Рішення

від 31.10.2016 по справі 914/2419/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016р. Справа №914/2419/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна», с. Туркотин Золочівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТРО», м. Львів

про: стягнення 23115,94грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 16.09.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність №10/191 від 19.10.2016р.).

В судовому засіданні 31.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» (с. Туркотин Золочівського району Львівської області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТРО» (м. Львів) про стягнення 23115,94грн.

Ухвалою суду від 22.09.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 06.10.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 06.10.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав, подав через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації довідку (вх. №39927/16 від 06.10.2016р.) про відсутність обстави, передбачених п.2 ч.1 ст.80 та п.2 ч.1 ст.81 ГПК України.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, вимог ухвали суду від 22.09.2016 року не виконав, причин неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами не звертався.

Представник позивача в судове засідання 20.10.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судове засідання прибули, позовні вимоги визнали частково в частині стягнення суми основного боргу.

В судовому засіданні оголошено перерву до 27.10.2016 року.

Після закінчення перерви, представник позивача в судове засідання 27.10.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання прибув, позовні вимоги визнав частково в частині стягнення суми основного боргу, подав відзив на позовну заяву (вх. №42848/16 від 27.10.2016р.), в якому, зокрема, заявив про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені.

В судовому засіданні оголошено перерву до 31.10.2016 року.

Після закінчення перерви, представник позивача в судове засідання 31.10.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав, подав додаткові письмові пояснення, котрі зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №43146/16.

Представник відповідача був присутній при оголошенні судом вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.11.2013 року між Спільним українсько-польським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «НВСЦ «Форель» (далі по тексту - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТРО» (далі по тексту - Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №29/13 (далі по тексту - Договір), відповідно до п.1.1. котрого Продавець продає, а Покупець купує ОСОБА_4 на умовах, викладених у цьому договорі. Покупець зобов'язується прийняти цей ОСОБА_4 та своєчасно оплатити його на умовах даного договору (п.1.2. Договору).

Відомості про ОСОБА_4: найменування: ОСОБА_2, одиниця виміру кількості ОСОБА_4 - кілограм, асортимент - ОСОБА_5 4,5мм - 1000кг (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, загальна сума договору складає 17640,00грн., в тому числі ПДВ 20%.

На виконання умов Договору, Покупець отримав від Продавця ОСОБА_4 на загальну суму 17640,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-00810 від 29.11.2013 року, яка містить підпис уповноваженої відповідачем особи та відтиск печатки ТзОВ «ІНТРО» (копія міститься в матеріалах справи).

Згідно з п.2.2. Договору, Покупець проводить повний розрахунок з Продавцем до 31.12.2013 року за отриманий ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата вважається здійсненою з моменту надходження всієї суми грошових коштів, згідно видаткової накладної, на розрахунковий рахунок Продавця (п.2.3. Договору).

Як зазначає позивач, Покупець свої зобов'язання, передбачені Договором, з оплати отриманого товару виконав частково, а саме 29.11.2013 року здійснив проплату на суму 4826,00грн., в результаті чого, виник борг у розмірі 12814,00грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся із позовом про стягнення 12 814,00 грн. боргу.

Крім того, позивачем нараховано 977,02грн. пені, 1034,25грн. трьох процентів річних та 8290,00грн. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №42848/16 від 27.10.2016р.) проти позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних заперечив, зокрема, з наступних підстав:

- позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення пені;

- враховуючи зміну 20.11.2014 року найменування позивача, інфляційні втрати та три проценти річних позивач вправі був нараховувати лише станом на 20.11.2014 року, а відтак відповідачем визнано нараховані інфляційні втрати в частині 2152,04грн., три проценти річних - 341,24грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 29.11.2013 року між Спільним українсько-польським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «НВСЦ «Форель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТРО» Договору.

Протоколом загальних зборів учасників Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий селекційний центр «Форель» №13 від 20.11.2014 року затверджено нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна», відповідно до п.1.2. котрого, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» перейменовано з Спільного українсько-польського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий селекційний центр «Форель». 11.12.2014 р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів.

У відповідності до ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем не було змінено ні місцезнаходження, ні банківські реквізити, ні ідентифікаційний код, а тільки змінено його найменування, є безпідставними доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (вх. №42848/16 від 27.10.2016р.) щодо того, що позивачем порушено п.7.8. Договору, в якому передбачено обов'язок повідомляти іншу сторону протягом двох днів про зміну своїх реквізитів або юридичної адреси.

Крім того, факт неповідомлення позивачем відповідача про зміну свого найменування не звільняє останнього від виконання обов'язку щодо оплати отриманого товару.

Не має місце в даному випадку і прострочення кредитора, про яке наголошує відповідач у відзиві, оскільки станом на момент зміни найменування позивача відповідачем вже було прострочено оплату отриманого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору Покупець отримав від Продавця ОСОБА_4 на загальну суму 17640,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1 ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частина 1 статті 530 ЦК передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач своє зобов'язання щодо оплати вартості отриманого, згідно з Договором, ОСОБА_4 виконав частково, а саме 29.11.2013 року здійснив проплату на суму 4826,00грн., в результаті чого, станом на момент розгляду спору, борг відповідача перед позивачем становить 12814,00грн. Факт наявності суми основної заборгованості представник відповідача не заперечив.

За умовами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.2.2. Договору, Покупець проводить повний розрахунок з Продавцем до 31.12.2013 року за отриманий ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата вважається здійсненою з моменту надходження всієї суми грошових коштів, згідно видаткової накладної, на розрахунковий рахунок Продавця (п.2.3. Договору).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що відповідачем пропущено строк повної оплати вартості отриманого, відповідно до вищевказаної видаткової накладної, ОСОБА_4.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази оплати отриманого відповідачем ОСОБА_4 на суму 12814,00грн.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч.1 ст.547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч.1 ст.548 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати, згідно п.п.2.2., 2.3. цього договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день проплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Частинами 3 та 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх. №42848/16 від 27.10.2016р.) заявлено про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, позовні вимоги про стягнення 977,02грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року, не підлягають задоволенню в зв'язку зі спливом позовної давності.

Крім того, позивачем нараховано 1034,25 грн. трьох процентів річних та 8290,00грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат та трьох процентів річних, судом встановлено наступне.

Згідно з п.2.2. Договору, Покупець проводить повний розрахунок з Продавцем до 31.12.2013 року за отриманий ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок Продавця. З врахуванням положень п.1.9. Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», останнім днем періоду, протягом котрого відповідач повинен був оплатити вартість отриманого від позивача ОСОБА_4, був 30.12.2013 року, а відтак, першим днем періоду заборгованості є 31.12.2013 року.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за коротший період, а саме з 01.01.2014 року по 09.09.2016 року, проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, в суду відсутні правові підстави до виходу за межі позовних вимог.

Розрахунок інфляційних втрат

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.01.2014 - 09.09.2016 12814 1.871 11155.80 Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 12814 01.01.2014 - 09.09.2016 983 3 % 1035.30 Таким чином, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати отриманого ОСОБА_4 становить 11155,80грн., трьох процентів річних - 1035,30грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення менші суми інфляційних втрат та 3% річних, позовні вимоги про стягнення 1034,25грн. трьох процентів річних та 8290,00грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТРО» (79037, м. Львів, вул. Творча, буд. 22; ідентифікаційний код 37613655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» (80725, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Туркотин, вул. Сонячна, буд. 43А; ідентифікаційний код 32793172) 12814,00грн. основного боргу, 1034,25грн. трьох процентів річних, 8290,00грн. інфляційних втрат та 1319,76грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 07.11.2016 року.

Суддя Король М.Р.