Рішення

від 04.11.2016 по справі 910/17018/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2016Справа №910/17018/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства «Київський метрополітен»

до товариства з обмеженою відповідальністю «МІСІЯ»

про стягнення заборгованості в розмірі 33 507,20 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Акімова А.В. (довіреність № 167 від 25.12.2015);

від відповідача: Хомутовський Я.О. (керівник згідно довідки від 25.02.2016),

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «МІСІЯ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 33 507,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 07.05.2012 між ним на відповідачем був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 315 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати у строкове платне користування відповідача частину переходу загальною площею 29,91 кв.м. за адресою: станція метро «Палац спорту», (далі - об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним вчасно і в повному обсязі.

На виконання умов договору, позивач передав у користування відповідача об'єкт оренди, проте, відповідач зобов'язання з оплати орендної плати виконав неналежним чином.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 27 643,45 грн основного боргу, пеню в сумі 5 408,31 грн та три проценти річних в розмірі 455,44 грн.

Провадження у справі № 910/17018/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016, розгляд справи призначено на 10.10.2016.

10.10.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 19.09.2016, для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що подав відповідну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 розгляд справи відкладено на 01.11.2016.

12.10.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення щодо розрахунку розміру орендної плати.

28.10.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

01.11.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке також було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо обставин справи, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 розгляд справи відкладено на 04.11.2016.

04.11.2016 У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі.

У судовому засіданні 04.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

07.05.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - позивач або підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «МІСІЯ» (далі - відповідач або орендар) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 315 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач, на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності № 116 від 19.04.2012, зобов'язувався передати у строкове платне користування частину переходу, визначену, відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 29,91 кв.м., за адресою: станція метро «Палац спорту» (далі - об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти та сплачувати орендну плату за користування ним вчасно і в повному обсязі.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.2012, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.2 договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 року № 34/6250, та на дату підписання договору становить без ПДВ: 303,72 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 9 084,13 грн.

03.12.2012 між орендодавцем, орендарем та підприємством була укладена додаткова угода № 1, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: «За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 року № 34/6250, та на дату підписання додаткової угоди, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди, становить без ПДВ: 100,93 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 3 018,92 грн».

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірі та порядку визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Відповідно до п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен» (позивача).

Згідно з п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

21.03.2016 відповідач повернув об'єкт оренди позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна, копія якого долучена до матеріалів справи.

Предметом спору у даній справі, зокрема, є стягнення заборгованості з оплати орендної плати за період з серпня 2015 по березень 2016 (включно).

Судом встановлено, що розмір орендної плати становив: у серпні 2015 - 6 326,31 грн; вересні 2015 - 6 275,70 грн, у жовтні 2015 - 6 420,04 грн; у листопаді 2015 - 6 336,58 грн; у грудні 2015 - 6 463,31 грн; у січні 2016 - 6 508,55 грн; у лютому 2016 - 6 567,13 грн; у березні 2016 - 4 229,31 грн, а всього 49 126,93 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, орендну плату за спірний період сплатив частково, а саме в розмірі 19 250,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами № QS25865771 від 16.09.2015, № QS26370551 від 06.11.2015, № QS26620427 від 26.11.2015, копії яких долучені до матеріалів справи. Крім того, станом на 01.08.2015 у відповідача існувала переплата в розмірі 2 233,48 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору, у нього утворилась заборгованість перед позивачем з оплати орендної плати в розмірі 27 643,45 грн (49 126,93 - 19 250,00 - 2 233,48).

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33 507,20 грн, з яких: 27 643,45 грн - основний борг; 5 408,31 грн - пеня; 455,44 грн - три проценти річних.

10.10.2016 відповідачем була подана заява, в якій останній визнав позовні вимоги в повному обсязі, в розмірі 33 507,20 грн, а також долучив до матеріалів справи копію гарантійного листа № 01/09-16 від 22.09.2016, в якому зобов'язувався сплатити до 01.10.2017 заборгованість у розмірі 33 507,20 грн, що виникла на підставі договору № 315 від 07.05.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Після порушення провадження у даній справі 19.09.2016, відповідач оплатив заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 60 від 31.10.2016, копія якої долучена до матеріалів справи.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 000,00 грн підлягає припиненню.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Отже, зважаючи на припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 000,00 грн, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в розмірі 24 643,45 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5 408,31 грн та три проценти річних в розмірі 455,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Судом встановлено, що відповідач орендну плату за період з серпня 2015 по березень 2016 не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої на орендну плату за серпень 2015 протягом періоду з 21.09.2015 по 19.03.2016; вересень 2015 протягом періоду з 21.10.2015 по 18.04.2016; жовтень 2015 протягом періоду з 21.11.2015 по 19.05.2016; грудень 2015 протягом періоду з 21.01.2016 по 30.06.2016; січень 2016 протягом періоду з 21.02.2016 по 30.06.2016; лютий 2016 протягом періоду з 21.03.2016 по 30.06.2016; березень 2016 протягом періоду з 21.04.2016 по 30.06.2016, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5 408,31 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, нарахованих на орендну плату за серпень 2015 протягом періоду з 21.09.2015 по 30.06.2016; вересень 2015 протягом періоду з 21.10.2015 по 30.06.2016; жовтень 2015 протягом періоду з 21.11.2015 по 30.06.2016; грудень 2015 протягом періоду з 21.01.2016 по 30.06.2016; січень 2016 протягом періоду з 21.02.2016 по 30.06.2016; лютий 2016 протягом періоду з 21.03.2016 по 30.06.2016; березень 2016 протягом періоду з 21.04.2016 по 30.06.2016, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 455,44 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що визнання відповідачем позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в таких розмірах: 24 643,45 грн - основний борг; 5 408,31 грн - пеня; 455,44 грн - три проценти річних.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем його договірних зобов'язань, судовий збір у розмірі 1 378,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі № 910/17018/16 в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 000,00 грн припинити.

2. Позов комунального підприємства «Київський метрополітен» задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІСІЯ» (03190, м. Київ, вул. Саратовська, буд. 2; ідентифікаційний код 24082468) на користь комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код 03328913) 24 643,45 грн (двадцять чотири тисяч шістсот сорок три грн 45 коп.) основного боргу; пеню в сумі 5 408,31 грн (п'ять тисяч чотириста вісім грн 31 коп.); три проценти річних в розмірі 455,44 грн (чотириста п'ятдесят п'ять грн 44 коп.); 1 378,00 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім грн 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 листопада 2016 року.

Cуддя Я.А. Карабань