Рішення

від 02.11.2016 по справі 910/17358/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2016Справа №910/17358/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до про Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» стягнення заборгованості у розмірі 885 958 грн. 55 коп. Представники:

від Позивача: Палій Ю.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Манаєнко Д.В. (голова правління);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 885 958 грн. 55 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 20.04.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (Енергопостачальна організація) та Житлово - будівельним кооперативом « 5 - й Радянський» (Абонент) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №033-0351-3, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2014 р. по 01.07.2016 р. в розмірі 693 759 грн. 34 коп. Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» становить 693 759 грн. 34 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» 3% річних у розмірі 16 617 грн. 34 коп., інфляційні у розмірі 93 811 грн. 06 коп. та пеню у розмірі 81 770 грн. 81 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/17358/16, судове засідання призначено на 28.09.2016 року.

28.09.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.09.2016 року. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.09.2016 року не виконав, а в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Житлово-будівельним кооперативом " 5 - й Радянський" за Договором №330351 від 20.04.1999 року;

2) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за кожний період надання послуг окремо із зазначенням періоду початку прострочки Житлово-будівельного кооперативу " 5 - й Радянський" та закінчення такого нарахування, з урахуванням здійснення часткової оплати, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;

3) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості у розмірі 693 759,34 грн. за Договором №330351 від 20.04.1999 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 року відкладено розгляд справи на 02.11.2016 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі

31.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про розстрочку сплати основного боргу в розмірі 693 759 грн. 34 коп. строком до 25.10.2018 року шляхом сплати рівними частками щомісячних платежів, а також про відстрочку сплати 3% річних, інфляційних та пені до 25.10.2018 року.

31.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява, якою не заперечував проти розстрочки сплати основного боргу в розмірі 693 759 грн. 34 коп. строком до 25.10.2018 року шляхом сплати рівними частками щомісячних платежів та відстрочки сплати 3% річних, інфляційних та пені до 25.10.2018 року.

02.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку пені, 3% річних та інфляційних.

В судовому засіданні 02 листопада 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти розстрочки сплати основного боргу в розмірі 693 759 грн. 34 коп. строком до 25.10.2018 року шляхом сплати рівними частками щомісячних платежів та відстрочки сплати 3% річних, інфляційних та пені до 25.10.2018 року. В судовому засіданні представник Відповідача просив суд задовольнити заяву про розстрочку сплати основного боргу в розмірі 693 759 грн. 34 коп. строком до 25.10.2018 року шляхом сплати рівними частками щомісячних платежів, а також про відстрочку сплати 3% річних, інфляційних та пені до 25.10.2018 року.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02 листопада 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20.04.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (Енергопостачальна організація) та Житлово - будівельним кооперативом « 5 - й Радянський» (Абонент) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №033-0351-3, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Енергопостачальна організація зобов'язалась, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору. (пп.2.2.1 Договору)

У п.8.1 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін. (п.8.4 Договору)

Додатком №4 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №033-0351-3 від 20.04.1999 року Сторони визначили порядок розрахунків за теплову енергію. Так, Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник акту звірки «Абонент» повертає в РВТ), та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п.2 даного Додатку документами, Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.5 Додатку передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2014 р. по 01.07.2016 р. в розмірі 693 759 грн. 34 коп. Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» становить 693 759 грн. 34 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» 3% річних у розмірі 16 617 грн. 34 коп., інфляційні у розмірі 93 811 грн. 06 коп. та пеню у розмірі 81 770 грн. 81 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №033-0351-3 від 20.04.1999 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №033-0351-3 від 20.04.1999 року в частині несвоєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.11.2014 р. по 01.07.2016 р. в розмірі 639 759 грн. 34 коп., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період, відомостями обліку споживання теплової енергії, подобовою відомістю обліку параметрів теплоспоживання та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з Договором теплову енергію.

Таким чином, заборгованість Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №033-0351-3 від 20.04.1999 року за період з 01.11.2014 року по 01.07.2016 року становить 693 759 грн. 34 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Київенерго» в розмірі 693 759 грн. 34 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 693 759 грн. 34 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 25.11.2014 р. по 01.07.2016 р. у розмірі 16 617 грн. 34 коп. та інфляційні у розмірі 93 811 грн. 06 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №033-0351-3 від 20.04.1999 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочення з 25.11.2014 р. по 01.07.2016 р. у розмірі 15 175 грн. 67 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочення з 25.11.2014 р. по 01.07.2016 р. у розмірі 93 811 грн. 06 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 25.01.2016 р. по 01.07.2016 р. у розмірі 81 770 грн. 81 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 3.5 Додатку передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 25.01.2016 р. по 01.07.2016 р. у розмірі 81 770 грн. 81 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. При усьому, Суд зазначає, що при розрахунку пені Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 693 759 грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 15 175 грн. 67 коп., інфляційних у розмірі 93 811 грн. 06 коп. та пені у розмірі 81 770 грн. 81 коп.

Щодо Заяви Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» про розстрочку сплати основного боргу в розмірі 693 759 грн. 34 коп. строком до 25.10.2018 року шляхом сплати рівними частками щомісячних платежів, а також про відстрочку сплати 3% річних, інфляційних та пені до 25.10.2018 року, яка вмотивована тим, що Відповідач на сьогоднішній день не зможе виконати прийняте судом рішення, оскільки знаходиться в скрутному фінансовому становищі, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення, частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом в часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р.).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, Суд, з огляду на матеріали справи, дійшов висновку, що Заява Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» про розстрочку та відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 року у справі № 910/17358/16 підлягає задоволенню, оскільки Відповідачем доведено Суду належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявності складного фінансового становища та відсутність грошових надходжень на рахунок Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський», за рахунок яких могло бути погашено існуючу заборгованість.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду.

При цьому Суд зазначає, що під час розгляду заяв про розстрочку виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Так, в судовому засіданні представник Позивача не заперечував проти розстрочки сплати основного боргу в розмірі 693 759 грн. 34 коп. строком до 25.10.2018 року шляхом сплати рівними частками щомісячних платежів та відстрочки сплати 3% річних, інфляційних та пені до 25.10.2018 року.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства України, фактичні обставини справи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, господарський суд приходить до висновку, що виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2016 року по справі №910/17358/16 в частині сплати заборгованості у розмірі 693 759 грн. 34 коп. може бути розстрочене на 24 місяці шляхом сплати рівними частками щомісячних платежів, а в частині сплати 3% річних у розмірі 15 175 грн. 67 коп., інфляційних у розмірі 93 811 грн. 06 коп. та пені у розмірі 81 770 грн. 81 коп. - відстрочене до 25.10.2018 року.

Таким чином, Заява Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» про розстрочку сплати основного боргу в розмірі 693 759 грн. 34 коп. строком до 25.10.2018 року шляхом сплати рівними частками щомісячних платежів, а також про відстрочку сплати 3% річних, інфляційних та пені до 25.10.2018 року підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» (01054, м.Київ, ВУЛ.ГОГОЛІВСЬКА, будинок 1-3, Ідентифікаційний код юридичної особи 23378505) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305, поточний рахунок №260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України, МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») заборгованість у розмірі 693 759 (шістсот дев'яносто три тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 34 (тридцять чотири) коп.

3. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу « 5 - й Радянський» (01054, м.Київ, ВУЛ.ГОГОЛІВСЬКА, будинок 1-3, Ідентифікаційний код юридичної особи 23378505) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305, поточний рахунок №26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України, МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») 3% річних у розмірі 15 175 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 67 (шістдесят сім) коп., інфляційні у розмірі 93 811 (дев'яносто три тисячі вісімсот одинадцять) грн. 06 (шість) коп., пеню у розмірі 81 770 (вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 81 (вісімдесят одна) коп. та судовий збір у розмірі 13 267 (тринадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Розстрочити виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 року у справі №910/17358/16 шляхом сплати Житлово - будівельним кооперативом « 5 - й Радянський» (01054, м.Київ, ВУЛ.ГОГОЛІВСЬКА, будинок 1-3, Ідентифікаційний код юридичної особи 23378505) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305, поточний рахунок №260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України, МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») заборгованості у розмірі 693 759 (шістсот дев'яносто три тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 34 (тридцять чотири) коп. строком на 24 (двадцять чотири) місяці шляхом сплати щомісячних платежів у наступному порядку:

до 25.11.2016 року - 130 489 грн. 97 коп.;

до 25.12.2016 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.01.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.02.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.03.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.04.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.05.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.06.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.07.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.08.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.09.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.10.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.11.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.12.2017 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.01.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.02.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.03.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.04.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.05.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.06.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.07.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.08.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.09.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.;

до 25.10.2018 року - 24 489 грн. 97 коп.

6. Відстрочити виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 року у справі №910/17358/16 в частині сплати Житлово - будівельним кооперативом « 5 - й Радянський» (01054, м.Київ, ВУЛ.ГОГОЛІВСЬКА, будинок 1-3, Ідентифікаційний код юридичної особи 23378505) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305, поточний рахунок №26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України, МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») 3% річних у розмірі 15 175 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 67 (шістдесят сім) коп., інфляційних у розмірі 93 811 (дев'яносто три тисячі вісімсот одинадцять) грн. 06 (шість) коп. та пені у розмірі 81 770 (вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 81 (вісімдесят одна) коп. строком до 25 жовтня 2018 року

7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 листопада 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин