Рішення

від 03.11.2016 по справі 909/817/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 р. Справа № 909/817/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Ніко",

юридична адреса: вул. Карла Маркса, буд.44Б, смт. Клавдієво-Тарасове,

Бородянський район, Київська область, 07850;

поштова адреса: вул. Боричів Тік, 35, літера А, м. Київ, 04070;

до відповідача: Комунального підприємства "Центральна районна аптека №22",

вул. Шкільна, б.16, смт.Рожнятів, Івано-Франківська область,77600;

про: стягнення 14 112,75грн., з яких: 10 304,46грн. - основний борг, 169,58грн. - 3% річних, 3 638,71грн. - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 07.10.2016р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Центральна районна аптека №22" 17 438,63грн., з яких: 10 304,46грн. - основний борг, 3 325,88грн. - пеня, 169,58грн. - 3% річних, 3 638,71грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.16р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах В«Буланов та Купчик проти УкраїниВ» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., В«Чуйкіна проти УкраїниВ» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судовому засіданні, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх№11205/16) від 03.11.16р., в якій просить суд, стягнути з відповідача 14 112,75грн., з яких: 10 304,46грн. - основний борг, 169,58грн. - 3% річних, 3 638,71грн. - інфляційні втрати.

Беручи до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., за змістом якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому на:

- поставку позивачем та отримання відповідачем, по видаткових накладних №Н0000001725 від 21.01.15р., №Н0000002607 від 27.01.15р., №Н0000003727 від 04.02.15р., №Н0000003742 від 04.02.15р., №Н0000005197 від 18.02.15р., №Н0000005236 від 18.02.15р., №Н0000006083 від 25.02.15р., №Н000015264 від 19.05.15р., товару (медичні препарати), на загальну суму 11 475,38грн.;

- неналежне виконання відповідачем зобов"язання по оплаті коштів за отриманий товар, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість поставленого товару в сумі 10 304,46грн. (1 170,92грн.- відповідачем сплачено);

- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за прострочення виконання грошового зобов"язання, відповідачу нараховано 3 638,71грн. - інфляційних втрат, 169,58грн. - 3% річних;

- приписи ст. ст.525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.10.16р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до вимог законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко" поставлено, а відповідачем - Комунальним підприємством "Центральна районна аптека №22", отримано, по видаткових накладних №Н0000001725 від 21.01.15р., №Н0000002607 від 27.01.15р., №Н0000003727 від 04.02.15р., №Н0000003742 від 04.02.15р., №Н0000005197 від 18.02.15р., №Н0000005236 від 18.02.15р., №Н0000006083 від 25.02.15р., №Н000015264 від 19.05.15р., товару (медичні препарати) на загальну суму 11 475,38грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних (а.с.9-21), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару Постачальником Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Однак, взяті на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунків з позивачем відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість отриманого товару в сумі 10 304,46грн. (1 170,92грн.- відповідачем сплачено, а.с.43-45).

Наявність заборгованості за поставлений товар, в т. ч. і по видаткових накладних №Н0000001725 від 21.01.15р., №Н0000002607 від 27.01.15р., №Н0000003727 від 04.02.15р., №Н0000003742 від 04.02.15р., №Н0000005197 від 18.02.15р., №Н0000005236 від 18.02.15р., №Н0000006083 від 25.02.15р., №Н000015264 від 19.05.15р., в сумі 10 800,00грн., визначено самим відповідачем у підписаному акті звірки взаємних розрахунків за період 21.01.15р.-11.10.16р. (а.с.50).

Позивачем доведено перед судом, факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у сумі 10 304,46грн.

Станом на 03.11.2016р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної суми коштів.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Таким чином, видаткові накладні (а.с.9-21), за якими позивач поставив, а відповідач отримав товар, є підставою виникнення у відповідача обов"язку здійснити розрахунки за отриманий товар.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку, у видаткових накладних (а.с.9-21), встановлений строк виконання відповідачем грошового зобов"язання, а саме, по видатковій накладній №Н0000001725 від 21.01.15р. до 19.02.15р., по видатковій накладній №Н0000002607 від 27.01.15р. до 26.02.15р., по видатковій накладній №Н0000003727 від 04.02.15р. до 05.03.15р., по видатковій накладній №Н0000003742 від 04.02.15р. до 05.03.15р., по видатковій накладній №Н0000005197 від 18.02.15р. до 19.03.15р., по видатковій накладній №Н0000005236 від 18.02.15р. до 19.03.15р., по видатковій накладній №Н0000006083 від 25.02.15р. до 26.03.15р., по видатковій накладній №Н000015264 від 19.05.15р. до 18.06.15р.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої грошові зобов"язання, у строк встановлений у видаткових накладних (а.с.9-21), то, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 10 304,46грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Враховуючи вище зазначену правову норму позивачем правомірно нараховано відповідачу 169,58грн. - 3% річних, 3 638,71грн. - інфляційних втрат, за період вказаний у розрахунку (а.с.8), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов"язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов"язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 14 112,75грн., з яких: 10 304,46грн. - основний борг, 169,58грн. - 3% річних, 3 638,71грн. - інфляційні втрати, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненою в Римі 04.11.1950р., ратифікованою Україною 17.07.1997р., ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 626, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВ " Ніко" до відповідача КП "Центральна районна аптека №22" про стягнення 14 112,75грн. - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №22", вул. Шкільна, б.16, смт.Рожнятів, Івано-Франківська область,77600 (ідентифікаційний код 01977636 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Ніко" вул. Карла Маркса, буд.44Б, смт. Клавдієво-Тарасове, Бородянський район, Київська область, 07850 (ідентифікаційний код 20390397) 10 304,46грн. (десять тисяч триста чотири грн. 46 коп.) - заборгованості, 169,58грн. (сто шістдесят дев"ять грн. 58коп.) - 3% річних, 3 638,71грн. (три тисячі шістсот тридцять вісім грн. 71коп.) - інфляційних втрат, 1 378,00грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.16р.

Суддя С.Кобецька