Рішення

від 30.04.2013 по справі 915/274/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2013 р. Справа № 915/274/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, директор

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Житлово-комунального підприємства Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» (57217, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Платанова, 3, код ЄДРПОУ 38071235)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) в особі філії «Південна» ПАТ «Миколаївобленерго» (54050, м. Миколаїв, вул. Металургів, 226, код ЄДРПОУ 25713066)

про: визнання недійсним рішення, -

Суть спору: Житлово-комунальне підприємство Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» в особі філії «Південна» ПАТ «Миколаївобленерго» про визнання недійсним рішення комісії філії ПАТ «Миколаївобленерго» «Південна» по розгляду Акта від 18.12.2012р. №С6301 про порушення Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом від 06.02.2013р. №8.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення комісії філії ПАТ «Миколаївобленерго» «Південна» по розгляду Акта від 18.12.2012р. №С6301 про порушення Правил користування електричною енергією, оформлене протоколом від 06.02.2013р. №8, є неправомірним, прийнятим щодо неналежного суб’єкта - позивача, за відсутністю у відповідача повноважень на прийняття такого рішення, за відсутністю даних щодо наявності струмоприймачів, приєднаних позивачем до електричної мережі, та на підставі неналежного доказу - Акта від 18.12.2012р. №С6301, не відповідає чинному законодавству, прийнято з порушенням Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006р. №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. за №782/12656 (далі - Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, Методика). За доводами позивача між сторонами не існує договірних відносин щодо постачання електроенергії по об’єкту, в якому виявлено порушення, а тому відповідач не наділений повноваженнями щодо прийняття будь-яких рішень (стосовно оперативно-господарських санкцій та інше) по відношенню до позивача. Окрім того, позивач вказує на складання Акта від 18.12.2012р. №С6301 без присутності представника позивача, що є порушенням п.6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005р. №910), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за №417/1442 (далі - Правила користування електричною енергією, ПКЕЕ), п.4.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. Також за твердженнями позивача відповідачем при складанні Акта від 18.12.2012р. №С6301 не зазначено параметрів, що характеризують електроустановку споживача; не вказано межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності; не вказано інвентаризаційного номеру та дати повірки засобу вимірювальної техніки, яким було визначено поперечну площу перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення; при складанні акту не було проведено фазування приладів обліку. До того ж, на думку позивача, сторонами не укладено окремий договір про використання технологічних мереж у будинку, де виявлено порушення, та не підписано акту розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін, що робить неможливим в даному випадку покладати на позивача відповідальність за самовільне підключення електроустановки, зафіксоване в Акті від 18.12.2012р. №С6301.

На виконання вимог ухвал суду представниками сторін надано витребувані судом документи. Окрім того, представником позивача надано до суду пояснення по справі за вх.№6790/13 від 05.04.2013р. та додаткові пояснення по справі за вх.№8428/13 від 25.04.2013р.

У судових засіданнях представники позивачів підтримали позовні вимоги в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову, з підстав, викладених у наданих до суду відзиві на позовну заяву за вх.№5264/13 від 19.03.2013р., поясненнях за вх.№7930/13 від 22.04.2013р. та поясненнях за вх.№8504/13 від 25.04.2013р.

Зокрема, відповідач вважає, що дії ПАТ «Миколаївобленерго» в особі філії «Південна» при складанні Акта від 18.12.2012р. №С6301 та протоколу від 06.02.2013р. №8 в повному обсязі відповідають вимогам п.п. 6.41, 6.42, 7.6 ПКЕЕ, п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.9 Методики та Закону України «Про електроенергетику»; представник позивача відмовився від підпису Акта від 18.12.2012р. №С6301, про що в акті зроблено відповідний запис. Окрім того, за доводами відповідача самовільне підключення освітлення в першому під’їзді першого поверху будинку №30 по вул. Центральна с. Полігон Жовтневого району Миколаївської області виконано в мережі, яка належить на праві користування позивачу, що підтверджується довідкою Полігонівської сільської ради, тому відповідальність за порушення в даному випадку несе позивач. Також відповідач вважає, що для розгляду даної справи на думку відповідача не має значення факт укладання чи не укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж між сторонами у справі, оскільки такий договір не впливає на правовідносини, які виникають внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ. Водночас відповідач вказує на утримання позивачем внутрішньобудинкових систем будинку, в якому сталось порушення ПКЕЕ, з огляду на що саме позивач повинен відповідати за порушення, зафіксоване в Акті від 18.12.2012р. №С6301.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.04.2013р. у судове засідання 23.04.2013р. в порядку ст. 30 ГПК України викликались для дачі пояснень посадові особи ПАТ «Миколаївобленерго» та Полігонівської сільської ради.

У судовому засіданні 23.04.2013р. викликаний в порядку ст. 30 ГПК України у судове засідання для дачі пояснень посадова особа ПАТ «Миколаївобленерго» - контролер філії ПАТ «Миколаївобленерго» «Південна» ОСОБА_2 пояснив, що контролери філії «Південна» виявили факт порушення позивачем ПКЕЕ у будинку №30 по вул. Центральна с. Полігон Жовтневого району Миколаївської області, після чого повідомили про виявлене порушення представника позивача та запросили його приймати участь у складанні Акта від 18.12.2012р. №С6301, проте останній знаходитись на місці виявлення порушення відмовився.

Викликаний в порядку ст. 30 ГПК України у судове засідання для дачі пояснень посадова особа Полігонівської сільської ради - сільський голова с. Полігон Жовтневого району Миколаївської області ОСОБА_3 у судовому засіданні 23.04.2013р. пояснив, що 18.12.2012р. директор ЖКП Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» ОСОБА_1 не перебувала у будинку №30 по вул. Центральна с. Полігон Жовтневого району Миколаївської області, а весь день приймала участь у вирішенні побутових питань мешканців с. Полігон Жовтневого району Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.04.2013р. задоволено клопотання сторін та продовжено строк розгляду спору по справі №915/274/13-г до 30.04.2013р.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви до 25.04.2013р. та до 30.04.2013р.

У судове засідання 30.04.2013р. представник відповідача не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на розписці від 25.04.2013р. про оголошення перерви у судовому засіданні, з огляду на що господарський суд визнав за можливе оголосити вступну та резолютивну частини рішення за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні 30.04.2013р.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2012р. між Житлово-комунальним підприємством Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» (Споживач, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (Постачальник, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №40/385, згідно з яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 54,4 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору; точка продажу електричної енергії по кожному об’єкту Споживача визначається Додатком №8 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Додатком №2 до договору №40/385 від 20.04.2012р. затверджено Перелік об’єктів споживача, серед яких житловий будинок за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Центральна, 30, не значиться. У судових засіданнях представники сторін підтвердили факт не включення вказаного житлового будинку до переліку об’єктів, по яким постачається електроенергія за договором №40/385 від 20.04.2012р.

За результатами проведеної представниками відповідача 18.12.2012р. перевірки на об’єкті - житловому будинку за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Центральна, 30, був складений Акт про порушення №С6301, яким зафіксований факт порушення позивачем п.7.6 Правил користування електричною енергією, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричних мереж, що не є власністю енергопостачальника, відкритою електропроводкою поза приладом обліку з порушенням схеми обліку, що можливо виявити при контрольному огляді.

В Акті від 18.12.2012р. №С6301 вказано про складання його за участю ОСОБА_1 - директора ЖКП Полігонівської сільської ради «Мрія-Т».

Акт від 18.12.2012р. №С6301 підписаний трьома представниками відповідача - ПАТ «Миколаївобленерго».

За результатами виявленого порушення позивач був запрошений на засідання Комісії філії ПАТ «Миколаївобленерго» «Південна» по розгляду акта про порушення ПКЕЕ, яке відбулось 06.02.2013р.

Рішенням комісії філії ПАТ «Миколаївобленерго» «Південна» по розгляду Акта від 18.12.2012р. №С6301 про порушення Правил користування електричною енергією, оформленим протоколом від 06.02.2013р. №8, було визнано факт порушення позивачем п.7.6 Правил користування електричною енергією, а саме: факт самовільного підключення до мереж, які не є власністю енергопостачальника, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії без порушення схеми обліку; розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ, виконано у відповідності до вимог п.2.1.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією; розрахунковий добовий обсяг споживання електроенергії визначено за формулою 2.7 Методики; позивачу було нараховано до сплати суму у розмірі 6712,32 грн. за недовраховану електричну енергію.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням комісії філії ПАТ «Миколаївобленерго» «Південна» по розгляду Акта від 18.12.2012р. №С6301 про порушення Правил користування електричною енергією, оформленим протоколом від 06.02.2013р. №8, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсним зазначеного рішення.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

За вимогами ч.2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до вимог ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено

Частиною 1 ст. 236 ГК України встановлено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру у розумінні ч.2 ст. 20 ГК України

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 13.01.2011р. у справі №2-15/1783-2009 за позовом ТОВ «Сан-Марино» до ВАТ «Крименерго» про визнання недійсними дії та скасування акту, від 06.10.2011р. у справі №5002-12/937.1-2011(2-15/1783-2009) за позовом ТОВ «Сан-Марино» до ПАТ «Крименерго» про скасування акту.

За ч.2 ст. 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З огляду на зазначені обставини, господарський суд вважає, що не можна визнати недійсним оскаржуване рішення відповідача, оформлене протоколом від 06.02.2013р. №8, як таке, що відноситься до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів) і, тому, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неправомірним.

Господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у задоволенні такого позову.

Така ж правова позиція викладена і у п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» (з наступними змінами та доповненнями), п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» (з наступними змінами та доповненнями) та п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005р. №01-8/2229 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року» (з наступними змінами та доповненнями).

Правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, викладена і у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004р. зі справи №10/732 та від 14.12.2004р. зі справи №6/11.

При зверненні до господарського суду ЖКП Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» визначило в якості предмету позову не скасування оперативно-господарської санкції, застосованої відповідачем у формі Рішення комісії філії ПАТ «Миколаївобленерго» «Південна» по розгляду Акта від 18.12.2012р. №С6301 про порушення Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом від 06.02.2013р. №8, а саме визнання недійсним вказаного рішення відповідача.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктами 3.10, 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з подальшими змінами і доповненнями) визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Статтею 83 ГПК України визначені права господарського суду щодо прийняття рішення, а саме: господарський суд, приймаючи рішення, має право: 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; 4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах; 5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» (з наступними змінами та доповненнями) на питання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, надана така відповідь: відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 4 статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Таким чином, у господарського суду відсутнє право змінювати підставу або предмет позову при прийнятті рішення, зміна підстави або предмету позову є виключно правом позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ЖКП Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» не скористалось своїм правом на зміну предмету позову, з огляду на що господарський суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ЖКП Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» у зв’язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неправомірним.

Водночас господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої відповідачем у формі Рішення комісії філії ПАТ «Миколаївобленерго» «Південна» по розгляду Акта від 18.12.2012р. №С6301 про порушення Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом від 06.02.2013р. №8.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Житлово-комунального підприємства Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 07 травня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська