Ухвала

від 01.11.2016 по справі 759/14600/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9497/2016 Головуючий в 1 інстанції - Чала А.П.

Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Кравець В.А.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосновий квартал» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосновий квартал», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» про розірвання договорів та стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, його представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сосновий квартал» та з врахуванням уточнених під час розгляду справи позовних вимог просив розірвати попередній договір купівлі-продажу квартири, укладений 26.06.2014р. між ТОВ «Сосновий квартал» і ОСОБА_1, розірвати договір про забезпечення виконання зобов'язань №26/06/14-05-К72Л від 26.06.2014 року, укладений між ТОВ «Сосновий квартал» і ОСОБА_1 та стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі сплаченої ним за цим договором суми 439 911 грн. та стягнути з відповідача пеню за прострочення здачі будинку в експлуатацію в сумі 395 919 грн. 90 коп. на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що 26.06.2014 року між ним і ТОВ «Сосновий квартал» був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу, а останній прийняти у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,32 кв.м., при цьому плановий строк введення будинку в експлуатацію був погоджений сторонами - перший квартал 2015р., а він зобов'язався оплатити вартість вказаної квартири. Того ж дня, 26.06.2014р. між ним і ТОВ «Сосновий квартал» був укладений договір про забезпечення виконання зобов'язань №26/06/14-С5-К72А, згідно якого сторони погодили суму в розмірі 439 911 грн., яку він, позивач, повинен був сплатити в забезпечення виконання зобов'язань в строк до 26.06.2014 року. Також, ним 26.06.2014 року був укладений договір банківського рахунку №104316-ІІ.рез/2004, згідно умов якого він відкрив банківський рахунок для перерахування грошових коштів на користь відповідача. 26.06.2014 року він виконав своє зобов'язання за договорами з відповідачем та перерахував останньому суму забезпечення виконання зобов'язання в обумовленому розмірі 439 911 гри. Однак, відповідач до будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 не приступив, будівництво не ведеться взагалі, чим відповідачем порушуються договірні зобов'язання. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогами пояснити таку ситуацію та повернути йому сплачені грошові котити, однак зрозумілої інформації про причини не здійснення будівельних робіт не отримав, а щодо повернення коштів, то відповідач погоджувався повернути йому лише суму 409 117 грн. 23 коп., що на 30 794 грн. є менше сплаченої ним суми. Просив задовольнити позов з врахуванням його уточнень на підставі ст.ст. 610, 611, 612, 614, 623, 633, 635, 651 ЦК України, та Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.05.2016 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосновий квартал», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» про розірвання договорів та стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання - задоволено частково.

Попередній договір від 26.06.2014р., укладений між ТОВ «Сосновий квартал», ідентифікаційний код юридичної особи 35031116, місцезнаходження: 03164. м. Київ, вул. Олевська, 13/50, і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, і договір про забезпечення виконання зобов'язань №26/06/14-С5-К72А від 26.06.2014р., укладений між ТОВ «Сосновий квартал», ідентифікаційний код юридичної особи 35031116, місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Олевська, 13/50, і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем м.Києві, ідентифікаційний помер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, - розірвано.

Стягнуто з ТОВ «Сосновий квартал», ідентифікаційний код юридичної особи 35031116, місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Олевська. 13/50, на користь ОСОБА_1, 15.04,1984р. народження, уродженця м. Києва, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, - 439 911 грн. збитків згідно договору про забезпечення зобов'язання №26/06/14-С5-К72А від 26.06.2014р. і 100 000 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання, а всього: 539 911 (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн., а також судовий збір в сумі 5 743 грн. 61 коп. на користь держави.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ТзОВ «Сосновий квартал», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В скарзі зазначав, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги , що відповідач ще не отримав на об'єкт нерухомості правовстановлюючих документів, а тому відповідно не порушив умови договору, щодо укладення основного договору, а тому не має підстав для застосування до спірних відносин ч.3 ст. 635 ЦК України. Тобто строки по укладанню основного договору, що передбачені п. 1.4.1. Попереднього договору купівлі-продажу квартири, ще не настали, а отже ТзОВ «Сосновий квартал» не порушив вказаний пункт договору. Судом було нараховані штрафні санкції, які ні попереднім договором, ні договором про забезпечення виконання зобов'язань не передбачено. Також скарга містить посилання на Закон України «Про забезпечення впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», відповідно до якого суд не мав право нараховувати штрафні санкції за порушення строків будівництва.

В судовому засіданні Апеляційного суду м. Києва позивач та його представник проти задоволення скарги заперечували.

Представник відповідача до апеляційного суду повторно не з'явився про розгляд справи повідомлений за адресою вказаною в апеляційній скарзі.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений строк, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 598 та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, яке проведено належним чином відповідно до умов договору.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.06.2014 року між ТОВ «Сосновий квартал» і ОСОБА_1 був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу, а останній прийняти у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,32 кв.м., при цьому плановий строк введення будинку в експлуатацію був погоджений сторонами як І квартал 2015р., а позивач зобов'язався оплатити вартість вказаної квартири (а.с. 6-8 - копія попереднього договору).

Того ж дня, 26.06.2014р. між ТОВ «Сосновий квартал» і ОСОБА_1 був укладений договір про забезпечення виконання зобов'язань №26/06/14-С5-К72А, згідно якого сторони погодили суму в розмірі 439 911 грн., яку позивач повинен був сплатити в забезпечення виконання зобов'язань в строк до 26.06.2014 року (а.с. 9-10 - копія договору про забезпечення виконання зобов'язання).

Також, 26.06.2014 року ОСОБА_1 був укладений договір банківського рахунку №104316-ІІ.рез/2004, згідно умов якого позивачу було відкрито банківський рахунок в ПАТ «Піреус Банк МКБ» для перерахування грошових коштів на користь відповідача (а.с. 11 - копія договору).

Як вбачається із платіжного доручення №1, 26.06.2014 року позивач виконав своє зобов'язання за договорами з відповідачем та перерахував останньому суму забезпечення виконання зобов'язання в обумовленому розмірі 439 911 грн. (а.с. 12 - копія платіжного доручення).

На час подання позову до суду і на час судового розгляду справи, відповідач своїх зобов'язань щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію не виконав, докази про вчинення відповідачем дій на виконання пункту 1.4. попереднього договору купівлі-продажу квартири від 26.06.2014р. або обґрунтованих пояснень щодо стадії будівництва суду не надано, а тому суд визнає встановленими такі обставини справи, як відсутність початку будівельних робіт на об'єкті по АДРЕСА_1, а відповідно і порушення прав та інтересів позивача на отримання квартири , шляхом її придбання у визначений в договорі строк.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Так як суд першої інстанції встановив, що будівництво будинку, в якому мала знаходитись квартира позивача на час розгляду справи в суді не було розпочато, має місце істотне порушення договору, оскілки позивач був позбавлений права укласти договір та отримати у власність квартиру в першому кварталі 2015 року. Тобто він позбавлений права отримати у власність квартиру, на що він розраховував вносячи грошові кошти по забезпечувальному договору, який також обґрунтовано був розірваний судом.

Суд також встановив, що позивач має право на притягнення відповідача до відповідальності у вигляді пені, сплата якої передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» . При цьому розмір пені суд визначив, виходячи з вимог ст. 551 ЦК України в сумі 100 000 грн.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог відповідають цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не порушив умови попереднього договору, відповідно якого укладення основного договору повинно відбутись тільки після завершення будівництва та введення його в експлуатацію та отримання відповідних документів, колегія суддів не приймає з огляду на те, що суд правомірно встановив наявність істотного порушення з боку відповідача умов попереднього договору, яким були визначені як строки введення будинку в експлуатацію так і строки укладення основного договору.

При цьому з огляду на те, що введення будинку в експлуатацію мало відбутись в першому кварталі 2015 року, а відповідач ще навіть не приступив до будівництва, висновок суду про наявність підстав для розірвання такого договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України є вірним.

Відповідно до ч.5 ст. 653 ЦК України якщо договір розірвано у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Враховуючи вимоги даної статті, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув збитки в розмірі тієї суми, яку позивач вніс за забезпечувальним договором.

Посилання в скарзі на те, що суд безпідставно стягнув пеню на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим, оскільки правовідносини, які склались між сторонами регулюються вказаним Законом.

Частиною 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено що у разі, коли виконавець не може виконати роботу (надання послуг) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги, якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до п.6.1 попереднього договору за невиконання своїх зобов'язань за Попереднім договором сторона несе відповідальність передбачену чинним законодавством України , в тому числі і Законом України «Про захист прав споживачів.

Оскільки суд встановив істотне порушення умов договору з боку відповідача правомірно стягнув пеню у визначеному судом розмірі.

Доводи про незастосування Закону України «Про забезпечення впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», колегія суддів не приймає з огляду на те, що з дати запланованого строку введення будинку в експлуатацію 31 березня 2015 року минуло більше ніж 18 місяців, а будівництво будинку так і не було розпочато. В апеляційній скарзі відсутнє будь-яке посилання на спростування цієї обставини.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність постановленого судом рішення не впливають.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосновий квартал» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді