Рішення

від 25.10.2016 по справі 921/564/16-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2016 р.Справа №921/564/16-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд", м.Тернопіль

до відповідача: приватного підприємства "Ролікс-Транс", м.Тернопіль

про cтягнення 92000грн,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н, від 04.01.2016р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 01.07.2014р.

В судовому засіданні присутнім учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд", м.Тернопіль, звернулося 08.09.2016р. (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду за вх.№618 від 08.09.2016р.) до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Ролікс-Транс", м.Тернопіль, про стягнення 92000грн коштів, внесених на виконання умов договору №403 від 04.03.2013р., згідно рахунку на оплату № 22 від 04.03.2013р. посилаючись на припинення дії договору та не надання відповідачем послуг з перевезення автомобільним транспортом в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2016р. порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 27.09.2016р. з подальшим відкладенням розгляду справи на 25.10.2016р. по причині неявки у судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних судом документів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві №01/795 від 08.09.2016р., зазначивши, що товариством 06.03.2013р. та 26.03.2013р. було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 100000грн в якості передоплати транспортних послуг, що мали надаватись на умовах договору №403, укладеного між сторонами від 04.03.2013р., строк дії якого закінчився 04.03.2015р. Втім, за період дії даного договору ПП "Ролікс-Транс" надано послуг з перевезення вантажу лише на суму 8000,00грн, що підтверджується долученими до справи ОСОБА_2 прийому-передачі наданих послуг. Також, представник позивача пояснив, що послуги надавалися на підставі усних замовлень позивача. Таким чином, у зв'язку із закінченням строку дії договору №403 від 04.03.2013р., з урахуванням вартості наданих послуг з перевезень, у відповідача виник обов'язок повернути ТОВ "Тернопільбуд" 92000,00грн (100000-8000) внесених в якості передоплати за послуги, котрі не були надані відповідачем.

Представник відповідача згідно наданого відзиву на позов без номеру від 25.10.2016р. (вх.№18323 від 25.10.2016р.) та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на безпідставність позову, зазначивши, що права позивача, жодним чином не порушено. Так, думку відповідача договір №403 від 04.03.2013р. не припинив свою дію, а відтак між сторонами не припинилися договірні правовідносини з перевезення вантажу, відповідно підприємство готове продовжити співпрацю та надати послуги в повному об"ємі. Водночас, представник відповідача зазначив, що на адресу підприємства не надходило жодної вимоги з боку ТОВ "Тернопільбуд" з приводу розірвання договору №403 від 04.03.2013р. чи про припинення його дії та повернення внесених коштів в якості попередньої оплати за послуги, а тому вважає, що позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання спору. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково представлені докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд встановив таке.

04 березня 2013 року між Будівельно-монтажним управлінням "Промбуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд", котре є структурним підрозділом товариства та діє на підставі Положення, затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільбуд" №2 від 04.06.2009р., як Замовником, - з однієї сторони, та приватним підприємством "Ролікс-Транс", як Перевізником, - з другої сторони, укладено договір №403 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях (далі - договір), відповідно до умов якого Замовник доручив, а Перевізник зобов'язався за винагороду організувати в інтересах Замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, пред'явлених ним для перевезення автомобільним транспортом згідно письмових заявок, в яких зазначаються найменування вантажу адреси завантаження, розвантаження вага, кількість місць, упаковка; адреси вантажовідправника та вантажоодержувача; строки завантаження та відстань перевезення; розмір та форма оплати за перевезення (п.п.1.1, 1.4, 1.5 умов договору).

У розділі 3 договору сторонами узгоджено порядок здійснення розрахунків за надані послуги. Зокрема, п.3.1 договору встановлено, що Замовник здійснює розрахунок за послуги, замовлені у відповідності до поданих заявок, шляхом перерахування належних сум на рахунок Перевізника, якщо інше не буде передбачено у самих заявках.

Також, у розділі 6 договору сторони встановили, що всі суперечки, котрі виникають між сторонами вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди, спір підлягає розгляду в судовому порядку (п.п.6.1, 6.4 договору).

Згідно п. 7.1 даний договір діє до 04.03.2014р. та у разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін про його припинення, поданої не пізніше 60 днів до прогнозованого закінчення договору, вважається продовженим ще на один рік. Всі зміни до договору вносяться лише у письмовій формі (п.п.7.1, 7.2 договору).

Документальних доказів, які б підтверджували винесення сторонами змін до договору, в т.ч. щодо строку його дії, чи наявності письмових заперечень однієї із сторін договору щодо його продовження на один рік сторонами не надано, а матеріали справи не містять. Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що даний договір діяв до 04.03.2015р., тобто з пролонгацією на один рік, від строку, враховуючи умови п.7.1 та п.7.2 даного договору.

На виконання умов цього договору відповідачем 04 березня 2013 року виписано рахунок № 22 на суму 100 000 грн. як попередню оплату за транспортні послуги згідно договору № 403, що вбачається із призначення платежу даного рахунку.

Матеріали справи свідчать, що даний рахунок був оплачений позивачем, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень №415 від 06.06.2013р. на суму 50000грн, №603 від 25.03.2013р. на суму 50000грн, та вбачається з виписок по особових рахунках ТОВ "Тернопільбуд".

В подальшому в період з квітня по червень 2013 року приватним підприємством "Ролікс-Транс" надано, а товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" прийнято послуги з перевезення вантажів за маршрутом м.Луцьк - м.Тернопіль на загальну суму 8000грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору ОСОБА_2 прийому-передачі послуг: №38А від 01.04.2013р. (послуги, вартістю 1000грн з ПДВ), №39А від 01.04.2013р. (послуги, вартістю 1000грн з ПДВ), №41А від 01.04.2013р. (послуги, вартістю 1000грн з ПДВ), №40А від 04.04.2013р. (послуги, вартістю 1000грн з ПДВ), №42А від 08.04.2013р. (послуги, вартістю 1000грн з ПДВ), №45А від 10.04.2013р. (послуги, вартістю 1000грн з ПДВ), №63 від 20.05.2013р. (послуги, вартістю 1000грн з ПДВ), №76 від 06.06.2013р. (послуги, вартістю 1000грн з ПДВ).

Дані господарські операції з внесення 100000грн попередньої оплати та надання послуг з перевезення на загальну суму 8000грн сторонами додатково підтверджено шляхом підписання ОСОБА_2 звірки розрахунків за період з 01.03.2013р. по 30.04.2015р.

Як стверджує позивач, такі доводи не заперечуються відповідачем і в подальшому ТОВ "Тернопільбуд" послуги з перевезення вантажів по договору №403 не замовляло, а ПП "Ролікс-Транс", відповідно їх не надавало.

Втім, зважаючи на припинення дії договору позивач вважає, що оскільки ПП "Ролікс-Транс" безпідставно утримує його грошові кошти і повернути решту суми попередньої оплати за послуги, які не були надані під час дії договору (92000грн), звернувся за судовим захистом своїх прав.

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про підставність заявленого позову.

При цьому, суд виходив з наступного.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 ст.16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи між приватним підприємством "Ролікс-Транс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" від імені якого діяв структурний підрозділ юридичної особи, виникли зобов'язання, що випливають із договору про надання послуг з перевезення, згідно якого та в силу ст.901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та передбачено умовами договору (п.п.1.1, 3.1), рахунком на оплату №22 від 04.03.2013р. сторонами узгоджено, що вартість послуг, які будуть надані за умовами договору від 04.03.2013р. №403, буде становити 100000грн, котрі Замовник (ТОВ "Тернопільбуд") зобов'язався внести на рахунок Перевізника (ПП "Ролікс-Транс") авансовим платежем. Дану умову договору позивачем виконано шляхом перерахування на банківський рахунок ПП "Ролікс-Транс" 06.03.2013р. - 50000грн та 26.03.2013р. - 50000грн. В свою чергу на замовлення ТОВ "Тернопільбуд" відповідачем було частково надано послуги з перевезення вантажу по маршруту м.Луцьк-м.Тернопіль лише на загальну суму 8000грн. Таким чином, сума на яку не надано послуг згідно договору №403 від 04.03.2013р. станом на день подання позову складає 92000грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з не поверненням відповідачем решти внесених коштів в якості попередньої оплати за послуги, які не були надані.

Факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача в якості плати за послуги згідно договору № 403 є документально доведеним, а тому правовідносини між сторонами регулюються нормами зобов'язального права.

В свою чергу, правовідносини, що випливають із договору про надання послуг регулюються, зокрема, нормами цивільного права, що містяться в розділі 3 Цивільного кодексу України (договірне зобов'язання Глава 63 "Послуги. Загальні положення") та є різновидом зобов'язання, що міститься у Книзі п'ятій ("Зобов'язальне право") ЦК України, відтак до спірних правовідносин за аналогією слід застосовувати положення статті 693 ЦК України, в силу якої передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передачі йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання). Можливість обрання певного методу правової поведінки є виключним правом покупця, а не продавця.

Утім, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупцем, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: або шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, або ж шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Згідно ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, ст. 631 Цивільного кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

В укладеному сторонами договорі про транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, зокрема у пункті 7.1. передбачено термін його дії - до 04.03.2014р. з можливістю продовження договору на один рік у разі відсутності заяви про припинення його дії за 60 днів до моменту закінчення строку. (п.7.1 договору). Інших умов щодо встановлення строку дії даного договору сторонами не обумовлено. В той же час, сторони не узгодили, що договір в частині надання послуг діє до повного його виконання, що виключає можливість замовлення та надання послуг після закінчення строку дії даного договору. Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження припинення договору саме 04.03.2014 року, а тому суд вважає, що даний договір був пролонгований на один рік і діяв до 04.03.2015 року.

Однак, закінчення строку дії договору не означає автоматичного припинення усіх зв'язків між контрагентами, що виникли у зв'язку з договірними відносинами, оскільки припинення договору у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено не виключає того, що в прямому зв'язку з ним між сторонами виникає нове зобов'язання, мета якого за загальним правилом, є усунення виниклого дисбалансу у взаємовідносинах сторін, який полягає у поверненні позивачу спірної суми передоплати за ненадані впродовж дії договору послуги.

Тобто, у зв'язку із припиненням дії договору, між сторонами виникає нове зобов'язання, в якому позивач вправі вимагати повернення невикористаних коштів, а у відповідача, як іншої сторони правочину - Виконавця, виник обов'язок повернути дану суму коштів. Така вимога позивачем пред"явлена шляхом подання позову, що не суперечить нормам закону.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст.598 ЦК України та ст.202 Господарського кодексу України, згідно яких зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі у випадках: виконання, проведеного належним чином; зарахування зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених законом або договором. Таким чином, закон не визначає факт припинення дії договору підставою припинення зобов"язання.

За приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_3 звірки розрахунків, відповідач у справі визнав суму боргу перед ТОВ "Тернопільбуд" в розмірі 92000грн станом на 30.04.2015р., тобто на момент припинення дії договору №403. Також розмір заборгованості не заперечується представником відповідача, котрий прибув у судове засідання та надав пояснення щодо позовних вимог.

У зв'язку із закінченням строку дії договору №403, у відповідача виник обов'язок повернути невикористані кошти, внесені позивачем на виконання умов цього договору в якості попередньої оплати (по заявці Перевізника - п. 3.1. договору), однак матеріали справи не містять доказів виконання ПП "Ролікс-Транс" зобов'язання щодо повернення невикористаних коштів, внесених позивачем як передоплата в сумі 92000 грн, а також доказів надання підприємством послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажу на зазначену суму.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав зобов'язання з повернення коштів, які не були використані в межах виконання договору №403 від 04.03.2013р.

Твердження відповідача про недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору шляхом направлення вимоги-претензії з посиланням на умови розділу 6 договору ("порядок розгляду суперечок") судом оцінюються критично, оскільки умовами даного розділу договору визначено порядок здійснення компенсації кожного випадку збитку понесеного сторонами в межах виконання договору, тоді як в даному випадку позивач вимагає повернення суми попередньої оплати.

Крім того, суд звертає увагу на те, що обмеження заявників у праві на судовий захист через відсутність доказів попереднього звернення з вимогою, претензією тощо, тобто оформленими в інший спосіб, аніж позов, фактично призведе до порушення права осіб на безпосереднє звернення до суду за захистом та суперечитиме положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002.

Законом не визначено форми пред'явлення вимоги про повернення коштів, тому позивач може реалізувати своє право будь-яким шляхом, не забороненим законом, як шляхом пред"явлення претензії, вимоги, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - подання відповідного позову. Дана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 28.11.2011р.

Інші заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами, зокрема щодо строку дії договору №403 від 04.03.2013р.

З урахуванням вище встановлених обставин справи, наведених вимог закону, умов договору № 403 від 04.03.2013 р., та зважаючи, що відповідач не повернув отримані грошові кошти в сумі 92000грн станом на день прийняття рішення, і це не заперечено належними та допустимими доказами відповідачем у справі, тому вимоги про повернення суми передоплати в заявленій сумі є обґрунтованими, документально підтвердженими, відтак, підлягають до задоволення.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

В судовому засіданні 25.10.2016р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4 2 - 4 7 , 22, 32, 34, 43, 44, 49, 81 1 , 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Ролікс-Транс" (м.Тернопіль, вул.Гоголя, 5, ідентифікаційний код 14045466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" (м.Тернопіль, проспект Степана Бандери, 38, ідентифікаційний код 01268934) в особі Будівельно-монтажного управління "Промбуд", ідент. код 01268940 - 92000(дев'яносто дві тисячі)грн 00коп. коштів та 1380 (одну тисячу триста вісімдесят)грн 00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "04" листопада 2016 року.

Суддя Н.О. Андрусик