Рішення

від 17.04.2007 по справі 1/260-20/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/260-20/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

17.04.07                                                                                           Справа№ 1/260-20/55

За позовом: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», м.Трускавець

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея», м.Трусккавець

    про повернення нерухомого майна.          

Суддя  Манюк П.Т.        

При секретарі Кравець В.П.

Представники:

           від позивача: Дякон Б.Р.- представник

                від відповідача: Лукманова З.М. - представник

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз»яснено.

   Розглядається справа за позовом Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт»до Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея»про повернення нерухомого майна.

          В судовому засіданні оголошувалась перерва.  

Представник Позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судових засіданнях подав відзив та доповнення до відзиву, в якому позовні вимоги заперечив.

Повний текст рішення підписаний та направлений сторонам 24.04.2007 року.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

24.09.2001 року між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» та ТзОВ “Панацея» укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони домовились взаємовигідно, з метою отримання прибутку, на базі об»єкту нерухомого майна –будівлі на бульварі Торосевича,2 в м.Трускавці, спільно діяти для досягнення господарської мети з певних видів діяльності. 29.01.2002 року вказаний договір взято на облік у ДПІ в м.Трускавці.

07.03.2002 р. ЗАТ «Трускавецькурорт», на виконання своїх зобов»язань, визначених п.2.2. Договору, передало Відповідачу за актом приймання будівлю на бульварі Торосевича, 2 в м.Трускавці для здійснення спільної діяльності, тобто внесло свій внесок у спільну діяльність.

Відповідно до п.2.1. Договору, Відповідач в свою чергу зобов»язувався, зокрема щоквартально подавати Позивачу звіт про результати спільної діяльності даного періоду, а також перераховувати позивачу визначену належну йому частку від результатів спільної діяльності.

Оскільки Відповідач, на думку позивача, неналежно виконував свої зобов»язання під час здійснення спільної діяльності, позивач втратив інтерес у подальшій участі у Договорі.

31.10.2006 року позивач на адресу Відповідача направив заяву про відмову від подальшої участі у Договорі та вихід з нього. Вказану заяву Відповідач отримав 07.11.2006 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Враховуючи те, що договір про спільну діяльність є припиненим, позивач просить зобов»язати Відповідача звільнити та передати ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт»нежитлову будівлю площею 191,4 м2, розташовану на бульварі Торосевича, 2 в м.Трускавці.

У представленому відзиві та доповненнях до відзиву Відповідач позовні вимоги заперечив, покликаючись на те, що незважаючи на те, що договір про спільну діяльність між позивачем та відповідачем передбачав об”єднання їх вкладів для отримання прибутку внаслідок спільної діяльності, спільна діяльність здійснювалась лише силами відповідача. Стосунки між ЗАТ “Трускавецькурорт” та ТзОВ “Панацея” на певному етапі переросли в стосунки наймодавця та наймача, про що свідчить договір про порядок користування спільним майном від 31.03.2006 р. Договір про спільну діяльність від 24.09.2001 року не був припинений у встановленому порядку, зокрема не був знятий з обліку в податковій інспекцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов‘язки виникають із договорів та інших правочинів, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів серед інших можуть бути зобов‘язання вчинити певну дію.

Судом встановлено, що сторонами 24.09.2001 року укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони домовились взаємовигідно, з метою отримання прибутку, на базі об»єкту нерухомого майна – будівлі на бульварі Торосевича,2 в м.Трускавці, спільно діяти для досягнення господарської мети з певних видів діяльності.

На виконання своїх зобов”язань, визначених п.2.2. Договору Позивач передав Відповідачу будівлю на бульварі Торосевича,2 в м. Трускавці для здійснення спільної діяльності, що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 01.01.2004р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Тобто, відносини сторін, з 01.01.2004р. регулюються Цивільним кодексом України, зокрема розділом “Просте товариство” глави 77 “Спільна діяльність”.

Відповідно до ч.1 ст. 1141 Цивільного кодексу України, договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленість між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Відповідно до ч.1 ст.1142 Цивільного кодексу України, учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстрокому договорі простого товариства не пізніше як за три місяці до виходу з договору.

31.10.2006р.  позивач направив на адресу відповідача заяву про свою відмову від подальшої участі у Договорі про спільну діяльність та вихід з нього. Вказану заяву відповідач отримав 07.11.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже вказаний договір  є припинений з 07.02.2007 року.

Відповідно до ч.2 ст. 1141 ЦК України, у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на те,  що 31.03.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір про порядок користування спільним майном за № 192-03. Вказаним договором сторони визначили порядок користування нежитловою будівлею площею 191,4 м2, розташованою на бульварі Торосевича, 2 в м.Трускавці. Відповідно до вказаного договору відповідачем сплачується позивачу грошова компенсація у розмірі, встановленому в договорі. Однак із вказаними відповідача доводами суд погодитися не може, оскільки термін дії вказаного договору закінчився 31.12.2006 року.

Доводи відповідача про те, що ним належно виконувалися умови договору про спільну діяльність не можуть бути підставою для  відмови в позові, оскільки незалежно від причин позивач має право на відмову від подальшої участі у договорі простого товариства, а відповідно до ч. 2 ст. 1142 ЦК України, умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною.

Доводи представника відповідача про необхідність відмови у задоволенні позову з мотивів, що не вчинені дії щодо припинення спільної діяльності та погашення кредиторської заборгованості не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки відповідно до умов п. 3.1. договору про спільну діяльність від 29.09.2001 року, керівництво сумісною діяльністю, ведення спільних справ, ведення окремого обліку і здійснення необхідної звітності щодо спільної діяльності покладено на відповідача. Трьохмісячний термін, визначений ст. 1142 ЦК України, є, на думку суду, достатнім терміном для вчинення необхідних дій щодо припинення простого товариства, однак відповідачем доказів вчинення вказаних дій не представлено.

Відповідно до ч.3 ст. 1141 Цивільного кодексу України, з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов‘язаннями щодо третіх осіб. Таким чином кредитори учасників спільного товариства можуть звернутися щодо невиконання  учасниками зобов‘язань, які виникли під час дії договору простого товариства, у порядку, встановленому цивільним законодавством.  

Відповідно до ч. 2 ст. 1141 ЦК України, учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі.

Враховуючи те, що договір про спільну діяльність є припиненим, інших доказів, які визначають підставу користування майном відповідачем не представлено,  суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підставними, які слід задоволити.

 Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 1141, 1142, п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України,  суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

    2. Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Панацея»(82200, м.Трускавець, бульвар Торосевича, 2, код ЄДРПОУ 30028465) звільнити та передати Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт»82200, м.Трускавець, вул.Біласа, 13, код ЄДРПОУ 30322940) нежитлову будівлю площею 191,4 м2 за адресою: м.Трускавець, бульвар Торосевича, 2.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея»(82200, м.Трускавець, бульвар Торосевича, 2, код ЄДРПОУ 30028465) на користь Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт»(82200, м.Трускавець, вул.Біласа, 13, код ЄДРПОУ 30322940) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя