Ухвала

від 25.10.2016 по справі 757/39520/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року,

за участі: представника власника майна ОСОБА_5 ,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України (надалі ОВС ГСУ НП України) ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке знаходиться у володінні ОСОБА_6 , а саме, на транспортний засіб марки «PorchePanamera», державний номерний знак НОМЕР_1 із забороною розпоряджатися вказаним майном.

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначає, щоклопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту вказаного майна з метою забезпечення можливості конфіскації майна, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 209 КК України, а також з метою відшкодування шкоди, завданої державі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року.

Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній ухвалі не визначено, яким саме чином арештований транспортний засіб може бути предметом, засобом або знаряддям вчинення злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України або підпадає під вимоги ст. 96 КК України як майно, до якого може застосовуватися спеціальна конфіскація. Крім того, представник зазначає, що до автомобіля, який належить фізичній особі на праві власності, не може бути застосовано спеціальну конфіскацію згідно зі ст. 96-2 КПК України, оскільки він придбаний у 2014 році, тоді як у кримінальному провадженні зазначено про протиправну діяльність невстановлених осіб протягом 2015-2016 років.

Також автор апеляційної скарги стверджує, що на даний час у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, у тому числі її довірителю - ОСОБА_6 . Крім того, в порушення вимог ст. 132 КПК України, слідчим у клопотанні не надано достатніх та допустимих доказів, що обґрунтовують арешт майна ОСОБА_6 .

Одночасно, представник звертає увагу і на те, що про оскаржувану ухвалу ОСОБА_6 дізнався лише 22 серпня 2016 року, оскільки накладення арешту відбулося за відсутності власника майна, який не був повідомлений про розгляд клопотання слідчого.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника майна та його представника, рішення слідчого судді власнику майна не вручалося, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження власником майна не пропущений.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено 07 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) під № 12015000000000474, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2015-2016 років група осіб діючи за попередньою змовою на території Донецької, Київської, Дніпропетровської області та м. Києва, в порушення відповідного діючого законодавства, створили ряд суб`єктів господарської діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення незаконних фінансово-господарських операцій з переводу безготівкових коштів у готівку, з використанням поточних розрахункових рахунків цих суб`єктів, відкритих для формування витрат та податкового кредиту для інших суб`єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів (виконання робіт, надання послуг), документального оформлення безтоварних операцій.

Крім цього, впродовж 2015-2016 років, група осіб діючи за попередньою змовою із службовими особами ПАТ «КОЖУХІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 05477050), внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, здійснювали фінансові операції з коштами, які надходили на рахунки цих створених підприємств від підприємств реального сектору економіки за начебто виконанні роботи (послуги), які фактично ними не виконувались, з метою виводу грошових коштів у тіньовий неконтрольований державою обіг та їх легалізацію, вчинили фінансові операції з перерахування коштів на рахунки інших суб`єктів підприємницької діяльності та переведення їх в готівку.

Дії групи осіб, які використовуючи підконтрольні їм фіктивні підприємства та здійснюють незаконну діяльність кваліфіковано за ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 209 КК України.

Проведеними слідчими діями у кримінальному провадженні встановлено, що службові особи ПАТ «КОЖУХІВСЬКЕ» діючи за попередньою змовою з групою осіб організували незаконну діяльність направлену на легалізацію коштів отриманих злочинним шляхом. Так, ПАТ «КОЖУХІВСЬКЕ» здійснює підприємницьку діяльність направлену на оптово-роздрібну торгівлю на території України. Реалізація товарів відбувається з відповідною націнкою в оптово-роздрібній мережі підприємствам та ФО-підприємцям. Розрахунки за реалізовані товари проводяться виключно в готівковій формі, без проведення їх через сертифіковані реєстратори розрахункових операцій та не оприбутковують їх в бухгалтерському обліку підприємств, а обліковують в документах «тіньової» бухгалтерії.

Крім цього, під час проведення обшуку Голова правління ПАТ «КОЖУХІВСЬКЕ» ОСОБА_6 неодноразово говорив, що з метою уникнення відшкодування завданих державному бюджету збитків, він у найкоротший термін переоформить всі необоротні активи товариства на інше підприємство, що надасть можливості уникнути майнової відповідальності.

Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу встановлено, що ОСОБА_6 є власником транспортного засобу марки «PorchePanamera», державний номерний знак НОМЕР_1 .

15 серпня 2016 року, старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_7 , за погодженням прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , звернувся до Печерського районного суду з клопотанням про накладення арешту намайно, яке знаходиться у володінні ОСОБА_6 , а саме на вищезгаданий автомобіль із забороною ним розпоряджатися. Клопотання мотивоване тим, що за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України одним із видів покарання передбачено конфіскацію коштів (майна), одержаного злочинним шляхом. Таким чином, з метою забезпечення подальшої конфіскації майна, як виду покарання, а також з метою відшкодування шкоди завданої державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладені арешту на вказане майно ПАТ «КОЖУХІВСЬКЕ», що передбачено п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року, вищевказане клопотання задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12015000000000474, про накладення арешту на зазначений автомобіль, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на автомобіль марки «PorchePanamera», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою забезпечення можливої конфіскації, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 209 КК України, а також з метою відшкодування шкоди, завданої державі.

З таким рішенням слідчого судді не можливо погодитися з огляду на наступні обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, слідчий суддя не врахувавши всі обставини провадження наклав арешт на майно, що як вважає колегія суддів, призвело до неправильного застосування кримінального процесуального закону України та тягне за собою скасування ухвали слідчого судді.

Так, як вбачається з матеріалів провадження за клопотанням старшого слідчого ОСОБА_7 , ОСОБА_6 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12015000000000474, а отже не є суб`єктом ст. 170 КПК України, на підставі чого правових підстав для накладення арешту на майно, яке перебуває в його приватній власності немає.

Крім того, визначаючи правову підставу для накладення арешту на майно, слідчий суддя, в постановленій ним ухвалі, вказав, що враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 209 КК України передбачає конфіскацію майна, а також те, що вказаним кримінальним правопорушенням державі спричинено збитки, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, необхідно накласти арешт на майно.

Проте зі змісту норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, старший слідчий в клопотанні про арешт майна та слідчий суддя місцевого суду в ухвалі, взагалі не обґрунтували, яким саме чином вказане майно, яке належне ОСОБА_6 і якому не повідомлялось про підозру у даному кримінальному провадженні і до нього не заявлялось жодних позовних вимог, може підлягати конфіскації.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні старший слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого.

Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання слідчого може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити чи пошкодити майно.

В будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власника майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання старшого слідчого про арешт майна без повідомлення власника майна, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав.

Таким чином, як вважає колегія суддів, розгляд клопотання старшого слідчого було проведено з порушенням права власника майна на захист.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 172, 173, 309, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке знаходиться у володінні ОСОБА_6 , а саме на транспортний засіб марки «Porche Panamera», державний номерний знак НОМЕР_1 , заборонивши останньому розпоряджатися вказаним майном, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 про накладення арешт на майно, яке знаходиться у володінні ОСОБА_6 , а саме на транспортний засіб марки «Porche Panamera», державний номерний знак НОМЕР_1 , із забороною розпоряджатися вказаним майном, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/3091/2016 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1