Ухвала

від 28.07.2016 по справі 823/54/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2016 р. м. Київ К/800/11869/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Ланченко Л. В., Степашка О.І.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Корсунь - Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотленд" до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотленд" (далі - ТОВ "Тотленд") звернулось до суду з позовом до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Корсунь-Шевченківська ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Тотленд" задоволено. Скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позивні вимоги позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Корсунь-Шевченківська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року.

ТОВ "Тотленд" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

З 29.07.2015 року по 11.08.2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тотленд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нобілі», код ЄДРПОУ 36578594, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 18.08.2015 року №40/23-14-22-00/38743855.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 138.1.1. п. 138.1 ., п. 138.2 . ст. 138 та п. 137.1 . ст. 137 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 63773,50 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 63773,50 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2015 року №0000822200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 95660,25 грн., в тому числі за основним платежем 63773,50 грн., за штрафними санкціями 31886,75 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до Головного управління ДФС у Черкаській області скаргу від 22.09.2015 року про його скасування.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 06.11.2015 року №22672/23-00-10-0210 про результати розгляду скарги, вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської ОДПІ від 07.09.2015 року №0000822200, а скаргу ТОВ «Тотленд» від 22.09.2015 року №22-09-15 - без задоволення.

19 листопада 2015 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської ОДПІ від 07.09.2015 року №0000822200 та рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 06.11.2015 року №22672/23-00-10-0210.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.12.2015 року №28154/0/99-99-10-01-0425 про результати розгляду скарги вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської ОДПІ від 07.09.2015 року №0000822200 та рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 06.11.2015 року №22672/23-00-10-0210, а скаргу - без задоволення.

Судом першої інстанції відмовлено позивачеві в задоволенні позову та зазначено, що первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги зазначивши, що позивач є добросовісним суб'єктом господарювання і не зобов'язаний нести відповідальність за правопорушення свого контрагента.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України .

В силу положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 вересня 2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Нобілі» (Постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №0309ц, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві сільськогосподарську продукцію (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити переданий Постачальником Товар, перелік якого зазначений у Специфікаціях, які є додатком до даного Договору. Згідно п. 3.1. Договору найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру та якість Товару визначається в Специфікаціях до даного Договору, що є невід'ємними його частинами. Одночасно з Товаром Постачальник зобов'язувався надати Покупцеві наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру; товарно-транспортні накладні (ТТН) або завірені копії ТТН; видаткові накладні на Товар; податкові накладні на Товар (п. 4.4. Договору). Відповідно до Специфікації №1 до Договору, у порядку та на умовах, визначених у Договорі, Постачальник зобов'язується поставити наступний Товар: пшениця 2 кл. 2013 року у кількості 200 т (+/-10%) по ціні 1750 грн./т. Загальна сума Товару за даною специфікацією становить 350000,00 грн. без ПДВ. На підтвердження поставки Товару за Договором у вересні 2013 року позивач надав видаткові накладні №РН-0000170 від 04.09.2013, №РН-0000173 від 05.09.2013, РН-0000181 від 08.09.2013; акти приймання на надходження сільськогосподарської продукції від 04.09.2013 №№930, 932, від 07.09.2013 №933, від 08.09.2013 №935; рахунки-фактури №СФ-0000178 від 04.09.2013, СФ-0000181 від 05.09.2013, від №СФ-0000187 від 08.09.2013; товарно-транспортні накладні; виписки з банківського рахунку.

Судом першої інстанції також встановлено, що зі сторони ТОВ «Нобілі» первинні бухгалтерські документи підписані директором ОСОБА_4.

Відповідно до протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 16.12.2014 року, проведеного старшим слідчим з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області капітаном ОСОБА_5, ОСОБА_4 ніколи не готував та не підписував ніяких наказів, договорів, первинних бухгалтерських документів або податкову звітність від імені ТОВ «Нобілі».

05 лютого 2015 року Центральним районним судом міста Миколаєва постановлено вирок у справі №490/15526/14-к (провадження №1-кп/490/162/2015), яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у сумі 8500,00 грн.

Згідно з частиною 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність вироку суду у кримінальній справі відносно контрагента позивача не може бути не врахована судом під час вирішення спору, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 року у справі №2а/3264/11/1070.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Тотленд".

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та залишення в силі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Корсунь - Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович Л. В. Ланченко О.І. Степашко