Рішення

від 31.10.2016 по справі 904/8365/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.16р. Справа № 904/8365/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Софія", с. Орджонікідзе, Криворізький район, Дніпропетровська область

до Комунального закладу охорони здоров`я "Софіївський районний центр первинної медіко-санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області, смт. Софіївка, Дніпропетровська область

про стягнення 272 517,17 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 1 від 07.12.2015)

ОСОБА_2М - директор

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (дов. № 582 від 01.09.2016)

вільний слухач: ОСОБА_4

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Софія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу охорони здоров`я "Софіївський районний центр первинної медіко - санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області про стягнення 272 517,17 грн., з яких: заборгованість за договором б/н від 10.12.2013 на виконання поточного ремонту приміщень терапевтичного відділення за адресою смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1 у розмірі 139 547,59 грн., 3% річних в розмірі 11 217,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 121 752,25 грн. Також, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором б/н від 10.12.2013 на виконання поточного ремонту приміщень терапевтичного відділення за адресою смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1, в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 10.10.2016.

06.10.2016 відповідач подав через канцелярію суду супровідним листом документи для долучення документів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не визнає позовних вимог позивача, оскільки вважає, що роботи були виконані неналежним чином. Просив суд вирішити питання про призначення у справі судово-будівельної експертизи. Крім того, відповідач вказав, що заборгованість за договором б/н від 10.12.2013 вже була стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2015. В зв'язку з чим відповідач просив суд витребувати для огляду в судовому засіданні господарську справу №904/9985/15.

10.10.2016 позивач подав через канцелярію суду довідку, якою підтвердив, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору (а.с. 88).

10.10.2016 відповідач подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с.89-91).

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.10.2016 до 31.10.2016.

11.10.2016 судом було зроблено запит №8365/16/51207/16 від 11.10.2016 судді Ярошенко В.І. про надання для огляду в судовому засіданні справи № 904/9985/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Софія" до Комунального закладу охорони здоров`я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" про стягнення заборгованості за виконані роботи.

Супровідним листом від 11.10.2016 суддя господарського суду Ярошенко В.І. надала для огляду справу № 904/9985/15.

17.10.2016 позивач, на виконання вимог суду подав супровідним листом Вих. №7/10-2016 від 12.10.2016 документи для їх долучення до матеріалів справи.

31.10.2016 в судовому засіданні, в присутності представників сторін судом було досліджено матеріали справи № 904/9985/15 та встановлено, що заборгованість, стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9985/15 виникла за різними договорами укладеними між позивачем та відповідачем. Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивачем було покладено різні за своїм змістом докази. Отже, суд вважає, що заборгованість стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9985/15 не є тотожною з заборгованістю відповідача, що виникла за договором б/н від 10.12.2013, дослідження якої є предметом даного спору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подав для долучення до матеріалів справи лист вих. №725 від 28.10.2016, в якому проти позову не заперечував, просив суд позовні вимоги у справі №904/8365/16 про стягнення заборгованості за поточний ремонт, задовольнити у повному обсязі.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Софія" (позивач -підрядник) та Комунальним закладом охорони здоров'я "Софіївський районний центр медіко-санітарної допомоги" (відповідач-замовник) було укладено договір підряду від 10.12.2013 на виконання поточного ремонту приміщень терапевтичного відділення за адресою смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1.

Відповідно до п. 1 договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до дефектного акту та умов договору виконання поточного ремонту приміщень терапевтичного відділення за адресою смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1.

Згідно з п. 3 договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені дефектним актом який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 9 договору встановлено, що договірна ціна робіт є твердою, визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток 2, арк. с. 19), та складає 139547,59 грн. в тому числі ПДВ. Договірна ціна визначається згідно ДБН Д.1.1-0-2000 (з урахуванням доповнень та змін) по замовленому об'єкту в поточних цінах. Уточнення договірної ціни буде здійснюватися сторонами з урахуванням положень загальних умов укладення та виконання договорів підряду у будівництві.

Розрахунок за виконані роботи буде здійснюватися проміжними платежами по мірі виконання робіт згідно актів виконаних робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 днів з дня підписання документів замовника. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті (якщо здійснюються проміжні), визначається по усіх складових вартості робіт розрахованих у договірній ціні (розділ договору "Проведення розрахунків за виконані роботи").

Відповідно до наявного в матеріалах справи дефектного акту на поточний ремонт приміщень терапевтичного відділення за адресою смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1, позивач прийняв до виконання визначений у цьому акті обсяг робіт (а.с.38).

На виконання умов договору, позивач виконав, а відповідач прийняв, будівельні роботи на загальну суму 139 547,59 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт № КБ-3 за грудень 2013 року, актом приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в за грудень 2013 року, підписаним обома сторонами (а.с. 24-28).

Так, вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем та скріплений їх печатками.

Заперечення відповідача щодо якості та обсягів виконаних підрядних робіт в матеріалах справи відсутні.

Відповідач вартість виконаних робіт не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№ 830 від 29.09.2015, в якій просив відповідача здійснити оплату боргу у розмірі 139 547,59 грн. (а.с. 39-40).

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 139 547,59 грн., що не заперечується представниками сторін.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду від 10.12.2013 на виконання поточного ремонту приміщень терапевтичного відділення за адресою смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1, і є причиною виникнення даного спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного:

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 42. договору, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Розмір заборгованості не заперечується та визнається відповідачем.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 139 547,59 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних за період з 11.01.2014 по 08.09.2016 у сумі 11 217,33 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2014 по липень 2016 у сумі 121 752,25 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Виходячи з того, що факт виконання позивачем робіт та їх прийняття відповідачем є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаних робіт відповідачем у повному обсязі та в установлений строк проведена не була, перевіривши розрахунок позивача (а.с.8), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 11 217,33 грн. та інфляційних втрат у сумі 121 752,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання відповідача про призначення по справі судово-будівельної експертизи, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, доказами по справі, в їх сукупності, доведено обсяг виконаних робіт та їх вартість. Вказані доводи позивача не спростовані будь - якими доказами, в порядку ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом враховано зміну позиції відповідача по справі та визнання ним заборгованості.

Зважаючи на те, що відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору, а в даному випадку матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, то призначення судової експертизи по справі є необґрунтованим і недоцільним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 000 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Софія" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова компанія "ОСОБА_2 Україна" (виконавець, консультант) укладено договір №02-10/2014, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню правової допомоги: юридично-консультаційному супроводу діяльності підприємства - замовника, що включає себе послуги з підготовки необхідних процесуальних та інших документів та представництва інтересів замовника у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, підготовки проектів договорів, надання роз'яснень чинного законодавства України, та інших юридично-консультаційних послуг у відповідності до потреб замовника по об'єкту з поточного ремонту приміщень терапевтичного відділення за адресою смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1, приймати належним чином виконані роботи та оплачувати їх вартість (а.с.52).

На виконання умов вищезазначеного договору позивач перерахував ТОВ "Юридична консалтингова компанія "ОСОБА_2 Україна" 15000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №325від 02.09.2016 року (а.с.60).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Відповідно до статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми 15 000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що правова допомога у даній справі була надана позивачу саме адвокатом.

Щодо розподілу судових витрат (витрат зі сплати судового збору) суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 378 грн. 00 коп.

При зверненні з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 272517,17 грн. позивачем було сплачено суму судового збору у розмірі 4312,76 грн., згідно платіжного доручення №340 від 14.09.2016 (а.с.7).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700 грн. 00 коп.).

Отже за подання позовної заяви про стягнення 272 517,17 грн. позивачем повинно було сплачено судовий збір у розмірі 4087,76 грн. Отже, сума надмірно сплаченого судового збору становить 225,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 225 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі в розмірі 4087,76 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу охорони здоров'я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (53100, Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1, код 37789087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Софія" (53040, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Орджонікідзе, вул. Софіївька, буд. 16, прим. 22, код 37890691) основний борг у розмірі 139547,59 грн., 3% річних в розмірі 11 217,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 121 752,25 грн. та 4087,76 грн. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми 15 000 грн. витрат на правову допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.11.2016

Суддя ОСОБА_5