн із відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто із ПП «ОСОБА_12» на користь ОСОБА_6 125 248 грн відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок знищення транспортного засобу. У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 125 248 грн на відшкодування майнової шкоди. У задоволенні позову ОСОБА_6 до ПП «ОСОБА_12» відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ПП «ОСОБА_12» здійснює зберігання транспортних засобів як суб'єкт підприємницької діяльності на автостоянці по АДРЕСА_1. ОСОБА_6 був власником автомобіля марки Mercedes -Benz Vito 109 CDI 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , а ОСОБА_7 належав автомобіль марки Opel Vivaro , номерний знак НОМЕР_3. У ніч з 10 на 11 березня 2014 року вказані транспортні засоби зберігалися на автостоянці відповідача ПП «ОСОБА_12» .

Наявність між ПП «ОСОБА_12» та позивачем договірних відносин щодо зберігання автомобіля підтверджується записом у журналі обліку транспортних засобів довготермінового зберігання автостоянки ПП «ОСОБА_12» № 12.

З акта про пожежу від 11 березня 2014 року судами встановлено, що 11 березня 2014 року близько 03 год 20 хв. на автостоянці ПП «ОСОБА_12» по АДРЕСА_1 виникла пожежа, місцем виникнення якої є моторний відсік автомобіля марки Opel Vivaro , номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_7 Пожежею знищено автомобіль Mercedes- Benz Vito , належний позивачу, автомобіль Volksvag en Т2, номерний знак НОМЕР_2 (власник ОСОБА_10.) та автомобіль « Opel Vivaro», номерний знак НОМЕР_3 (власник ОСОБА_7). Пожежею також пошкоджено окремі частини автомобіля Renault Megane Scenic , номерний знак НОМЕР_4 (власник ОСОБА_11).

12 березня 2014 року слідчим Личаківського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області було проведено огляд автомобіля «Opel Vivaro» та виявлено в салоні електропроводку з кулькоподібними утвореннями у розплавленому стані, що підтверджується протоколом огляду місця події від 12 березня 2014 року.

Стягуючи відшкодування завданої знищенням автомобіля позивача шкоди із зберігача транспортного засобу, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та ПП «ОСОБА_12» було укладено договір зберігання, за умовами якого автостоянкою гарантовано схоронність прийнятих на зберігання транспортних засобів та взято відповідальність за їх пошкодження, зберігачем не надано суду доказів на підтвердження вжиття належних заходів для припинення пожежі, тому пошкодження автомобіля позивача є наслідком неналежного виконання ПП «ОСОБА_12» своїх обов'язків. Відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 суд першої інстанції мотивував тим, що її автомобіль знаходився на стоянці, вона не керувала транспортним засобом, не виконувала зберігання належного їй транспортного засобу, тому не може розглядатися як володілець джерела підвищеної небезпеки у розумінні ст. 1187 ЦК України та нести відповідальність за завдану позивачу шкоду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та стягуючи відшкодування завданої знищенням автомобіля позивача шкоди із ОСОБА_7 як власника транспортного засобу, із якого виникла пожежа, апеляційний суд виходив із того, що оскільки пожежа виникла у моторному відсіку автомобіля марки «Opel Vivaro», власником якого є ОСОБА_7, автомобіль позивача було знищено внаслідок поширення вогню від загорання автомобіля ОСОБА_7, яка повинна утримувати транспортний засіб у такому стані, щоб це було безпечним для інших осіб та їх майна, саме на неї покладається обов'язок відшкодувати заподіяну позивачу майнову шкоду. Відмовляючи ОСОБА_6 у позові до ПП «ОСОБА_12», апеляційний суд зазначав, що вина ПП «ОСОБА_12» у незабезпеченні схоронності прийнятого на зберігання автомобіля позивача під час пожежі відсутня, оскільки приймаючи на зберігання автомобіль «Opel Vivaro», працівник ПП «ОСОБА_12», не знав і не міг знати про несправності цього автомобіля, не знав та не міг знати, що автомобіль ОСОБА_7 може загорітися, тому вказана обставина з врахуванням положень ч. 2 ст. 950 ЦК України звільняє зберігача від відповідальності за шкоду, заподіяну позивачу внаслідок знищення вогнем його автомобіля.

Із висновками апеляційного суду про вирішення справи погоджується колегія суддів.

Згідно п. 25 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22 січня 1996 року, володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки та утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана із утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК України, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, апеляційний суд встановив, що пожежа виникла у моторному відсіку автомобіля марки «Opel Vivaro», власником якого є ОСОБА_7, на підставі чого правильно визначив відповідальну за заподіяну позивачу шкоду особу - власника транспортного засобу, який не забезпечив його належного технічного стану, що призвело до займання транспортного засобу, виникнення пожежі та пошкодження автомобіля ОСОБА_6 Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ч. 2 ст. 950 ЦК України, професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Наведену норму права до спірних правовідносин застосовано правильно. Порушень процесуального закону апеляційним судом не вбачається.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргупредставника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.Ф. Хопта

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.П. Штелик