Постанова

від 13.03.2012 по справі 2а-15867/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2012 року 14:44 № 2а-15867/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 19.10.2011року за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № 01-29-794, від 20.07.11,

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 4/9/10-201, від 03.03.12,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт», (далі - позивач), з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2011 № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств на загальну суму 24 400 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що перевірка проводилась відповідачем на виконання постанови слідчого від 19.07.2011 р. про проведення перевірки позивача, а отже, відповідно до 86.9 ПК України, податковий орган не вправі приймати податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі. В цьому випадку, як зазначає позивач, матеріали перевірки, проведеної за рішенням слідчого, передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Також представник позивача зазначав, що господарські взаємовідносини з ТОВ «Арт-Аек»були спрямовані на настання реальних наслідків, а товар (втулки Гудрича), який придбавався підприємством у вказаного контрагента, використовувався позивачем під час ремонту самохідних пасажирських суден, зокрема т/х В«Николай ОстровськийВ» , а відтак, при формуванні валових витрат позивач діяв відповідно до вимог податкового законодавства, яке передбачає фактичне здійснення господарських операцій, підтвердження операцій первинними документами, наявність податкових накладних і реальних розрахунків, що і було дотримано у відносинах з ТОВ «Арт-Аек». Крім цього, позивач також зазначив, що всі оригінали первинних документів щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Арт-Аек»були вилучені у нього ст. лейтенантом ОСОБА_3 в ході проведення виїмки та складання протоколу виїмки від 05.11.2010 р. та на час розгляду справи не повернуті та не надано можливості зробити з них копії.

Представник відповідача проти позову заперечила та зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом у відповідності та на підставі вимог чинного законодавства, а відтак підстав для його скасування немає.

Зокрема, представник відповідача зазначила, що невстановлені особи створили ТОВ «Арт-Аек», залучивши до фіктивного підприємництва ОСОБА_4, на якого було зареєстровано це підприємство та, який вступив на посаду директора, але не підписував документи. В ході перевірки встановлено відсутність реальної поставки, а отже договори є нікчемними. Таким чином, на думку відповідача, позивач безпідставно завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 24 400 грн.

Під час розгляду справи до УБОЗ ГУМВС України в Київській області, яке здійснювало у позивача виїмку документів, позивачем було надіслано запит від 09.12.2011 р., яким витребувано копії первинних документів за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Арт-АЕК». Станом на час розгляду справи запит не виконано та витребувані матеріали не надано. Враховуючи наведене, а також встановлені строки розгляду справи, справа розглядається на підставі наявних у справі матеріалів, зокрема і, виходячи з того, що сторонами визнається та не заперечується наявність у позивача (до вилучення) оригіналів документів за спірною операцією, а саме: рахунку-фактури від 14.10.2009 р., видаткової накладної від 05.11.2009 р. № 23/1, податкової накладної від 05.11.2009 р. № 319, платіжних доручень від 05.11.2009 р., 18.11.2009 р., 25.11.2009 р., від 02.12.2009 р., оригіналів вимог № 9 і № 10 про передачу втулок на склад, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, а також проведення у бухгалтерському обліку спірних операцій.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Київський річковий порт»(код ЄДРПОУ 03150071) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Арт-Аек» (код ЄДРПОУ 35828600; адреса: 01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. .

За результатами перевірки складено Акт перевірки №391/23-205/03150071 від 07.10.2011 р.

Як вбачається із вказаного Акту перевірки,перевірка проведена на виконання постанови слідчого ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 19.07.2011 р., прийнятої в рамках кримінальної справи № 05-7675, копія якої залучена до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів ухвалення та набрання законної сили вироком суду по даній кримінальній справі.

В результаті перевірки встановлено порушення позивачем: п. 5.1., п.п. 5.2.1., п.5.2., п.п. 5.3.9., п. 5.3., ст. 5 ОСОБА_6 України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , у зв'язку із чим, позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за платежем: Податок на прибуток приватних підприємств (код платежу НОМЕР_2) на загальну суму 24 400 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи № 05-7675 порушеної по відношенню до контрагента позивача ТОВ «Арт-Аек» за ознаками злочину, передбаченого частинами 1, 3 ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), а також на непідтвердженні реальності спірних господарських операцій.

За наслідками вищевказаної первірки, відповідач прийшов до висновку, що вчинені позивачем правочини з ТОВ «Арт-Аек»стосовно придбання та продажу товарів не спрямовані на реальне настання правових наслідків, внаслідок чого має місце порушення з боку позивача ОСОБА_6 України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , у зв'язку із чим зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств на загальну суму 24 400 грн.

Судом встановлено, що спірні суми об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств сформовані позивачем на підставі наступних документів щодо поставки позивачу втулок Гудрича для ремонту самохідних суден, які надалі були вилучені згідно протоколу виїмки, а саме: рахунку-фактури від 14.10.2009 р.; видаткової накладної від 05.11.2009 р. № 23/1; податкової накладної від 05.11.2009 р. № 319; платіжних доручень від 05.11.2009 р. № 1628 на суму 15280,00 грн., від 18.11.2009 р. № 1705 на суму 5000,00 грн., від 25.11.2009 р. № 1748 на суму 5000,00 грн., від 02.12.2009 р. № 1790 на суму 5000,00 грн.; вимог № 9 та № 10, згідно яких проводилось отримання втулок на склад.

Згідно вказаних первинних документів, позивачем придбано у спірному періоді у ТОВ «Арт-Аек» втулки Гудрича в кількості 10 штук на загальну суму 29 280,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4 880,00 грн.). Згідно із банківськими виписками про розрахунки позивача з ТОВ В«Арт-АекВ» від 05.11.2009 р., від 18.11.2009 р., від 25.11.2009 р. і від 02.12.2009 року за вказаний товар позивачем сплачено грошові кошти у повному обсязі.

Згідно акту 2010 року, 4 втулки було витрачено на ремонт т/х В«Николай ОстровськийВ» , який належить позивачу згідно Свідоцтва на право власності на судно серія СЕ №10863 від 23.02.1999 року. Решта з придбаних втулок Гудрича у кількості 6 штук залишаються обліковуватись на складі позивача, що підтверджується актом інвентаризації станом на 01.12.2011 року.

На підставі Акту перевірки та викладених у ньому висновків, ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.10.2011.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 78.1. ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється , зокрема, у разі отримання податковим органом постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого , прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Наведене положення не містить вказівки на конкретно визначені статті КК України за якими має бути порушено кримінальну справу та доручено провести перевірку для цілей її виконання податковими органами.

Згідно з п. 86.9 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення- рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В даному випадку, при застосуванні цієї норми має значення факт призначення слідчими органами перевірки стосовно конкретного платника податків, за результатами якої платнику може бути розраховано грошове зобов'язання.

В силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та в силу того, що приписи п. 86.9. ПК України не містять іншого, дана норма не підлягає розширеному тлумаченню, на чому по суті наполягає відповідач у даній справі.

В даному випадку зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими пов'язано її застосування, та дій податкового органу , що вчиняються за наявності таких обставин у зв'язку з проведенням перевірки, а отже наведена норма підлягає застосуванню.

При цьому, суд зазначає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ПК України, п.п. 4.1.4. ПК України).

В даному випадку, як встановлено судом, перевірка проводилась на підставі рішення слідчого про проведення перевірки конкретного платника податків -позивача.

Відтак, враховуючи, що обставини перевірки відповідають умовам застосування п. 86.9 ПК України та відповідачем не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак, воно є протиправним та вже з цих підстав підлягає скасуванню, як прийняте передчасно.

Щодо суті порушень вимог податкового законодавства позивачем, суд зазначає наступне.

В період формування позивачем спірних сум об'єкта оподаткування прибутку підприємств, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку об'єкта оподаткування прибутку підприємств, регулювалися відповідними положеннями ОСОБА_6 України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 11.1 ст.11 ОСОБА_6 України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, передбачено, що для цілей цього ОСОБА_6 використовуються такі податкові періоди: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Пунктом 5.1 статті 5 цього ОСОБА_6 передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 цього ОСОБА_6, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно із п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 ОСОБА_6 України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , не включаються до складу валових витрат витрати на: Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, формування валових витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) здійснюється по кожному податковому періоду та при визначені валових витрат враховується загальна сума доходів та витрат від усіх видів діяльності платника податків по всіх контрагентам.

Аналіз операції з придбання продукції та напрямків діяльності позивача свідчать про те, що спірні операції здійснювались з метою використання втулок Гудрича у господарській діяльності позивача для ремонту суден.

Суд також звертає увагу, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових і видаткових накладних, а також проведення фінансових розрахунків був зареєстрований платником податку на прибуток і платником ПДВ, що визнається сторонами.

Щодо доводів відповідача про відсутність у контрагента трудових ресурсів (у штаті контрагента працює 1 особа) та відсутності матеріальних ресурсів, суд зазначає, що за характером спірної операції, поставка мала разовий та незначний за обсягом продукції характер, що, враховуючи посередницький характер діяльності контрагента позивача (з купівлі та подальшого продажу), не потребує для її організації та оформлення значної кількості працівників, наявності виробничих потужностей та складських ресурсів.

Відповідачем не надано під час розгляду справи доказів суперечності спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а саме - рішення суду про визнання недійсним правочину, як-то передбачено ч. 3 ст. 228 ЦК України. З урахуванням вищенаведеного в сукупності, судом під час розгляду також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність спірних операцій.

В акті перевірки та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників операції, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем також не надано вироку щодо посадових осіб контрагента позивача або позивача, який би свідчив про вчинення їх посадовими особами протиправних дій, зокрема, в контексті оподаткування спірних операцій.

Що стосується наданих відповідачем висновків експерта від 14.07.2011 р. та від 15.07.2011 р., якими відповідач обґрунтовує неналежне підписання контрагентом первинних документів за відносинами з позивачем, суд зазначає, що у п. 11 та 12 висновку від 14.07.2011 р. зазначено, що по рахунку-фактурі від 14.10.2009 р. та податковій накладній від 05.11.2009 р. № 319 -дослідження не проводились. Те саме зазначено і у висновку експерта від 15.07.2011 р., а отже доводи відповідача не підтверджуються належними доказами.

Надані відповідачем копії процесуальних документів по кримінальній справі, у т.ч. пояснення ОСОБА_4, самі по собі не свідчать про відсутність поставки на користь позивача за спірною операцією, не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено обставин, які б відповідно до вимог податкового законодавства унеможливлювали формування позивачем спірних сум об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за вищезгаданими операціями, фактичне здійснення яких не спростовано податковим органом.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б спричиняли невизнання права позивача на спірні суми об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств.

На стягненні судових витрат позивач не наполягав, про що подав письмову заяву від 13.03.2012 р.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва служби № НОМЕР_1 від 19.10.2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 13.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 20.03.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко