Постанова

від 12.04.2007 по справі 5/425-28/73 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/425-28/73 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

12.04.07                                                                                           Справа№ 5/425-28/73 А

12 год 05 хв            

За позовом: Державної податкової  інспекції у  Яворівському районі, м. Яворів Львівської  області

до відповідача 1: Приватного підприємства „Будпостачоб”єкт”, м. Львів

до відповідача 2: Дочірнього підприємства „Моноліт”, м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про визнання недійсним господарського зобов”язання                           

                                                                   Суддя  Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Брик І.С.

                    м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Бєлкіна Н.В. –начальник юридичного відділу, Пилип”юк А.М. –головний державний податковий інспектор, Флис А.С. –завідуючий сектором  

Від відповідача 1:  не з”явився

Від відповідача 2:  Котягін А.С. - представник

          Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Яворівському районі до Приватного підприємства „Будпостачоб”єкт” та до Дочірнього підприємства „Моноліт” про визнання недійсним господарського зобов”язання між ПП „Будпостачоб”єкт” та ДП „Моноліт” на суму 187 002,00 грн та про застосування юридичних наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, у вигляді стягнення всього одержаного за зобов”язанням в дохід державного бюджету.

          Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просять  визнати недійсним господарське зобов”язання між ПП „Будпостачоб”єкт” та ДП „Моноліт” на суму 187 002,00 грн, застосувати юридичні наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, а саме все одержане за зобов”язанням стягнути в дохід державного бюджету. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між ПП „Будпостачоб”єкт” та ДП „Моноліт” договору від 18.10.2005 року  ПП „Будпостачоб”єкт”(виконавець) зобовязується виконати вертикальне планування реконструкції незавершеного будівництва під склади по вул. Шевченка, 335 в м. Львові. Згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, ПП „Будпостачоб”єкт” виконало роботи на загальну суму 187 002,00 грн (в т.ч. ПДВ 31 167,00 грн.) та виписало податкову накладну № 1130000094 від 30.11.2005 року, дана податкова накладна включена ДП “Моноліт”до податкового кредиту в листопаді 2005 року. При проведенні перевірки ПП „Будпостачоб”єкт” встановлено, що ПП „Будпостачоб”єкт” при виконанні вищевказаних робіт для ДП „Моноліт” виступало генпідрядником, а виконавцем було ТзОВ “Єрматекс”, установчі документи та свідоцтво платника ПДВ якого визнані недійсними рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04.08.2005 року. Господарським судом Львівської області постановою від 20.12.06 року у справі № 5/3325-13/382а позов ДПІ у Галицькому районі м.Львова задоволено повністю; визнано недійсним господарське зобов'язання, яке виникло між ПП „Будпостачоб”єкт” та ТзОВ “Єрматекс” на суму 187 002,00 грн. Отже, даний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.207 ГК України.

          Відповідач 1 вимог ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

          Відповідач 2 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні на позовну заяву від 03.04.2007 року. Зокрема, відповідач 2 зазначає, що позивачем у позові не доведено конкретний зміст мети договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.  Саме по собі визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТзОВ “Єрматекс” та його свідоцтва платника ПДВ, а також угоди між ТзОВ “Єрматекс” та ПП “Будпостачоб”єкт” не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства. Висновок податкового органу щодо недійсності оспорюваного договору суперечить закладеному в ст. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки ДП „Моноліт” не може нести відповідальність за будь-яку діяльність третіх осіб (ТзОВ “Єрматекс”). Також відповідач 2 зазначив, що станом на сьогоднішній день ПП “Будпостачоб”єкт”(відповідач 1) ліквідоване за рішенням суду, а державна реєстрація останнього припинена.

          Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів

          В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (Акти перевірок, свідоцтво про державну реєстрацію, податкові накладні, постанову Господарського суду Львівської області 20.12.2006 року та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          18.10.2005 року між ДП „Моноліт” (відповідач 2, замовник) та ПП „Будпостачоб”єкт” (відповідач 1, виконавець) укладено договір, згідно якого Виконавець зобов”язувався виконати вертикальне планування реконструкції незавершеного будівництва під склади по вул. Шевченка, 335 в м. Львові, а Замовник зобов”язувався оплатити виконання цих робіт у відповідності з умовами платежів.   

          Згідно Акту приймання виконаних підрядних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року, ПП „Будпостачоб”єкт” виконало роботи на загальну суму 187 002,00 грн. (в т.ч. ПДВ 31 167,00 грн.) та виписало податкову накладну № 1130000094 від 30.11.2005 року на суму 187 002,00 грн. (в т.ч. ПДВ 31 167,00 грн.). Дана податкова накладна включена ДП “Моноліт”до податкового кредиту в листопаді 2005 року. Згідно платіжних доручень №711 від 27.12.2005 року, №7 від 13.01.2006 року, №87 від 15.03.2006 року та копії банківської виписки за 11.04.06 року ДП „Моноліт” проведено оплату за виконані роботи.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, при проведені комплексної планової документальної перевірки ПП „Будпостачоб'єкт" за період з 01.10.04 р. по 31.12.05р. (акт № 159/23-024/32894529 від 25.04.06) встановлено, що ПП „Будпостачоб'єкт" при виконанні вказаних вище робіт для ДП „Моноліт" виступало генпідрядником, а виконавцем було ТзОВ „Єрматекс" (м. Київ, код ЄДРПОУ 32553398). Згідно акту виконаних робіт за листопад 2005 року ТзОВ „Єрматекс" виконано робіт на суму 186 066,00 грн (в т.ч. ПДВ 31011 грн) та виписало податкову накладну № 301123 від 30.11.2005 року. Дана податкова накладна включена ПП “Будпостачоб'єкт”до податкового кредиту в листопаді 2005 року. Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 04.08.05р. по справі № 2-2196 визнані недійсними з моменту реєстрації установчі документи і свідоцтво платника ПДВ ТзОВ “Єрматекс”.

Господарським судом Львівської області постановою від 20.12.06 року у справі № 5/3325-13/382а позов ДПІ у Галицькому районі м.Львова задоволено повністю; визнано недійсним господарське зобов'язання, яке виникло між ПП „Будпостачоб”єкт” та ТзОВ “Єрматекс” на суму 187 002,00 грн; застосовано юридичні наслідки визнання угоди недійсною, передбачені ст.208 ГК України, вирішено стягнути з ТзОВ “Єрматекс” на користь ПП „Будпостачоб”єкт” 187 002,00 грн, та вирішено стягнути з ПП „Будпостачоб”єкт” 187 002,00 грн до державного бюджету.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.11.2006 року по справі № 6/88-29/136 про банкрутство ПП “Будпостачоб”єкт” було ухвалено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута –приватного підприємства “Будпостачоб”єкт” затвердити, Приватне підприємство “Будпостачоб”єкт” ліквідувати.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 28.11.2006 року проведено державну реєстрацію припинення Приватного підприємства “Будпостачоб”єкт” (код 32894529) за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Норма аналогічного змісту встановлена в ст. 111 ЦК України.

Тому суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України закриває провадження у справі в частині участі відповідача 1 (ПП „Будпостачоб”єкт”).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що при  розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України(норма відповідного змісту на даний час закріплена в ст.207,208 Господарського кодексу України) судам слід мати на увазі,  що  дія  цієї  норми  поширюється  на  угоди,  які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди,  спрямовані на використання  всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на  шкоду  правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства,  на  незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження  чи придбання всупереч встановленим правилам  предметів,  вилучених  з обігу або обмежених у обігу. Задовольняючи позов у такій справі,  суд  повинен  у  рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел  на  досягнення  цієї  мети.  

          Згідно  ст.71  Кодексу  адміністративного   судочинства  України   кожна   сторона  повинна  довести  ті обставини  на  яких ґрунтуються  її  вимоги  та  заперечення.

          Податковим органом(позивачем) не наведено обставин, які б вказували на те, що спірне господарське зобов'язання між ПП „Будпостачоб”єкт” та ДП „Моноліт” вчинене з метою  завідомо  суперечною інтересам держави і суспільства, хоча суд своїх ухвалах вимагав у позивача обґрунтування наміру (умислу) на порушення інтересів держави та суспільства в одного чи обох відповідачів.

          Навпаки, як вбачається із змісту Акту № 159/23-024/32894529 від 25.04.06 «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства «Будпостачоб'єкт»за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року», за листопад 2005 року (податковий період, в якому ПП «Будпостачоб'єкт»виписало для ДП «Моноліт»податкову накладну № 1130000094 від 30.11.2005 року на суму 187 002,00 грн, в т.ч. ПДВ 31 167,00 грн) ПП «Будпостачоб'єкт»подало до ДПІ у Галицькому районі м.Львова податкову декларацію по ПДВ та задекларувало у ній податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 5 111 734 грн(стор.13 Акту перевірки).

          Таким чином, в період вчинення спірного господарського зобов'язання, яке виникло відповідно до податкової накладної  № 1130000094 від 30.11.2005 року на суму 187 002,00 грн, в т.ч. ПДВ 31 167,00 грн, ПП «Будпостачоб'єкт»звітувалося до ДПІ і декларувало податкові зобов'язання по ПДВ у значно більшому розмірі(5 111 734 грн), ніж сума ПДВ, зазначена у виписаній ним податковій накладній  № 1130000094 від 30.11.2005 року(31 167 грн). Податковим органом не подано доказів, які б вказували на те, що сума ПДВ  31 167 грн не була включена ПП «Будпостачоб'єкт»до складу загальної задекларованої ним суми ПДВ 5 111 734 грн в листопаді 2005 року.

          Таким чином, матеріали справи не вказують на наявність в діях ПП «Будпостачоб'єкт»наміру(умислу) на приховування від оподаткування доходів при вчиненні спірного податкового зобов'язання.

          Суд також не залишив поза увагою і Постанову Господарського суду Львівської області від 20.12.06 року у справі № 5/3325-13/382а, якою позов ДПІ у Галицькому районі м.Львова задоволено повністю; визнано недійсним господарське зобов'язання, яке виникло між ПП „Будпостачоб”єкт” та ТзОВ “Єрматекс” на суму 187 002,00 грн; застосовано юридичні наслідки визнання угоди недійсною, передбачені ст.208 ГК України, вирішено стягнути з ТзОВ “Єрматекс” на користь ПП „Будпостачоб”єкт” 187 002,00 грн, та вирішено стягнути з ПП „Будпостачоб”єкт” 187 002,00 грн до державного бюджету. Із змісту даної постанови не вбачається встановлення факту наявності наміру(умислу) на порушення інтересів держави та суспільства з боку ПП „Будпостачоб”єкт” по господарському зобов'язанню з ТзОВ “Єрматекс”. І навпаки, із змісту резолютивної частини даної постанови вбачається, що наслідки недійсності господарського зобов'язання були застосовані судом як при наявності наміру лише у однієї із сторін - ТзОВ “Єрматекс” (кошти стягнуто з ТзОВ “Єрматекс” на користь ПП „Будпостачоб”єкт”, а з ПП „Будпостачоб”єкт” до державного бюджету, що відповідає правовій конструкції застосування наслідків недійсності господарського зобовязання у разі наявності наміру лише у однієї із сторін, передбаченій другим реченням частини 1 ст.208 ГК України; якби намір був у обох сторін, то були-б застосовані наслідки по правовій конструкції першого речення частини 1 ст.208 ГК України).

          Щодо іншої сторони спірного господарського зобов'язання - ДП «Моноліт», то ним теж подавалися податкові декларації по ПДВ до ДПІ у Яворівському районі, в тому числі і за листопад 2005 року, і декларувалися суми податкових зобов'язань і податкового кредиту, що підтверджується змістом Акту № 147/23-2/30665361 від 14.12.2006 року «Про результати виїзної планової перевірки ДП «Моноліт»за питань дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05 по 01.07.06»(стор.12 Акту перевірки). Також ДП «Моноліт»проводило оплату вартості виконаних робіт на користь ПП «Будпостачоб'єкт». Таким чином, матеріали справи не вказують на наявність в діях ПП ДП «Моноліт»наміру(умислу) на приховування від оподаткування доходів при вчиненні спірного податкового зобов'язання.   

          Слід також відзначити, що ДП «Моноліт»не перебувало в жодних правовідносинах із ТзОВ “Єрматекс”, і виходячи із принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленого в ст.61 Конституції України, ДП «Моноліт»не несе відповідальності за дії ТзОВ “Єрматекс” в господарському зобов'язанні між ПП «Будпостачоб'єкт»та ТзОВ “Єрматекс”, стороною якого  ДП «Моноліт»не являлося.   

           Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки не встановлено наміру на приховування від оподаткування  доходів відповідачами при вчиненні спірного господарського зобов'язання. Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання було вчинене відповідачами з метою саме заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою.

          Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст.17, 48, 69-71, 86, п. 5 ч. 1 ст. 157, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 розділу  УІІ  Прикінцевих та  перехідних  положень  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

                                                              ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Закрити провадження у справі в частині участі відповідача 1 (ПП „Будпостачоб”єкт”).

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

                          Суддя