Рішення

від 02.11.2016 по справі 910/17029/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2016Справа №910/17029/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» стягнення заборгованості у розмірі 2 911 грн. 13 коп. Представники:

від Позивача: Ємець Ю.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 2 911 грн. 13 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 19.02.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5095, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина нежитлового приміщення площею 1,00 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, у вестибюлі Південного вокзалу біля кавового автомату (праворуч), що перебуває на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (балансоутримувач). Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період лютий 2014 року - серпень 2015 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 1 787 грн. 30 коп. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» інфляційні у розмірі 678 грн.83 коп., пеню у розмірі 391 грн. 38 коп. та штраф у розмірі 53 грн. 62 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 року клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочку сплати судового збору за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ МАРКЕТ" про стягнення заборгованості у розмірі 2 911 грн. 13 коп. задоволено. Відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. до прийняття судом рішення у справі №910/17029/16.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/17029/16, судове засідання призначено на 28.09.2016 року.

28.09.2016 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 16.09.2016 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені та інфляційних за кожний період окремо із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ МАРКЕТ" та закінчення такого нарахування відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 1 787,30 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 року відкладено розгляд справи на 02.11.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

01.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 28.09.2016 року.

В судовому засіданні 02 листопада 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» є 02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-А.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/17029/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02 листопада 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

19.02.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5095, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина нежитлового приміщення площею 1,00 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, у вестибюлі Південного вокзалу біля кавового автомату (праворуч), що перебуває на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (балансоутримувач).

Згідно з п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного автомату, що відпускає продовольчі товари.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна. (п.2.1 Договору)

Згідно з п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У п. 3.6. Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця відповідно до пропозицій розподілу.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 19.02.2010 р. до 19.02.2011 р. включно. (п.10.1 Договору)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі №910/13092/15, яке набрало законної сили, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Зет Маркет" з державного нерухомого майна - частина нежилого приміщення площею 1 кв. м., розміщене за адресою м . Київ, Привокзальна площа, 1 у вестибюлі Південного вокзалу біля кавового автомату (праворуч), що перебуває на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський ДТГО "Південно-Західна залізниця". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Зет Маркет" повернути за актом приймання-передачі державного нерухомого майна - частина нежилого приміщення площею 1 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, Привокзальна площа, 1 у вестибюлі Південного вокзалу біля кавового автомату (праворуч), орендодавцю Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву та балансоутримувачу - Вокзалу станції Київ-Пасажирський ДТГО "Південно-Західна залізниця". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зет Маркет" в дохід Державного бюджету України 2 436 грн. 00 коп. судового збору.

Як вбачається з Акту державного виконавця від 27.08.2015 року, при виході за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1 з метою виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі №910/13092/15 з'ясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» виконало рішення суду самостійно, а саме виселилось з державного нерухомого майна - частина нежилого приміщення площею 1 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, Привокзальна площа, 1 у вестибюлі Південного вокзалу біля кавового автомату (праворуч).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період лютий 2014 року - серпень 2015 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 1 787 грн. 30 коп. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» інфляційні у розмірі 678 грн.83 коп., пеню у розмірі 391 грн. 38 коп. та штраф у розмірі 53 грн. 62 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5095 від 19.02.2010 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі №910/13092/15, яке набрало законної сили, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Зет Маркет" з державного нерухомого майна - частина нежилого приміщення площею 1 кв. м., розміщене за адресою м . Київ, Привокзальна площа, 1 у вестибюлі Південного вокзалу біля кавового автомату (праворуч), що перебуває на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський ДТГО "Південно-Західна залізниця". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Зет Маркет" повернути за актом приймання-передачі державного нерухомого майна - частина нежилого приміщення площею 1 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, Привокзальна площа, 1 у вестибюлі Південного вокзалу біля кавового автомату (праворуч), орендодавцю Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву та балансоутримувачу - Вокзалу станції Київ-Пасажирський ДТГО "Південно-Західна залізниця". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зет Маркет" в дохід Державного бюджету України 2 436 грн. 00 коп. судового збору.

Як вбачається з Акту державного виконавця від 27.08.2015 року, при виході за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1 з метою виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі №910/13092/15 з'ясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» виконало рішення суду самостійно, а саме виселилось з державного нерухомого майна - частина нежилого приміщення площею 1 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, Привокзальна площа, 1 у вестибюлі Південного вокзалу біля кавового автомату (праворуч).

Таким чином, Суд зазначає, що оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі №910/13092/15, яке набрало законної сили, було виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» 27.09.2015 року, що підтверджується Актом державного виконавця від 27.08.2015 року, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5095 від 19.02.2010 року за період лютий 2014 року - серпень 2015 року становить 1 787 грн. 30 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 19.04.2016 року.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву по орендній платі у розмірі 1 787 грн. 30 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1 787 грн. 30 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача інфляційні за загальний період прострочки з 11.03.2014 року по 19.04.2016 року у розмірі 678 грн. 83 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період з 11.03.2014 р. по 19.04.2016 р. у розмірі 678 грн. 83 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню по орендній платі за загальний період прострочки з 21.10.2015 р. по 19.04.2016 р. у розмірі 391 грн. 38 коп. При цьому, Суд звертає увагу, що при здійсненні розрахунку пені від 31.10.2016 року Позивачем заявлено про нарахування пені у розмірі 384 грн. 87 коп.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи те, що Позивач не звертався до суду з відповідною заявою про зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення у даній справі, Суд розглядає позовні вимоги Позивача у розмірах, заявлених у прохальній частині позовної заяви.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 21.10.2015 р. по 19.04.2016 р. у розмірі 391 грн. 38 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивачем не були враховані приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому за заявлений Позивачем період підлягає стягненню пеня за зобов'язаннями квітня 2015 року - серпня 2015 року. Також, Позивачем невірно визначений період початку прострочки Відповідача при нарахуванні пені, проте оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, перерахунок здійснений за загальний період прострочки з 21.01.2015 року по 11.03.2016 року. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня лише в розмірі 60 грн. 94 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 21.10.2015 року по 11.03.2016 року.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.3.8 Договору у розмірі 53 грн. 62 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.3.8 Договору в розмірі 53 грн. 62 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 787 грн. 30 коп., інфляційні у розмірі 678 грн. 83 коп., пеня у розмірі 60 грн. 94 коп. та штраф у розмірі 53 грн. 62 коп.

Щодо розподілу судових витрат, Суд зазначає, що оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 року клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відстрочку сплати судового збору за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ МАРКЕТ" про стягнення заборгованості у розмірі 2 911 грн. 13 коп. задоволено та відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. до прийняття судом рішення у справі №910/17029/16, проте позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 33631749) в дохід Державного бюджету України заборгованість у розмірі 1 787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 30 (тридцять) коп., інфляційні у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 83 (вісімдесят три) коп., пеню у розмірі 60 (двадцять шістдесят) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп., штраф у розмірі 53 (п'ятдесят три) грн. 62 (шістдесят дві) коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ МАРКЕТ» (02081, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 33631749) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн. 58 (п'ятдесят вісім) коп.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 19030825) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 42 (сорок дві) коп.

5. В іншій частині позову - відмовити.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 листопада 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин