Рішення

від 03.11.2016 по справі 910/15362/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2016Справа № 910/15362/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємства "АГРОЕКСТРА" (далі - Підприємство) до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) про стягнення 49 076,59 грн.,

за участі представників:

позивача: Хилька Ю.І. за довіреністю від 8 серпня 2016 року № б/н,

відповідача: Слюсара М.М. за довіреністю від 13 січня 2016 року № 19,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 року Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що Залізницею було здійснене перевезення вантажу - насіння сої насипом масою 130 300,00 кг. Оскільки в результаті перевезення було встановлено факт нестачі сої в розмірі 4 050,00 кг у вагоні № 95752762, що зафіксовано в комерційному акті від 21 березня 2016 року АА № 053327/7, позивач, посилаючись на статті 22, 526, 623, 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 224-226 та 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в розмірі 42 131,41 грн., експедиційні витрати по доставці нової партії сої в кількості втраченої в розмірі 3 061,18 грн., плату за простій вагона в порту в розмірі 726,00 грн., витрати на відрядження представників Підприємства в порт у розмірі 950,00 грн. та 2 208,00 грн. відшкодування витрат на проведення експертизи Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 910/15362/16. Розгляд даної справи призначено судом на 8 вересня 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 8 вересня 2016 року відклав розгляд справи на 29 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 29 вересня 2016 року оголошено перерву до 20 жовтня 2016 року.

7 жовтня 2016 року Підприємство через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подало додаткові пояснення та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просило стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в розмірі 41 968,90 грн., інші вимоги просило залишити без змін. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2016 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 3 листопада 2016 року.

Під час судового засідання 3 листопада 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з урахуванням вищевказаної заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях, поданих до суду 29 вересня 2016 року та 3 листопада 2016 року відповідно.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 вересня 2014 року між сторонами було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги № 1302613, за умовами якого Залізниця зобов'язалась надати позивачу відповідні послуги з перевезення, а останній - прийняти та оплатити їх.

17 березня 2016 року відповідно до залізничної накладної № 42483271 Залізницею було прийнято на перевезення від Підприємства два вагони насіння сої насипом загальною масою нетто 130 000,00 кг, з яких: вагон № 95682423, масою нетто 64 850,00 кг із запірно-пломбувальними пристроями (далі - ЗПП) № К252995, № К252996, № К252997, № К252998, № К252999, № К253000, № К280123 та вагон № 95752762, масою нетто 65 450,00 кг із ЗПП № К280145, № К280124, № К280132, № К280133, № К280135, № К280142 та № К280144.

Вантажоодержувачем даного вантажу визначено товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» (далі - ТОВ «ТІС-Міндобрива») для компанії «INTOUR SUPPORT LTD» по контракту від 1 березня 2016 року № SBS-0240316, укладеному між ТОВ «ЛВН ЛІМІТЕД» та PRIANEX HOLDINGS LIMITED.

Згідно з інвойсом (рахунком) від 1 квітня 2016 року № 1 до вищевказаного контракту вартість однієї тонни сої становила 330,50 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений вантаж прибув 19 березня 2016 року на станцію призначення - Чорноморську Одеської залізниці, про що ТОВ «ТІС-Міндобрива» було повідомлено о 03:55 год., відповідно до відмітки в залізничній накладній.

Після закінчення приймально-здавальних операцій представниками Залізниці та ТОВ «ТІС-Міндобрива» підписано пам'ятку про подавання вагонів № 1421, згідно з якою 19 березня 2016 року о 09:47 год. останньому було передано вагони № 95682423 та № 95752762. У цій пам'ятці, підписаній вказаними сторонами, зазначено, що вагон № 95752762 прибув з недовантаженням.

У зв'язку із цим, 20 березня 2016 року було складено акт загальної форми, яким зафіксовано невідповідність на вагоні № 95752762 номеру ЗПП перевізним документам, а саме: замість ЗПП № К280124 було виявлено ЗПП № С855887.

21 березня 2016 року за фактом нестачі вантажу масою нетто 4 050,00 кг та невідповідності номерів ЗПП було складено комерційний акт АА № 053327/7, підписаний повноважними представниками Залізниці та одержувача. Технічних несправностей вагону чи наявності протікання вантажу встановлено не було, проте при відкритті верхніх завантажувальних люків також виявлено між 2 та 3 люками по ходу поїзда з правої сторони воронкоподібне поглиблення розміром 2 000 х 3 000 х 1 000 мм.

У той же день експертом Одеської регіональної торгово-промислової палати на замовлення Підприємства було складено акт експертизи № УТЭ-565 про визначення кількості вантажу зважуванням, яким також підтверджено факт нестачі вантажу в кількості 4 050,00 кг.

З метою досудового врегулювання спору Підприємство на підставі переуступного напису від ТОВ «ТІС-Міндобрива» зверталось до відповідача з претензіями від 7 квітня 2016 року та 4 червня 2016 року, в яких просило відшкодувати спричинені втратою вантажу збитки.

У відповіді на зазначені вимоги Залізниця посилалася на те, що відповідно до пункту 12.3 укладеного між нею та власником під'їзної колії - товариством з обмеженою відповідальністю «Трансінвестсервіс» - договору від 8 серпня 2013 року № 1/245, останній несе відповідальність за збереження вантажу з моменту закінчення приймально-здавальних операцій по прибуттю поїзда до моменту відправлення поїзда з вказаного товариства.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що вчинений ТОВ «ТІС-Міндобрива» на користь Підприємства переуступний напис, на його думку, є недійсним, оскільки не відповідає приписам чинного законодавства, а також зазначив, що опломбовані вагони згідно пам'ятки про подавання вагонів від 19 березня 2016 року були передані ТОВ «ТІС-Міндобрива» без жодних претензій. Разом із цим, відповідач надав власний розрахунок кількості та вартості втраченої сої з урахуванням природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто в 0,5 %, за яким недостача становила 3 722,75 кг, вартістю 38 726,76 грн. (по курсу 26,23 грн. за 1 долар США станом на 1 квітня 2016 року).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з пунктом 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується з приписами статті 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Частина 1 статті 314 ГК України, яка кореспондується з частиною 2 статті 924 ЦК України, передбачає, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Аналогічні положення закріплено в статтях 110 та 113 Статуту та статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт".

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частинами 1 та 2 статті 133 Статуту та абзацом 2 пункту 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, встановлено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права, зокрема, вантажоодержувачем вантажовідправнику на підставі переуступного підпису на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), засвідченого підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи переуступний підпис зроблений на залізничній накладній № 42483271 у відповідності до вищенаведених вимог, з огляду на що Підприємство отримало право на подачу відповідних претензій та позовів до Залізниці. Відтак заперечення Залізниці щодо недійсності даного напису є необґрунтованими.

Пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначає, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 2 статті 22 ЦК України).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до підпункту а) статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року за № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Відповідно до пункт 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційні акти складаються при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу після нього. У разі неможливості скласти комерційний акт в указаний термін він складається у всіх випадках не пізніше наступної доби (пункт 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334).

Із матеріалів справи вбачається, що за фактом невідповідності номеру ЗПП на вагоні № 95752762 перевізним документам та нестачі в ньому вантажу було складено акт загальної форми від 20 березня 2016 року та комерційний акт від 21 березня 2016 року, підписаний повноважними представниками Залізниці без жодних зауважень.

Відповідно до абзаців 6, 7 пункту 4 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 вересня 1999 року № 113 (із відповідними змінами), час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій та підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 12.3 укладеного між Залізницею та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансінвестсервіс» договору від 8 серпня 2013 року № 1/245, останнє несе відповідальність за збереження вантажу з моменту закінчення приймально-здавальних операцій по прибуттю поїзда до моменту відправлення поїзда з вказаного товариства.

Водночас, відповідно до пам'ятки про подавання вагонів від 19 березня 2016 року № 1421, вагон № 95752762 вже було передано Залізницею з недовантаженням.

Таким чином посилання відповідача на те, що відповідальність за втрачений вантаж несе власник під'їзної колії - ТОВ «Трансінвестсервіс» на підставі укладеного із Залізницею договору від 8 серпня 2013 року № 1/245 суд відхиляє, оскільки відповідальність останнього за вказаним правочином настає з моменту закінчення приймально-здавальних операцій, тобто після оформлення вищевказаної пам'ятки про подавання вагонів, при підписанні якої вже було виявлено недовантаження спірного вагону.

Відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, та пояснень щодо заповнення накладної, накладна заповнюється відправником, який вносить, зокрема, відомості щодо маси та найменування вантажу. У разі зміни пломб чи ЗПП під час перевезення відомості про них змінюються таким чином, щоб можна було прочитати первинні відомості. За неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (частина 1 статті 118 Статуту та пункт 5.5 вищевказаних Правил).

Разом із цим будь-які докази неправильного зазначення Підприємством у накладній маси вантажу та стягнення з останнього відповідного штрафу, чи докази заміни ЗПП під час перевезення у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що зазначений вагон прибув без пломби відправника та його передача вантажовласнику відбулась із недовантаженням, про що зазначено в пам'ятці про подавання вагонів, та на момент прийняття рішення у справі Залізниця не подала документи, які свідчать про відсутність її вини у втраті прийнятого для перевезення вантажу, суд дійшов висновку про те, що остання несе за вантаж відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Відповідно до положень статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно з пунктом 27 розділу 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі інших вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).

Здійснивши перерахунок визначеної позивачем вартості втраченого вантажу, суд встановив його невідповідність приписам чинного законодавства, оскільки відсоток природної втрати вантажу був вирахуваний позивачем не від загальної маси нетто вантажу, а від маси нетто нестачі.

Водночас, перевіривши контррозрахунок відповідача, поданий разом із його відзивом від 28 вересня 2016 року № 1411345, суд дійшов висновку про те, що останній є арифметично вірним, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню частково в межах вказаної суми в розмірі 38 726,76 грн.

Крім того, Підприємство просило стягнути з відповідача 3 061,18 грн. експедиційних витрат по доставці нової партії сої в кількості втраченої та плату за простій вагона в порту в розмірі 726,00 грн.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов'язань, а не причиною.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 114 Статуту витрати та збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню.

Оскільки укладеним між сторонами договором від 1 вересня 2014 року № 1302613 не передбачено та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази понесення Підприємством експедиційних витрат в розмірі 3 061,18 грн. по доставці нової партії сої в кількості втраченої та плати за простій вагона в порту в розмірі 726,00 грн., суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2 208,00 грн. за проведену 21 березня 2016 року Торгово-промисловою палатою Одеської області експертизу та відшкодувати витрати на відрядження представників Підприємства в порт у розмірі 950,00 грн., до складу яких входять бензин, добові та проживання в готельно-житловому комплексі експедитора ОСОБА_3 в березні 2016 року та добові, оренда кімнати для юриста Хілька Ю.І. в червні 2016 року.

Відповідно до пункту 30 Правил видачі вантажів залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує незалежних експертів, які відповідно до законодавства мають право на проведення експертизи, у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість. Про проведену експертизу робиться відмітка в комерційному акті. Витрати на експертизу (вартість експертизи, проїзду експерта до станції тощо) сплачуються відповідно залізницею або одержувачем залежно від того, з чиєї ініціативи провадиться експертиза. Надалі ці витрати відносяться на сторону, яка буде визнана винною в недостачі, псуванні або пошкодженні вантажу.

Водночас, виходячи з аналізу норм чинного законодавства щодо стягнення збитків, відшкодуванню підлягають не будь-які витрати управненої сторони, які складають реальну шкоду, а лише вимушені та необхідні витрати, тобто, які є дійсно необхідними та мінімальними в даній ситуації, щоб усунути наслідки неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається із акту експертизи Торгово-промислової палати Одеської області від 21 березня 2016 року, метою її проведення було визначення кількості вантажу зважуванням. Разом із цим вказані показники - маса вантажу та маса втраченого вантажу - вже були встановлені в комерційному акті від 21 березня 2016 року, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено необхідність проведення вказаної експертизи, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищевказаної позовної вимоги, то вимога Підприємства про відшкодування витрат на відрядження працівника позивача ОСОБА_3, яким даний акт експертизи було підписано, також не підлягає задоволенню з огляду на її похідний характер. Щодо витрат позивача на відрядження юриста Хілька Ю.І. для оформлення документів для претензії в червні 2016 року, то суд вважає дану вимогу необґрунтованою, оскільки датою складання першої претензії Підприємства до Залізниці є 7 квітня 2016 року, та позивачем не доведено неможливості оформлення ще однієї претензії без відрядження свого юриста.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача до Залізниці про стягнення вартості втраченого вантажу в розмірі 38 726,76 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного підприємства "АГРОЕКСТРА" (25006, місто Кіровоград (Кропивницький), вулиця Шевченка, будинок 6/2, ідентифікаційний код 23681818) 38 726 (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять шість) грн. 76 коп. вартості втраченого вантажу, а також 1 087 (одну тисячу вісімдесят сім) грн. 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 7 листопада 2016 року

Суддя Є.В. Павленко